10 років разом!

Не знаю, як так вийшло, але 26 травня виповнилося рівно 10 років, як я придбав Сатану... Отже, набирайте попкорну, сідайте комфортно - буду рефлексувати!

Отут можна почитати чудову історію вибора і покупки машини. Як зараз пам'ятаю, приїхали з товаришем і дівчиною моєю в Одесу, знайшли власника, приїхали під СТО. І поки СТО не відкрилося - ми з товаришем з покерфейсами ходили і на умних щщах робили вигляд, що щось розуміємо в тій машині)) Пам'ятаю на СТО мені тоді знайшли пару проблемок + я знайшов пару рижиків на порогах і облізлий лак на кришці багажнику. А серце тоді аж з грудей рвалося! Невже в мене буде справжня БМВ?! Хвилюванню не було меж!

Чувак покатав нас тоді по Одесі, ми послухали звук Магнафлову. Тоді я подумав, що то дуже гучно і треба буде поставити рідний вихлоп. Хазяїн тачки тоді сказав: "Це блюзнірство - їздити на V8 тихо. М8 має звучати!" Я не став сперечатись. А поки доїхав додому - закохався в цей звук. Так той магнафлоу досі і бурчить мені в салон) А от без нього звук мотору взагалі викликає акустичний оргазм! Але я відвлікся... 

Отака вона тоді була красуня. То була любов з першого погляду! Звичайно ж я тоді і близько не розумів, що мене чекає! А якби розумів - то взяв би її ще раз не роздумуючи! Бо то ж любов, я ж кажу)

Емоції вона почала дарувати буквально з першої миті... Коли вже віддали гроші - чувак каже: "А ось покажу вам, що ви не знайшли". І показує, як бадьоро в машини НЕ працює задня передача. Каже: "зроблю вам знижку 150 баксів" на заміну датчика положення ручки акпп, бо мені сказали що то він. А я прям відчував тоді, шось не то... А то не датчик був, ахаха, то відригнула коробка - і це перше, на що я тоді приплив. Далі поступово вмер генератор, чим файно потішив нас у дорозі. Цю подорож на евакуаторі і той день на нікому невідомому СТО я запам'ятаю надовго)) Помирав той клятий Гєнадій ще не раз) 

Потім вмер мотор)) Чого? Бо він і так там, схоже, отримував добяче. А я ще вирішив його розкоксувати, чим наробив задири. Димів тоді, пам'ятаю, коли заводився, на пів вулиці. Аж соромно було))) І масла жер 2.5 літри на 500км))

Ну шо ж, поміняли мотор. Але я був малий і дурний, тому поставив такий самий 3.5 мотор, як в мене був. Хоча на СТО мені переконливо пропонували зробити свап на 4.4. Та я відмовився, бо то мало бути на 1000 баксів дорожче. Тому вже після цього довелося ще раз міняти мотор, вже на 4.4, і це вийшло вже на 10 тис баксів дорожче, адже довелося купляти донора, капіталити мотор, коробку, ваноси, і ще купа всього була)) Я здуру навіть коллектора та кришки клапанні керамікою покрив. Не робіть так, воно все посипалося зразу... краще ті гроші в ЗСУ задонатити, більше користі. 

І оці всі емоції за 10 років встали мені в 55+ тис $ без врахування бензину і вартості її купівлі))) Ви спитаєте, як так?! Ну от, якось так... 

Я би може поміняв мотор та так собі і їздив би потроху.. але ж познайомився з іншими фанатами марки. Ми зустрілися, нам сподобалося, і ми здуру організували BMW e39 Club Ukraine 

І далі понеслися зустрічі, покатушки, шашлики

Поїздки в Одесу на BMW фестиваль 

Найбільш переломним моментом в житті було знайомство з 540iAndrey До цього я взагалі боявся навіть зазирати під капот, щоб ненароком щось не зламати. Андрюха вселив у мене впевненість у власних силах. І в тому, що мої руки точно не найкривіщі в світі, а значить я не можу зробити нічого такого, чого б не можна було виправити. Завдяки цій впевненості я почав займатись ремонтами і дооснащеннями власноруч, і ловити неабиякий кайф від процессу. Ну і Андрюха завжди був поруч з допомогою та підтримкою! В нього то потім із хоббі переросло у бізнес, і вже отой красивий мотор з перших фоток - то повністю його рук справа. 

Завдяки нашому клубу я дізнався скільки всього цікаовго випускалося для 39ки, і понеслася безкінечна гонка дооснащень, яку я досі не в силах зупинити!) Чорна стеля, декор, М-пакет, андроїдна голова, нові фари ... 

А потім був чудовий період, коли ми зняли гараж на трьох, і там вже в перервах між курінням кальяну розважались на повну! Там вже в мене були і запечені в духовці супорти, і нові тормоза, і епопея з багажником, і купу колгоспу я прибрав з машини після минулих "дооснащателів". А найцікавіший рік був, коли я хотів поміняти теоплообмінник у блоці клімату, а закінчилося тим, що я роздів тачку до кузову, і влаштував повний ребілд салону: заміну музики, лобового скла, встановив М-дзеркала, М-салон, купа шкіряних штук: борода, торпеда, різні додатокові деталі в шкірі, купа нового пластику, ущільнювачі на двері, нові оригітальні коврики, М-приборку купив, DWS, подвійний склопакет... Тоді я кожного дня після роботи, майже півроку, ходив в гараж і колупався там до першої години ночі. Потім пішки йшов 3 км додому, а з ранку йшов на тренування і на роботу... А машина увесь цей час стояла розібрана в хлам, і був просто в ужасі від однієї думки: "Як же я її збиратиму?!" Незабутні емоції дарує БМВ! 

В результаті піврічної роботи отримав салон, в який дійсно приємно і хочеться сідати, ще й фотокнигу по мотивам цієї роботи зробив! 

Нажаль, цей шикарний період закінчився - нас вигнали з гаража. Пам'ятаю як в процессі перевозу барахла в інший гараж в мене на повороті випала полуось із тільки що встановленого редуктору з LSD Ото умора була! А випала вона тому, що криворукий кастомайзер попиляв болгаркою канавки як попало.. А коли я підняв претензію, сказав: "ну, це ж кастом, так буває")) Завдяки хлопцям з клубу додавили його тоді, і він редуктор поміняв. Але той все одно гудить трохи... Ну, щоб нагадувати мені, що нєхєр кривими руками лізти туди, де все працює))

Багато чого було в нас з Сатаною разом. Багато фоткались, наприклад. Ну а як таку красу не фоткати?  Центральна фотка взагалі так розійшлася по всьому світу - по пабліках в інстаграмі та по аватарках бмвводів. Один мудило навіть продавав її друковану версію, доки я не пригрозив закрити його лавочку. Займали №3 рейтингу 39к на драйв2. Купа народу завдяки нашому бортовику надихалась на власті дооснащення... 

Декілька ДТП навіть було... То Мерс в сраку приїде, то хюндай морду знесе... Після останнього я був морально розбитий, як і він... 

Але впоралися, і все відновили!

За ці роки зовнішній вигляд Сатани кардинально змінився. Та і мій теж. Я думаю, ми еволюціонуємо з ним разом) 

Чи не втомився був я від нього за 10 років? Втомився. Але не від нього, а від власного перфекционізму. Бо молодим думав, що зможу відновити машину в стан заводу... Але поки одне робиш - інше ламається, і так по колу. І скільки грошей не вкидай - вона ніколи не буде ідеальною. І це виснажувало. Я розчарувався. Наче і машина є, а наче і їздити неможливо. Як мені здавалося. Ну не завод же, як їздити? А раптом що.. 

Декілька разів хотів продати. Врятувало тільки те, що немає що взяти на заміну. Хіба що новішу бмв. Але там все почнеться наново, чорні стелі, вихлоп, та інші дооснащення... Це ж хвороба, вона не лікується)  А ще врятувало, що продавать її як вона є немає сенсу. Вигідніше розібрати і продати ніштяки. А мені так шкода, що просто до сліз. Тому закрив в гаражі, та і все... А потім війна почалася... 

В один момент я подорослішав, і зрозумів, що у боротьбі з часом ми все одно програємо. Тож треба не боротись з ним, а ловити кожен момент і кайфувати від нього. Я прийняв той фвкт, що ця машина - просто моя іграшка. А якщо мені прям буде потрібна машина, щоб їздити, то я куплю ще одну. Це не проблема. І мені стало легше від цієї думки, і піднялася енергія знову займатись дооснащеннями. Чим потрошку і займатимусь)

От така вам рефлексія в останні хвилини травня... 

Я не знаю, яку магію використовують баварські інженери на своїх заводах, але я капець як люблю цю купу старого німецького металобрухту, і дуже вдячний за всі емоції, що він мені приніс за ці чудові 10 років, що ми разом!