Моя творчість (AUTOpsy): «Перший рок-н-рол» (’49 Oldsmobile 88)

Про "Кока-Колу", "маслкари" та "рок-н-рол"...

Під тиском екологів, веганів та інших свідомих прошарків високоморальної світової спільноти епоха сучасних muscle cars стрімко наближається до свого заходу. Бензин вкотре стає причиною всіх негараздів та поступово усувається з ринку, залишаючи корів зі справними кишківниками монополістами в справі знищення озонового шару. Все це вже вторинно, і почалось — до речі, не вперше — більше п’яти років тому, коли американські автовиробники згадали про давній ментальний зв’язок своїх performance machines з Coca-Cola.

За сучасними нормами таке сусідство словосполучень малоприємно, проте в 60-ті у автофанів воно викликало тільки захват, адже легендарний виробник солодкого «наркотику» міг бути згаданим у зв’язку з автомобілями виключно стосовно форми ємності. А скляні пляшки з-під «Коли» тоді були напрочуд рельєфні, так само як і канонічні звужені всередині кузови з широкими крилами. Ці шедеври кузовобудування з влучною назвою Coke Bottle Shape дотепер виглядають неперевершено, та й хто винен в тому, що пляшки з віскарем зазвичай пласкі та безформні?

Протягом останніх років згадка про Coca-Cola в контексті американських спорткупе знову стає доречною, але в значно менш приємному сенсі. Дволітровий Camaro, Mustang, до об’єму двигуна якого виробник щиро додав ще пляшечку содової. Поки що ці версії не є безальтернативними, перегони озброєння тривають, але повірте, це все скоро мине. Електричний кросовер Мустанг вже на ринку, анонсовано Camaro з неймовірною кількістю дверей, не поза горами електричний Challenger…

Втім, що має бути, того не минути. Таке яскраве явище, як Muscle Cars й до того неодноразово переживало зльоти та падіння за дуже різних і подекуди непередбачуваних обставин. Про те, як і чому було скасовано цю вечірку минулого разу, ми поговоримо згодом. А зараз розберемось із тим, як це свято починалося.

Сперечання щодо того який саме автомобіль можна вважати прабатьком класа muscle не згасають протягом декількох десятиріч. За одною з версій, — до якої, до речі, схиляюсь і я, — першим американським автомобілем, який поєднав у собі більшість ознак майбутніх маслкарів, є ніщо інше, як Oldsmobile Rocket 88 зразку 1949 року, і саме йому й присвячена ця розповідь.

Формально Oldsmobile 88 маслкаром звісно бути не міг, хоча б через те, що це словосполучення, яке викликає лускотіння у п’ятках, увійшло у побут набагато пізніше. Проте під визначення класу він підпадає майже за всіма крітеріями.

В той час, коли двигуни розташовувалися під капотами звичайних легкових автівок за принципом «мінімально достатнього», рецепт створення «Ейті Ейт» попри брак елегантності був простий та смачний, як палка ковбаси в булочці для хот-дога. Авторство геніальної водночас очевидної ідеї встромити величезний V8 повнорозмірного Олдсмобайл 98 у подекуди компактний та легкий «76-й», який до того задовільнявся виключно хирлявими «шістками», належало пану Чарльзу Кетерінгу (Charles Kettering).

Кетерінг того часу обіймав в GM посаду когось на кшталт головного маркетолога, тож цілком очевидно, что він уві сні мріяв про те, як в новій молодіжній моделі Олдса вшановують його ім’я. Однак політикою компанії не був передбачений неймінг продуктів на честь людей, які ще не відійшли до іншого світу. Крім того не варто й казати, що і самого Чарльза альтернативне вирішення цієї проблеми жодним чином не влаштовувало.

Тим не менш вихід з цієї ситуації врешті-решт було знайдено, хоча й не на користь очікувань високопосадовця. Rocket 88! Назву «88» — як це вже неодноразово бувало в історії американських автомобілей — спочатку було взято в багнети. Проте згодом вона стала одним з найбільш впізнаних брендів автоіндустрії, який протримався на ринку до 1999 року! Чи хтось був взмозі передбачити, що такий непоказний на перший погляд неймінг з часом набуде такого привабливого сенсу? Тим більш у поєднанні з емблемою у вигляді ракети та накапотного маскоту, який свого часу можна було встановити за додаткові п’ять баксів.

Але ж зрозуміло, що виключно емблемою не наїсися, тож у битві за покупця в арсеналі Олдсмобайла було передбачено дещо ефективніше за стильні аксесуари. П’ятилітровий V8 «88-го» видавав доволі невинні за стандартами сьогодення 135 к.с. Але не варто забувати про те, що все це відбувалося 1949-го, коли, наприклад, двигун V12 Ferrari 166 у найпотужнішій версії був спроможний лише на 140 л.с. Зовсім інша справа в тому, що і об’єм його був в два з половиною рази меншим, але ж таке співвідношення й досі є актуальним.

«Rocket 303» - перша післявоєнна американська OHV «вісімка» з кованим колінчастим валом, алюмінієвими поршнями та ступенем стиснення 7.5:1 -   була дуже високопродуктивним агрегатом, як для 40-х. А завдяки обертальному моменту майже у 400 Нм, він дозволяв «Ракеті» знищувати конкурентів під час різноманітних автоспортивних заходів. «У неділю перемагай, в понеділок продавай!» — це гасло з часом не втратило актуальності. Свого дебютного 1949-го року Rocket 88 виборов перемогу в шістьох з дев’яти змагань серії NASCAR, и це звичайно залишило свій слід у статистиці продажів дилерських центрів Oldsmobile.

Чи можна вважати Oldsmobile 88 видатним інженерним створінням за рештою властивостей? Скоріш за все, ні. Дизайн, попри те, що мав назву Futuramic та дійсно був доволі сучасним та привабливим, як то кажуть, уяву не вражав. Автоматична триступінчаста коробка передач Hydra-Matic жахлива штовхалась під час перемикань. До того ж в ній взагалі не було режиму «Parking», завдяки чому використання стоянкового гальма було єдиною можливістю отримати шнєанс побачити автівку саме там, де ти її залишив. Але ж з урахуванням того, що і підвіска, і механічні барабанні гальма залишились стандартними відсутність «паркінгу» була найменшою з проблем. Зайве казати, що все це робило процес керування дещо… захопливим.

Адже через «Ракету» під капотом «88-му» можна було пробачити за все. До того ж, зважаючи на стандарти автомобілей кінця 40-х, не такий вже він був винний.

До «сотні» «Ейті Ейт» розганявся за тринадцять секунд, що доволі непогано для доступної автівки того часу. І, незважаючи на те, що приєднані до перегонів конкуренти з Ford та Chrysler вже пару років потому перевершили 88-й як за динамікою розгону, так і за максимальною швидкістю та характеристиками керованості, назва Rocket 88 назавжди залишиться на золотих сторінках автомобільної історії, як ім’я автомобіля, що назнаменував славетний прихід Muscle Cars.

А до чого ж тут рок-н- рол? Попри те, що у пересічного автофана назва «88» не викликає метеликів у животі, як то може, наприклад, «Charger» або «Chevelle», масштаб впливу цієї автівки на американську культуру важко переоцінити. Для того, щоб збагнути розмір його внеска в те, через що ми й досі занурюємося у ностальгічну нірвану, достатньо дізнатись про те, що в 1951-му році саме Oldsmobile 88 став героєм одного музикального витвору групи Kings of Rhythm Айка Тернера.

Десять років потому Айк створив дует з Анною Мей Буллок, а ще за рік з нею одружився. Його дружина нам добре відома під псевдонімом Тіна (тепер вже Тернер звісно), як власниця вісьмох премій «Гремі» та звання «Королева рок-н-ролу». А справа в тому, що той самий «Rocket 88» by Ike Turner реліза 1951-го на думку багатьох музикальних критиків та істориків є нічим іншим як… першим в світі записом в стилі rock’n’roll!

Rocket 88 (Original Version) — Ike Turner/Jackie Brenston

Музиковеди в своїх сперечаннях щодо того, чи вірна ця теорія, дотепер аж ніяк не погодяться. Але ж чи так це важливо для нас? Для мене найголовнішим у всій цій історії є факт, що саме «Ракета» налагодила міцний зв’язок між двома культурними явищами, які примушують наші серця стукати частіше: V-подібними американськими «вісімками» і рок-н-ролом. «Everybody likes my Rocket ’88. Gals will ride in style, movin’ all along».

(C)AUTOpsy by LOWERANDWIDER