Моя творчість (AUTOpsy): «Занадто швидкий» (’90 Lotus Omega/Carlton)

Про домисли, рекорди та хибні стереотипи...

«Під час швидкісного переслідування грабіжники залишили поліцію далеко позаду» — таким був заголовок публікації в британській газеті «The Independence» в січні 1994. Безпосередньо допис розкривав подробиці, які вказували на суцільне безсилля поліції Британії: «Банда грабіжників глузує з поліціянтів, позбувшись переслідування за допомогою суперкару з максимальною швидкістю 300 км/год. Слідчі були вимушені просити суспільство про допомогу. Члени угруповання протаранили автомобілем вітрину магазина, розташованого в тридцяти метрах від поліцейської дільниці, опісля втекли з товаром у вигляді цигарок та горілчаних виробів на суму 20.000 фунтів стерлінгів». За неперевіреною інформацією автомобіль також пішов від поліцейського гелікоптера трасою M6.

На початку 90-х у лізі динамічних бізнес-седанів неподільно господарювали BMW та Mercedes Benz зі своїми M5, 500E та AMG. Опель не мав що їм протиставити, адже топова версія Omega 3000 (або Vauxhall Carlton GSi) могла запропонувати покупцеві лише трилітрову «шістку», яка у найсучаснішому 24-клапаному виконанні мала лише трошки більше 200 к.с. А це, в свою чергу, було щонайменш в півтора рази менше за потужність вищезгаданих моделей.

Але ж Opel — це в першу чергу GM. А крім Опеля у GM було багато різних марок, зокрема Lotus. Тож саме інженерам Lotus доручили зробити все для того, щоб «наздогнати та випередити» фаворитів. Задля того їм надали доступ до величезного кошика із запчастинами до автомобілей будь-яких брендів концерну.

Насамперед Lotus перетрусив Омезі підвіски, чим вивів її колись надійну та передбачувану керованість на якісно інший рівень. Систему автоматичної підтримки кліренсу для заднього мультилінку запозичили у Opel Senator, редуктор з блокуванням диференціалу — у австралійського брата Holden Commodore з V8, а посилений кузов був доопрацьований в британському Норфолку. До цього додали гальмівну систему AP-Racing з моноблочними супортами та звісно ж надзвичайну силову установку.

Робочий об’єм 3-литрового двигуна в Lotus-і збільшили до 3.6л, замінили поршні, шатуни, колінвал, ступінь стиснення знизили з 10:1 до 8.2:1, розподілювач запалення замінили на три котушки, а на привід трамблеру навісили помпу проміжного охолоджувача. Все це було зроблено заради того, щоб зберегти ресурс двигуна після встановлення на нього двох турбокомпресорів Garrett T25 та наприкінці отримати славнозвісний C36GET.

Навіть із заводським бустом 0,7 bar двигун супер-Опеля надавав 377 к.с. и 570 Нм обертального моменту. Зокрема 470 Нм були доступні вже з 2000 об/хв. 6-ступенева «механіка» ZF S-640 була поцуплена у Corvette ZR1 четвертого покоління (або у Aston Martin Vantage, якщо вам так більш подобається). Крім надійності специфічною рисою цієї коробки були дуже «довгі» передачі: на першій Lotus Omega міг розганятися майже до 90 км/год.

BMW? Mercedes? «Йой, облиште…» Згідно з заводською специфікацією Lotus Omega/Carlton за спорядженої маси 1650 кг  долав першу сотню за п'ять секунд. Цей результат здається гідним і дотепер, а в 1990-му ця автівка була швидше за Ferrari Testarossa та будь-який Lamborghini Countach, крім рідкісних Evoluzione. Треба зазначити, що на відміну від тогочасних суперкарів Omega була чудовим дейли-каром з дуже багатою комплектацією, гарною шумоізоляцією, комфортними сидіннями, шкірою, природньою деревиною в оздобленні та взагалі всім тим, що визначає добротний бізнес-клас.

Зі всіма цими «пирігами» до 160 км/год Omega розганялась за приголомшливі одинадцять секунд, і розгін тривав аж до обіцяних 285 км/год. Але тут треба закцентувати саме на слові «обіцяних», бо в реальному житті майже всі серійні Lotus Omega раптово виявлялись набагато швидшими, адже без зайвого напруження розмінювали четверту сотню, заганяючи стрілку спідометру за межі шкали, що розкреслена до 300 км/ч. І це, не кажучи вже про те, що багато покупців втручалися в конструкцію Lotus, збільшували тиск у турбінах, завдяки чому отримували від двигуна до 550 к.с.

Навколо Lotus Omega існує безліч цікавих історій, більшість з яких пов’язана зі швидкістю. По-перше, у проміжку між 90-м та 92-м роками Lotus Omega офіційно був найшвидшим чотиримісним седаном у світі. По-друге це була перша автівка, яка порушила домовленість між європейським автовиробниками щодо обмеження максимальної швидкості на рівні 250 км/год. По-третє, це також був перший автомобіль, з яким суспільство боролося шляхом наклепів та доносів.

Свідомі громадяни вважали динамічні показники Омеги надмірними, і цю думку цілковито поділяла поліція. Не дивно, бо популярність Lotus Carlton серед британського криміналітету стрімко зростала, а найшвидшим «перехоплювачем» у «боббі» був Senator з його «жалюгідними» 240 км/год максималки. Все це призвело до того, що, наприклад, редактор журналу AutoCar Боб Мюрей в своїй статті закликав Vauxhall заборонити продаж Lotus Omega в Британії, а люди з розвинутим критичним мисленням водночас закликали до здорового глузду, декларуючи очевидне: об'єктивно аварія на 285 км/год не дуже відрізняється від аварії на 250.

Захват, заздрість та невдоволення — всього потроху. Проте сам факт того, що Omega була в центрі уваги, вже багато про що каже. Популярний британський комік Джаспер Керот згадав Lotus Omega в одному зі скетчів: «Сімейний седан, який їде понад 280! Це що за родина така? Містер та місіс Фітіпальді?»

Незважаючи на весь хайп, Lotus Omega/Carlton не перетворився на бестселер. Від запланованого тиражу в 1100 екземплярів протягом двох років вдалося продати лише 950: 320 Carlton з кермом справа та 630 Omega. В цьому, як не складно здогадатися, був винен космічний цінник в сімдесят з чимось тисяч американських доларів. И це — нагадаю — в 1990-му році! Навіть повна відсутність емблем Opel не допомогла GM вибороти собі заможного покупця. Ані від Опеля, ані від Лотуса ніхто такого просто не очікував, тож представники цільової аудиторії були здебільшого збиті з пантелику та не знали як на цю пропозицію реагувати. Лояльних до бренду Opel клієнтів нова модель не цікавила (тим більш з такою ціною), а решта переважно обирала перевірену часом продукцію великої німецької трійки. Проте сама автівка від цього аж ніяк не стала гіршою.

«Будь-яка автівка свого часу перетворюється на Опель». Початковий сенс цієї сталої фрази полягає в тому, що в післявоєнні часи за умов дефіциту метала саме Opel розробив програму утилізації старих автівок в обмін на нові. Ця програма була погоджена на державному рівні і згідно з нею старі кузови відсилали на переробку для подальшого їх перетворення у нові автівки Опель. Однак, навіть якщо сприймати цю приказку у звичному нам контексті, до неї хочеться додати: «якби ж то так було…» Адже, якби трапилось диво дивне, та ваша автівка раптово перетворилась на такий Opel, то й колір обирати вам би не довелось. Lotus Omega міг бути пофарбований у будь-який колір за умов, що він…

…ні, не чорний, — про що більшість подумає згідно з заповітом Генрі Форда, — а зелений Imperial Green, який являв собою дуже притемнену варіацію класичного British Racing Green. Lotus, що не кажи.

(С)AUTOpsy by LOWERANDWIDER

Мої попередні статті:

-«Абетка перемог» (’55-’65 Chrysler Letter Series)

-«Неймовірний» (’50 Hudson Hornet)

-«Перший рок-н-рол» (’49 Oldsmobile 88)