Марафет для Cortigiana🍀: колеса і косяки по кузову

Коли щодня їздиш на машині, неминуче з’являються сліди експлуатації. Це як шлюб: спочатку все блищить, а потім починається — подряпина тут, потертість там… закономірність, коротше.

В Індії, наприклад, водії особливо обережні. Купують нове авто — і перші 100 тисяч кілометрів їздять із поліетиленовими пакетами на сидіннях та козирках. Вірять, що так салон залишиться «недоторканим».

В Еміратах ситуація зворотна — пакети одягають вже перед продажем, аби склалося враження, що авто щойно з автосалону.

Скрізь свої традиції.

А я? А я нічого не вдягаю. Бо, як на мене, купити авто з сексуальним салоном на дотик, і зачохлити його в шкірзам — це як купити філе міньйон і їсти його через целофан.

Але повернімося до слідів використання.

Перший — «поребрикова хвороба» на водійському колесі. Завдяки геніально спроєктованому заїзду в ТРЦ. Там же коцнув плівку на бампері. Об ту саму бровку. Привіт, Бровко, давно не бачилися.

Потім на треку. Вирішили зняти красивий контент — камеру на присосці причепили до заднього лівого крила. Контент вийшов чудовий, TikTok плакав від щастя. Але присоска лишила «пам’ятний» кружечок.

Раніше ще помітив потертість плівки на водійському порозі. Звідки? Без поняття. Можливо, ельфи.

І ось ця вся дрібнота почала мене трішки діставати. Бо внутрішній автомобільний зануда, що живе в мені, не міг більше терпіти. «Почни з малого, поки все не перетворилось на музей подряпин», — сказав він. І я послухав.

Тож, як завжди: я — у відрядження, Джулія — в роботу.

Цього разу основний фронт — кузов і плівка. Куртизанка поїхала до Сашка на «Карде Детейлінг».

Були побоювання, що отой кружечок від присоски не розгладиться, тож на всяк випадок замовили нову плівку з принтом змії. Але, як і годиться магам, хлопці з Карде все зробили без переклеювань: і бампер, і крило — як новенькі. Поріг зняли на переклейку. Залишилось питання — що робити з подряпаним водійським диском?

У SuperWheels сказали: «Колір специфічний, можемо не вгадати. Давайте перефарбуємо одразу два з одного боку, щоб хоча б симетрія була».

На що я, як геній (чи навпаки?), відповів: «Давайте всі чотири!»

Чому?

Бо… ну бо я давно хотів змінити колір дисків. Темний колір зливався з тінню, малюнку не видно, а об’єму — як у селфі без широкого кута.

Почались пошуки ідеального відтінку. Онлайн — як гра в рулетку. Фото, відео, зідзвони, світло денне, штучне, «а покажи ще раз при хмарності»… Зрештою, винесли зразки на вулицю й обрали: Ferik Grey Satin.

Матовий алюміній — саме те, що я бачив у своїх бензинових снах. 

Джулію поставили на капці від BMW (і я сам в шоці, що вони підійшли), а диски пішли в роботу.

Через три дні — бах! Красота.

Диски ожили: в них з’явився об’єм, блиск, і вони перестали сором’язливо ховатися у тінь, наче невпевнені в собі. Навпаки — тепер вони пихато заявляють: «Так, ми тут! Ми — 50% успіху образу!»

Машину повернули на Карде, встановили переклеєний поріг, намили, натерли — блищить, як причандали кота перед побаченням. І… відпустили.

Джулія знову чекає на мене, на тому ж місці. 

А я вже скучив. Бо ці емоції, які ми проживаємо разом — не передати словами. Це як перше побачення, тільки на 520 к.с.

p.s. Передбачаю питання «так а що змінилось». Для таких підготував спеціальну фотокартку. Змінилось ось що. 

Схожі записи