Моя творчість AUTOpsy: "На крок від успіху" ('85 Callaway Twin Turbo GTV6)

Про виклики, мрію та турбобеху...

Попри кардинальні відмінності у підходах до конструювання і американські, і  італійські автомобілі займають почесне місце в моєму списку вподобань, про що і свідчить зміст попередніх публікацій. Всупереч моєму бажанню зробити контент більш різноманітним, сьогоднішня розповідь не стане виключенням щодо зміщення фокусу. Адже не приділити увагу такому дивному поєднанню витків історії компаній Alfa Romeo та Chevrolet - це справжній злочин. 

Ви, напевно, вже передбачили, що йтиметься про компонування  "transaxle", що протягом десятиріч було візитівкою італійського бренду та застосовується американцями у моделі Corvette, починаючи з покоління С5. Втім, якщо це дійсно так, то мушу вас розчарувати, позаяк ця історія не про розташування коробки передач, а про те, як наприкінці 80-х Alfa Romeo відіграла провідну роль в процесі перетворення одної з моделей Chevrolet на найшвидшу автівку в світі наступної чверті сторіччя.

Однак, спочатку потрібно повернутися трошки назад та дізнатись про деякі деталі з біографії одної видатної людини. Ілай Колеуей, виробник текстилю, винороб та засновник компанії Callaway Golf, що розповсюджувала обладнання та аксесуари для гольфа у сімдесяти країнах світу, був одним з провідних підприємців США.

Як то подекуди трапляється, його син, Рівз Колеуей(Reeves Callaway) жодного натхнення щодо сімейного бізнесу не відчував, натомість від самого дитинства відчував пристрасть до автомобілей та мріяв про кар'єру гонщика. Почавши з картингу, він згодом перейшов до гоночної  серії Formula Vee, в якій став одним з найперспективніших пілотів. Але, невдовзі після перемоги Рівза в Національному Чемпіонаті SCCA, коли успіх був вже так близько, його мрія розбилася об сувору реальність.

Гроші! Продовження карь'єри вимагало чимало грошей, а Рівзу їх катастрофічно не вистачало. Зав'язавши з перегонами, Колеуей працевлаштувався до гоночної школи ветерана автоспорту Боба Бондуранта на посаду інструктора. Робота була для нього цікавою і до того ж приносила йому неповні кошти, але ж автівки для тренувань....

Ні, вони не були поганими, адже ніхто не намагався використовувати в якості тренувальних якісь малопотужні передньопривідні "бюджетки". Натомість "навчальні" BMW 320 були сучасні, технологічні, динамічні і взагалі із своїм завданням успішно порались, але ж душа Рівза прагнула швидкості. "А чому б мені  не затурбувати ці BMW?" - подумав Колеуей і миттєво затурбував. 

За мірками сьогодення 160 к.с. з 2-літрового турбодвигуна складно назвати видатним досягненням, але наприкінці 70-х такі показники були доволі вражаючими. Особливо коли йдеться про щось надійне та якісне, що здатне витримувати тривале високе навантаження.

Згодом всі місцеві BMW-сти вишукувалися у чергу перед ґратами майстерні Callaway Cars, позаяк кожен мав нестримне бажання провести аналогічну процедуру із своєю власною автівкою.  Невдовзі Callaway Turbo Systems (проєкт C1) захопив значну частину ринку компонентів для тюнінгу, що були запропоновані і для інших німецьких автомобілей:  Audi, Mercedes, Porsche та Volkswagen. Розвитком цього напряму діяльності  Рівз займався протягом наступних семи років, але зупинятися на цьому не збирався. Його метою, як і раніше, був автоспорт - якщо вже не в якості пілота, то принаймні у ролі виробництва двигунів. 

Так на початку  80-х розпочата програма з розбудови гоночного двигуна для серії  Indy Car, що мала продемонструвати інженерний та виробничий потенціал Callaway Cars. До проєктування двигуна (проєкт C2) був долучений провідний інженер BMW Ханс Херман, за допомоги якого Рівз Колеуей наважився не більше і не менше як вступити до конкуренції з домінуючим в серії Indy 500 Ford Cosworth DFX. Бюджет у маленької компанії був дуже обмеженим, а у порівнянні з сумами, що автовиробники вкладали в свої спортивні програми, був взагалі мізерним. В основі двигуна Callaway HH Indy 2.6 турбо V8 лежали 16-клапанні ГБЦ VW, доопрацьовані давнім партнером Callaway, компанією Drake Engineering, а всі деталі були загальнодоступними.

Хоч там як амбіційно та наївно виглядав цей план, а реалізувати його все ж таки вдалося. Принаймні частково. Перевершити Cosworth Рівз звісно не спромігся, але протягом лише одинадцяти місяців наблизився до нього майже впритул.

Успіх вкотре наблизився, але, на превеликий жаль, попри мінімізацію витрат, бюджет Indy все ж вичерпався, і проєкт гоночного V8 було відкладено до дальньої шухляди.

Нова ідея Рівза Колеуея полягала у створенні альтернативи кращим спорткарам світу, що була б пристосована для щоденного використання. В якості бази для проєкту С3 Рівз обрав доволі екзотичну для американського ринку модель  Alfa Romeo GTV6. Для середини 80-х це була дуже крута автівка: італійський дизайн, європейська вишукана керованість з ідеальним розподілом ваги та низка характерних для Alfa Romeo інженерних фокусів. Втім, попри неперевершене звучання двигуна Busso, його потужності катастрофічно не вистачало для конкурування із кращими спорткупе. 

В Callaway Cars вирішили цю проблему в звичний для них спосіб, встановивши на  2.5-ітрову "шістку" Альфи два турбонагнітачі.

"І що в цьому надзвичайного?" -  запитаєте ви? Ба більше, це можна б було вважати кроком назад до 70-х, адже "був турбокіт в BMW, а тепер він в Alfa Romeo. В чому принципова різниця?". Тим не менш, різниця є, і вона є дійсно принциповою.

Із проєктом C3 Рівз Колеуей вивів свою фірму на зовсім інший рівень, відокремившись від тисяч інших тюнінгових компаній США. Але для цього йому довелося зробите неможливе, а саме - пройти всі наявні випробування Агенції з захисту навколишнього середовища EPA US. На початку 80-х, коли EPA ставила на коліна величезні автомобільні виробництва, зробити щось подібне зусиллями дрібної тюнінгоаої фірми було чимось на кшталт магії. 

Чесно кажучи, багато хто міг створити подібний двигун, але ніхто, крім Рівза, не зміг довести контролюючим інстанціям, що вироб маленької фірми не більш небезпечний для середовища, ніж серійна продукція. Але заради чого витрачалися ті надзусилля, час та гроші? 

Початково кооперація Callaway з Alfa Romeo була інспірована Рівзом та одним з американських дилерів Alfa Romeo, що бажав просунути свій товар на специфічному північноамериканському ринку. Задум полягав в тому, щоб продавати турбо Альфи через офіційну дилерську мережу, однак ця ідея очікувано викликали скепсис з боку італійського керівництва компанії:  “Продавати під своїм славетним брендом продукцію маловідомої американської фірми?!”

Замість цього Callaway Cars довелося купувати нові GTV6 та допрацьовувати їх в межах своїх виробничих потужностей. Продавали автомобілі із назвою Callaway Twin Turbo, але все ж таки через обраних дилерів AR. Звісно, це теж трапилось не само собою, позаяк Рівзу довелось пройти через безліч випробувань задля того, щоб знов переконати оточення в високій якості своєї продукції. Цього разу переконувати треба було не владу, а італійських босів.  Тестування було доволі жорстким, зокрема включало стандартний для серійних Alfa Romeo 200-годинний пробіг на  динамометричному стенді. Всі формальності в Callaway Cars узгодили і, як це має бути у серйозного виробника, впровадили на автівки власну гарантію на 12.000 миль.

Завдяки двом турбінам IHI RHB5 з тиском 0.7 bar і кастомному інтеркулеру повітря-повітря потужність альфівського 2.5 V6 зросла зі 157 к.с. (в американській специфікації) до 233 к.с. Скромно? З одного боку, так. Втім, треба зауважити всю серйозність ставлення Callaway до ресурсу двигунів та їхньої відповідності всім існуючим вимогам. До того ж треба звернути увагу на крутний момент, що сягнув 332 Нм і на цілих 120 Нм перевищив такий у атмосферного V6. А ще більш важливим є те, що весь цей момент був доступним вже з  2500 об/хв.

Інакше кажучи, двигун Callaway Twin Turbo GTV6 мав тягу еквівалентну тогочасним "вісімкам" з об'ємом біля п'яти літрів. Чи не цього прагнули американські поціновувачі швидкості? 

Основною відмінністю Callaway Twin Turbo GTV6 від решти тюнінгових витворів 80-х було те, що її створено саме, як звичайний дорожній автомобіль, власник якого не зобов'язаний щоденно приносити жертву на алтар швидкості.  GTV6 була надійною (звісно із оглядкою на походження) та зручною автівкою для щоденного використання. При тому до сотні Альфа сягала швидше, ніж за шість секунд, тобто на рівні кращих спорткарів тих часів.  

Крім двигуни Callaway суттєво переробили підвіску та гальма, щоб привести керованість та гальмування у відповідність до збільшеного потенціалу двигуна. Тим часом зовні  від звичайної GTV6 Callaway Twin Turbo відрізнялася лише заднім спойлером (якого за бажанням можна було позбутися) та збірником у капоті, що був необхідний для подавання повітря до інтеркулера. Отже, справжній "сліпер"!

На думку тест-пілотів топових автомобільних видань, 1985-го Callaway C3 став реальною альтернативою Porsche 944 та Chevrolet Corvette, запропонувавши щось нове та незвичайне із майже такими характеристиками та зі схожою ціною. Один з перших примірників  Callaway Twin Turbo GTV6 потрапив на тест Car&Driver, і  журналісти були приголомшені цією автівкою, передбачивши наприкінці статті її світле ринкове майбутнє. Очікувалося, що попит значно перевершить об'єм виробництва, запланований на рівні двохсот автівок на рік.

Callaway знов опинився на крок від успіху, але вкотре цього успіху не досяг. Або Америка не прийняла Alfa Romeo попри всі її переваги, або ціна була надвисокою. Хоч там як, а протягом двох років виробництва вдалося продати лише 35 Callaway Twin Turbo GTV6. Чи можна це вважати провалом, і чи були марними всі зусилля? Ані трохи! Турбована Alfa Romeo відіграла свою роль в стратегії Рівза Колеуея, як свого часу  відігравало свою роль і все решта. Callaway Twin Turbo GTV6 була крутою, вона подобалася журналістам, вона з'являлася на обкладинках, її обговорювали, а головне - її всерйоз порівнювали не лише з Porsche, а і з іконою автомобільної Америки - Corvette! І робили це в самій Америці! До того ж не можна сказати, що Альфа в результаті цих порівнянь опинялася гіршою або повільнішою. Таке просто не мало залишитися непоміченим на автомобільній сцені США, і воно не залишилось, адже довго чекати на  реакцію суспільства не довелось...

(С) AUTOpsy by LOWERANDWIDER

Мої попередні статті:

-«Дзусь Зграя» (’68-'72 Dodge Scat Pack) 

-«Всупереч обставинам» (’68-'72 Oldsmobile 4-4-2) 

-«Безіменний» (’65-'67 Oldsmobile 4-4-2) 

-«Люта любов» (’58 Plymouth Fury

«Christine») 

-«Надприродні явища» (’91-’92 GMC Syclone/Typhoon) 

-«Темний бік» (’87 Buick GNX)

-«Італійський «янкі»» (’70 Alfa Romeo Montreal)

-«Турун з Турина» (’67 AR Tipo 33, ’68 Bertone Carabo)

-«Встати! Суд іде!» (’68-’72 Pontiac GTO)

-"Кредитомобіль" ('71-'73 "AnyCar")

-«Прекрасний свідок» (’92 «My Cousin Vinny»)

-«Жуки, козел та Маввпи» (’66 Pontiac GTO «Monkeemobile»)

-«Свята неправда» (’64-’67 Pontiac Tempest G.T.O.)

-«Загроза у дзеркалі» (’55 Peterbilt 281 The «Duel» Truck)

-«Машина часу» (’61 Pontiac Tempest)

-«Занадто швидкий» (’90 Lotus Omega/Carlton)

-«Абетка перемог» (’55-’65 Chrysler Letter Series)

-«Неймовірний» (’50 Hudson Hornet)

-«Перший рок-н-рол» (’49 Oldsmobile 88