Моя творчість (AUTOpsy): «Абетка перемог» (’55-’65 Chrysler Letter Series)

Про розкіш, HEMI та озеро Бонневіль...

B, C, D, E, F, G, H, K, L — це доволі дивна інтерпретація англійської абетки, але ж саме так протягом десяти років (від середини 50-х аж до середини 60-х) виглядала лінійка крайслерівських люксових купе, відома як Chrysler Letter Series. Тим часом як відсутність літери «A» є доволі очевидною, відмова від » I» з першого погляду не дуже помітна. Проте тому є свої причини, і зараз ми спробуємо їх з’ясувати…

1955 року Chrysler запропонував покупцям одну зі своїх найвидатніших моделей — люксове купе C-300, яке за логікою мало б іменуватися 300A. Так воно б напевно і було, якби керівництво Крайслера заздалегідь знало про те, що нішева модель «зайде» суспільству та протримається на конвеєрі десять років в п’яти поколіннях та з щорічним оновленням.

Перше, що спадає на око, — геніальна робота славнозвісного крайслерівського дизайнера Вьоджила Екснера (Virgil Exner), якому вдалося створити напрочуд цілісний, лаконічний, стильний та гармонійний образ. Це ще більш вражає, якщо усвідомити той факт, що за своєю основою дизайн С-300 — не що інше, як «салат» з різних елементів попередніх моделей Крайслера. Передню частину включно з решіткою радіатору було позичено у Chrysler Imperial, середину — у хардтопу Chrysler New Yorker, а задні чверті з хвостовими плавцями — у Chrysler Windsor.

Завдяки таланту Екснера все це дивним чином перетворилося на один з найкрасивіших кузовів свого часу, і не останню роль в цьому відіграв мінімалізм у зовнішньому оформленні. Екснер обрав для C-300 найскромніші з модельного рядку бампери, прибрав хромований декор з капоту та більшість бічних молдингів. В часи, коли саме кількість хрому визначала статус автівки, таке рішення на перший погляд здавалось дивним, але насправді було доволі виправданим, якщо згадати про те, що C-300 — це не лише дуже дороге розкішне купе, але водночас і… гоночний снаряд!

Ба більше! Враховуючи дуже невеличкий обсяг виробництва (1750 протягом першого року та ще 1100 протягом другого), здається, що саме участь в перегонах була приорітетною.

Дві тони спорядженої маси, 5.7 метри довжини, шкіряний салон з електроприводами сидінь та скла, двоступеневий «автомат» PowerFlight — сьогодні складно повірити в те, що саме такими були атрибути автомобіля, який зробили з метою омологації для участі в перегонах NASCAR Strictly Stock. Тим не менш, це справжні реалії 50-х.

Автоспорт, як і раніше, підштовхував продажі, в перегонах зазвичай брали участь цілком стокові автівки, і C-300 робив це дуже успішно завдяки ще одній своїй особливості, згадка про яку прихована у другій частині його назви.

«300». Саме таку потужність у кінських силах мав крайслерівський FirePower Hemi з об’ємом 5.4 л, з двома чотирикамерними карбюраторами, спортивним валом та налаштованим випуском. В першу чергу це стало можливим через напівсферичні камери згоряння (hemispherical chamber), які дозволили збільшити розмір клапанів, покращити вентиляцію камер та оптимізувати потік суміші.

Серед недоліків такої конструкції було збільшення розмірів двигуна та велика витрата пального (більше 30 літрів на кожні 100 км). При тому, через високий ступінь стиснення, паливо він потребував високооктанове (92 замість звичного 76 в перекладі на звичний нам стандарт RON). Проте жодна з цих особливостей не була проблемою ані для Крайслера, ані для його клієнтів.

Згідно з розповсюдженою легендою напівсферична камера згоряння — ноу-хау Крайслера. Проте історичні факти кажуть нам про те, що перші двигуни подібного типу з’явилися в далекому 1901 році, одразу після появи ДВЗ як такого, і на самому початку XX сторіччя встановлювались на автомобілі Alfa Romeo, Fiat, Peugeot, Daimler, Jaguar, Pipe та Stutz. Опісля про hemispherical chambers забули до кінця 40-х, коли вони знов з’явились на гоночних Jaguar XK та як тюнінгове доопрацювання славнозвісних фордівських Flathead.

То ж в чому тоді полягає заслуга Chrysler? Втім, хай там як, а применшувати їхній внесок в цю гарну справу двигунобудування теж не можна. Перший HEMI Крайслера був авіаційним і використовувався на винищувачі P-47 Thunderbolt. Із величезним досвідом, отриманим під час проектування цього двигуна, Chrysler використав все напрацьоване в своїх автомобільних нижньовальних V8, а також запатентував назву HEMI, до того ж закоркував міцну асоціацію свого бренду з такою конструкцією. Трошки пізніше Alfa Romeo, Aston Martin, Jaguar, Lancia, Mercedes Benz, MG, Mitsubishi, Porsche і навіть Toyota теж час від часу використовували hemispherical chambers у своїх двигунах, проте дотепер HEMI сприймається саме як визитівка Chrysler.

Зайве й казати про те, що насамперед це здобуття саме «трьохсотого» — абсолютного чемпіона NASCAR 1955 року та багаторазового рекордсмена щодо потужності та швидкості.

Триста кінських сил! 1955-го це число здавалось майже магічним, і C-300, перший серійний автомобіль, який подолав цю межу, одночасно став і найшвидшим американським серійним автомобілем.

Максимальна швидкість попри величезну масу та недосконалу аеродинаміку пересічного американського таунхаусу сягала 205 км/ч. Для порівняння: світовий рекордсмен 1955 року MB 300SL Gullwing розганявся до 220 км/год, даремно що був на 700 кг легшим та на метр коротшим. До того ж рік потому Крайслер відібрав у Мерседеса і цей рекорд з 225 км/год максималки моделі 300B. Зовні ця автівка майже не відрізнялась від C-300, проте його HEMI зі збільшеним до 5.8л об’ємом було форсовано до 355 к.с., а коробка передач за бажанням клієнта могла бути і механічною. Через недосконалість АКП 50-х, що призводило до величезних трансмісійних втрат, «механіка,» із лише трьома передачами все одно мала наочні переваги щодо динаміки у порівнянні з «автоматом».

С показником в 1 к.с. на 1 кубічний дюйм об’єму 300B побив рекорд літрової потужності серед всіх американських автомобілей, заразом отримавши до базової комплектації фонограф Highway Hi-Fi, як свідоцтво того, що поступатися ані комфортом, ані статусом ніхто не планував.

В 1957 з появою моделі другого покоління з індексом «C» 300-й суттєво змінився зовні, приміривши на себе новий екснеровський дизайн Forward Look, який цілком відповідав вимогам трендів кінця 50-х. А останнім Three Hundred з двигуном FirePower був Chrysler 300D 1958 року. Йому відповідно належить черговий рекорд швидкості, встановлений під час змагань Bonneville National Speed Trials на озері Бонневіль, де пілот Норм Тетчер (Norm Thatcher) розігнав стокову автівку до 252 км/год.

HEMI V8 в той час вже мав робочий об’єм 6.4 литри, а потужність його сягала приголомшливі 380 к.с. Але ще цікавішим є той факт, що шістнадцять автомобілей того ж 58-го модельного року були оснащені системою впорскування палива, небаченою до того технологією. Однак через ненадійність примітивного комп’ютера, який цим впорскуванням керував, п’ятнадцять з них повернулись на завод задля гарантійної заміни надскладних систем на звичні карбюратори. Але ж без спроб і перемоги не здобути.

Протягом всього життєвого циклу Chrysler 300 залишався одним з найрозкішніших автомобілей аж до 1965 року та ніколи не був масовою моделлю. Рекордний річний продаж — 3650 екземплярів у 1964-му лише завдяки штучному зниженню ціни через спрощення базової комплектації. В свою чергу, антирекордним був 1963-й із чотирма сотнями проданих автівок.

Тим не менш, 300-й вже під час виробництва став культовим автомобілем. Кондиціонер, поворотні передні сидіння, преміальні матеріали оздоблення, багаточисельні електроприводи, тощо. И все це багатство було здатне дуже і дуже швидко пересуватися завдяки тому, що потужність двигунів серії GoldenLion, якою замінили FirePower Hemi, ніколи відтоді не була нижче за 360 к.с.

Останнім з Letter Series став Chrysler 300L, виробництво якого припинили наприкінці 1965 року, а п’ять років потому «трьохсотий» знову відродився в шостій генерації, але лише на один рік. До цього автомобіля ми ще повернемося, бо він заслуговує на окрему розповідь та взагалі славетної Letter Series не стосується за відсутності саме літери у назві.

До речі, про літери! Що там як стосовно пропущеної літери «I» в крайслерівській абетці? Відсутня вона була з однієї дуже простої причини — маркетологи вирішили, що «I» дуже легко сплутати з «1» , тож одразу перейшли до «J».

До речі, ось вам відповідь на питання щодо сенсу в літері «M» у назві Chrysler 300M 1998 року. Тридцать три роки потому Крайслер просто продовжив абетку, а в 2005-му із появою нового 300/300С на платформі LX знов почав все з нуля.

Проте двічі увійти в ту саму річку їм таки не вдалось. Хай там що, але попри весь прогрес та історичне надбання чемпіонські титули, всесвітнє визнання та захоплення залишились там, в кінці 50-х.

(C)AUTOpsy by LOWERANDWIDER

Мої попередні статті:

-«Неймовірний» (’50 Hudson Hornet)

-«Перший рок-н-рол» (’49 Oldsmobile 88)