Понад рік без жодних записів. Час повернутися. Але на скільки в цей раз не маю жодного поняття 😁
Колись у юності я дуже хотів собі кабріолет. Бо дуже подобався вислів про те, що людина їздить на машині без криші, їсть сир з пліснявою і запиває старим вином.
Сира з пліснявою наївся, старе вино не розумію (може я ще занадто молодий), то ж настав час перейти до третьої фази.
Ось тепер є ця машина без криші, у вигляді BMW 135i 2012 року, з двигуном N55 та роботизованою коробкою DCT.
Що можу сказати одразу? Судячи з того, як ця машина зараз просить її обслужити, найближчим часом мені вистачить хіба що на звичайний сир і звичайне вино😂
Але не дивлячись на список який вже сягнув по вартості самого автомобіля, то можу сказати що є в ній то, що не купити за ніякі гроші - емоція.
Виїжджаючи ввечері з опущеним дахом забуваєш за всі недоліки пʼятдесят пʼятого Миколая.