Їдемо у Львів по авто. X7, вітаю у сім'ї

Ось і наближався той день, якого я чекав ще з листопада 2025 року, коли написав @Oleshchuk про своє бажання купити тачку з США.

Довгих 7 місяців пройшло від моменту досить таки легкої покупки на аукціоні до жаданого повідомлення "можеш їхати, забирати". Усі події, які відбувалися за цей час висвітлював у численних записах БЖ (хто не читав ще - то вперед, а потім продовжите тут).

А тепер до поїздки. Найлегший спосіб добратися із Києва у Львів - це, звісно ж, залізниця. Але взагалі не найзручніший. Проблеми виникають ще при купівлі квитків. На деякі поїзди, банально, їх не можна купити🤣 Воно то загалом і зрозуміло, адже львівський напрямок є  одночасно і воротами у Польщу. Тому, якщо плануєте поїздку, готуйтеся оновлювати сайт Укрзалізниці ледь не щодня. Нам пощастило, що Інтерсіті, який ввечері прибуває у Львів, виявився не сильно популярним, і два місця поряд у вагоні другого класу (не розумію, за що переплачувати у 2 рази за 1 клас) були успішно викуплені. 

До цього останній раз поїздом їздив ще у 2019. Коли заходив на вокзал, аж ностальгія за старими добрими часами в око потрапила😓

На пероні купа людей, і за їх розмовами відразу розумієш, що більшість з них їде в Перемишль.

Довго чекати не довелося - ось з-за повороту показалися фірмові кольори корейського поїзда. Ще одне пробудження ностальгії по Євро-2012, до якого їх і запустили. Після плацкартів, які тягли за собою ЧМЕЗ чи ТЕП70, Hyundai HRCS2 виглядав, як зоряний космоліт з іншої галактики. Звісно, 14 років роботи в умовах Укрзалізниці не могли не відобразитися на стані поїзда. І зараз, у 2026, він виглядає просто як електричка Харків-Лозова, але підвищеного комфорту😂
Сім'я з дітьми, яких ніяк не здатні вгамувати, і які горланять голосніше за усіх інших пасажирів вагону, йде безоплатним бонусом до поїздки. Відмовитися не можна.

Ну нічого, 7 годин відсиджування п'ятої точки - і нас зустрічає місто Лева. Не був тут з 2019, вокзальну площу взагалі не впізнав, наскільки усе перепланували та покращили. Причому правильний пріоритет поставили, на людей, а не на авто. Кличко, ти тільки такого не дивися, а то спати не будеш місяць цілий.
Наш готель був у пішій досяжності, 20 хв буквально. 

А далі усе розписано ледь не по годинах: ввечері поїсти, трохи погуляти у центрі (ну шо ми, не тільки ж за авто їхати то?😂). Ніч відпочити і з самого ранку у сервісний центр, видавати Х7 український паспорт.

Чим мені подобається Львів у теплу пору року - це пізнім заходом сонця. О 22:15 на вулиці ще відносно видно. У той же час, як у Харкові о 21 уже майже ніч. Від цього гуляти хочеться, незважаючи на втому, повітряну тривогу (ага, це ми з Києва за собою привезли) та наближення комендантської години. Втім, здоровий глузд ще активний, то ж беремо таксі(які ж приємні ціни після Києва) і повертаємося у готель. 

28 травня. День Х. Тут фото майже не буде, на те не сильно було часу, та й усі думки у голові були зайняті виключно авто. 

Як ви знаєте, процедуру проходження експерта зробили необов'язковою при повторній реєстрації авто, однак перед першою реєстрацією вона все ж обов'язкова. Записався у електронну чергу я завчасно за кілька днів і схрестив пальці, аби на ранок не було повітряних тривог. 
@Oleshchuk разом з тачкою чекав на території СЦ. І от здавалося б зараз буде опис купи емоцій, бурі, і оцього всього, але зараз пригадую, що мене міцно тримало відчуття не усвідомлення того факту, що ось воно авто, перед тобою, воно твоє, тобі вдалося, насолоджуйся. Перші хвилини ходив навколо, роздивлявся деталі, як на сонці грає своїми фарбами колір карбоншварц. Тоді переключив увагу на салон - як же оцей колір сидінь, дверних карт соковитіше виглядає наживо, ніж на фото. Просто мрія після чорного салону. 

Підійшов наш час їхати до експерта, а це значить - перший особистий запуск двигуна. Кнопку Start змістили зі звичного місця (справа від керма) вниз на центральний тунель, до селектора передач. Тисну і відразу бачу, як люди на паркингу СЦ повернули голови в бік нового джерела шуму. N63 прокинувся і показав силу свого голосу, підсиленого через М вихлоп. З дитячою задоволеною посмішкою я покотився до експерта зі швидкістю черепахи. Хотілося максимально відтягти час, коли доведеться вийти з авто.

Експерту віддали сертифікат, митні документи і він засів за заповнення даних. Нам же у той час треба було сплати платежі через касу (або ж окремий автомат) ноунейм банку, де буде мінімальна, але все ж комісія. Вітайте ще одну схему заробляння грошей. Після оплати переходимо у головну будівлю СЦ, де подаю документи на техпаспорт та номери. І знову черга, і знову направлення на оплату у пенсійний фонд. З карти зникають 56к грн😑 - боляче, хоч це і було очікувано. Ці півгодини, за які підготовлювали номери для видачі, певно були одними з найдовших 30 хвилин у моєму житті😅

Фото з номерами у руках також не буде, аххаха.
Швиденько їх ставимо, трохи відходжу від ейфорії і рушаємо назад у Київ. А щоб так солодко не було розповім ще про проблеми, які вдалося виявити от саме зараз. Перша - це доводчик водійських дверей. Чомусь із усіх 4 дверей перестати працювати вирішив саме він. Чутно, як моторчик там всередині гудить, але двері не дотискає. Друга - більш не очевидна і показалася лише, коли з цікавості ми розклали третій ряд сидінь. Воно усе електронне і лише підголовники треба рукою потягти, аби зафіксувати. Правий став без проблем, а от при фіксації лівого почув до болю знайомий "беем" з відповідним повідомленням на MGU. Ага, значить авто уміє визначати, що підголовник не фіксується. Чому? Та біс його знає, візуально усе ок. Виглядає, як щось механічне і з чим зараз розбиратися немає ні часу, ні сил, ні можливостей. Виправляти буду у Києві. Як раніше вже казав, авто із США не є новим, не треба будувати ілюзії, що вам воно приїде прямо із салону. Винятки є, як от Альфа з пробігом 37км у @TipiTip , але на то вони і винятки. 

Все, тепер у дорогу. На кільцевій Львову заїхали на UPG, долити трохи палива і повноцінно поїсти. З першою заправкою прийшло нарешті і перше фото😎

Трохи постояли у заторах через ремонти.

Проекція від MGU величезна і вже навчилася виводити підказки навігації через AA/Carplay - це приємно.

Але думати про електроніку немає часу, адже N63 нарешті вирвався на трасу з хорошим покриттям. Педаль у підлогу і тут моя щелепа приготувалася впасти якраз до цієї ж самої підлоги. Відчуття, з яким 2.7 тонний автобус набирає швидкість, не передати текстом, лише відчути особисто. Тачка "присідає" на задню вісь, тілом відчуваєш весь крутний момент, звук вихлопу доносить ну дуже приємні НЧ частоти, а цифри на спідометрі від 110 швидко наближають до 180. Та й навіть не у цифрах тут справа, Х7 не можна назвати дуже швидким авто (про це колись буде окремий запис). Мені доводилося їздити на швидших. Але от це поєднання велике авто + V8 + правильна роботи підвіски на прискоренні + М вихлоп - вони мало кого залишать без емоцій.

Тут трохи нашвидкоруч зробленого відео:


Біля Рівного знову заскочили на 5 хв на UPG. Ні, бак ще не пустий, ахахах. Тут зафіксував, який максимальний range показує БК. Повного баку повинно вистачити на 700 з невеликим гаком км - загалом, як і на N20 у F25.

Київ зустрів хорошою погодою та на диво легким трафіком, навіть вечірніх заторів майже не було.

По загальній витраті на поїздку вийшло так. Як на мене, то результат прямо дуже хороший.

Ну і X7, котрому ще треба заслужити майбутній нікнейм Music Box, перший раз зустрічається з іншим членом сім'ї - Х3. І, здається, останній не дуже радіє такій зустрічі, навіть під навіс не пустив😂

Хочу подякувати @Oleshchuk , без якого дана покупка не відбулася б. Хто хоче собі авто із США, без підводних каменів у прорахунках, без нав'язування непотрібних послуг чи ремонтів - максимально рекомендую. 

Залишу посилання на його соцмережі:

https://tiktok.com/@oleauto.ua
https://www.instagram.com/oleauto.ua
https://www.facebook.com/OleAuto.ua/

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання