Історична подорож - день 5 - перша ціль - Траунштайн

Цей день настав 💖

 

Знаю що ви трохи зачекались головної розповіді, але для мене кожен день є важливим. Я описую цю подорож перш за все собі на пам'ять. Тому – вибачайте…

Отже, однією з ключових цілей подорожі є відвідування автосалону де було продано Walter`a та пошук першого власника.

Walter був придбаний 22 червня 1979 року у Траунштайні - місто в Верхній Баварії, розташоване на річці Траун між Мюнхеном і Зальцбургом, на краю передгір'їв Альп.

Його історія тісно пов'язана з «білим золотом» - сіллю, яка століттями визначала долю міста. Поселення вперше згадується в письмових джерелах у 1245 році. Своїм піднесенням Траунштайн завдячує вигідному положенню на торговому шляху та на переправі через Траун. У XIV столітті він отримав ринкові права, а згодом - статус міста, ставши важливим торговим і митним пунктом у володіннях баварських герцогів Віттельсбахів.

Ключова подія в історії міста - будівництво розсолопроводу (Soleleitung) із Бад-Райхенгаллю до Траунштайна у 1616–1619 роках. Це була видатна інженерна споруда свого часу: розсіл транспортували на понад 30 км дерев'яними трубами, долаючи перепади висот за допомогою насосних станцій

У 1619 році тут запрацювала соляна варниця (Saline), і Траунштайн перетворився на один із центрів баварського соляного виробництва. Це принесло місту багатство й адміністративне значення на майже три століття.

Соляну варницю закрили у 1912 році, коли традиційне виробництво стало нерентабельним. Місто переорієнтувалося на роль окружного центру, торгівлю, ремесла та згодом туризм і оздоровчий напрямок завдяки близькості до Альп і Кімзе.

Траунштайн славиться Ґеоргіріттом - урочистою кінною процесією на Великодній понеділок на честь святого Георгія, з традиційним танцем із мечами. Це одна з найвідоміших народних традицій регіону.

Із містом пов'язана і постать Йозефа Ратцінгера -  майбутнього Папи Бенедикта XVI. Його родина оселилася в Траунштайні наприкінці 1930-х років; тут він навчався в гімназії та духовній семінарії.

Траунштайн доволі велике місто в місцевому розумінні: проживає понад 20 тис. мешканців, площа міста майже 50 км²,  має статус великого окружного міста (Große Kreisstadt) і є надцентром (Oberzentrum) для південно-східної Верхньої Баварії.

Але, звісно, після Мюнхену – місто маленьке, хоч і має вищі навчальні заклади, окружну лікарню, тощо.

Одним з перших завдань у Траунштайні було спробувати знайти першого власника - пана Arno. Завдяки сервісний книжці я знаю ім’я, прізвище та адресу першого власника. Як я описував у нульовому дні (згадав серіал 😂), я он-лайн записався на прийом до муніципалітету Траунштайну саме на 27 липня на 8.30 ранку.

Як виявилось, в Німеччині можна офіційно отримати відомості про мешканця міста у місцевій адміністрації. Саме для цього я записався на прийом. Коли я записувався я ще планував проживання у Траунштайні. Тому я записався аж так рано. Але життя внесло свої корективи – мені треба було ще їхати 110 км з Мюнхену до Траунштайну. Тому, в цей визначальний ранок, я прокинувся о 6 ранку і до 7 не набирався нахабства будити доньку ))).

Смачно поснідавши в готелі, ми виїхали до Траунштайну.

Кожна хвилина в дорозі, кожен кілометр шляху наближали мене з донькою до Траунштайну.

Будівля муніципалітету знаходиться в історичному центрі Траунштайну. Ми запаркувались прямо на в’їзді до пішохідної зони. Ми трошки запізнювались, але все ж таки встигли.

На шляху до муніципалітету зустрів такий красивий Мерс і не втримався його не сфотографувати.

Я виявилось німці не такі пунктуальні як ми думаємо. Ми запізнились хвилин на 8 і ще 10 чекали на прийом.

Нас покликали до кабінету. На щастя, моя донька доволі добре говорить німецькою, та і жіночка розуміла англійську. Тому ми почали розповідати що я приїхав з України в пошуках першого власника, я показував сервісну книжку та намагався дізнатись будь-яку інформацію про пана Arno (так звуть першого власника Walter`a).

(тільки після публікації цього фото у соцмережах підписники зауважили що дивно написано Kava на сусідній будівлі 😍. До речі - українці багато зустрічатимуться на нашому шляху у Німеччині)

Фахівчиня була здивовнана що я доїхав таку відстань на такому авто і все лише щоб знайти першого власника. Вона щось інтенсивно шукала в електронній системі, задавала додаткові питання. Я намагався запитатись чи є може якісь родичі, може з іншим ім’ям… Але все було марно...

На жаль, будь-який пошуковий запит нічого не знаходив. Вона пояснила, що їх база має відомості лише за останні 30 років. Це означало, що протягом останніх 30 років жодна людина з таким прізвищем (без привязки до імені) не проживала в Траунштайні. Вартість офіційного пошуку всього 10 ЄВРО.

Сказати що я засмутився – нічого не сказати. Як раз напередодні подорожі я зміг знайти пана Arno у fb, і там була інформація що він зараз проживає у Нижній Саксонії (північ Німеччини). Найімовірніше це підтверджує що в Траунштайніф; ні його ні його родичів – немає. Звісно я намагався з ним звязатись через messenger, але дзвонити не френду у fb не можна, а на повідомлення він не відповідав. Я навіть вирахував його брата та теж написав йому повідомлення. Все безуспішно.

Засмучений провалом у пошуку, ми вирішили їхати до автосалону.

Автосалон знаходиться теж у центральній частині міста. Через 5-10 хвилин ми вже паркувались біля автосалону та були натхненні дізнатись щось цікаве.

Ми зайшли до автосалону, підійшли на ресепшн, почали розпитувати англійською, німецькою… І тут звідки не чекали чуємо: «Можете українською!».

Від несподіванки я аж сторопів. Виявилось, що в цьому автосалоні працює українець Володимир. Він згадав моє авто. Ще рік тому я відправляв емейлом запит на інформацію про Walter`a до цього автосалону. Він розповів що перепитував про мою машину у власника автосалону і той підтвердив, що пам’ятає цю машину зі свого дитинства. Він навіть сказав, що відправляв мені відповідь на мій запит. Але, якщо чесно, в мене на пошті такого не було. Я б таке не пропустив.

Він попросив деякий час закінчити з клієнтом і тоді він зможе з нами поспілкуватись.

Поки ми чекали на Володимира, я пройшовся автосалоном, прогулявся довкола, познімав відео (сподіваюсь скоро буде на YouTube, все не можу знайти час змонтувати), поробив фото. 

Володимир повернувся зі свого кабінету з папочкою в якій був роздрукований емейл від власника автосалону.

Виявилось, що автосалон, де 1979 року народилася історія Walter'a,  це родинна справа Шварців (Autohaus Schwarz). Її заснував 1928 року Міхаель Шварц як невелику автомайстерню в Траунштайні. На початку автосалон продавав Mercedes. Переломним став 1954 рік - фірма уклала дилерський договір із BMW. Від 1958 року справу очолив Гельмут Шварц; за нього підприємство переїхало на Crailsheimstraße й міцно вкоренилося в регіоні. Згодом, від 1995 року, управління перейшло до Ельмара Шварца. Сьогодні траунштайнський салон Шварців - частина об'єднаної групи MOTORHEIMAT Wagner-Schwarz, дилера BMW і MINI з п'ятьма майданчиками у Верхній Баварії. Обєднання відбулось минулого року через зміну політики заводу BMW. BMW вимагає збільшення розміру дилера для спрощення логістики. Загаолм, понад 90 років - і досі одна родина за кермом.

Саме Helmut був власником, коли з салону виїхав мій Walter. Зараз власником є його онук Elmar. Від Elmar`a Володимир переда мені лист. В цьому листі Elmar розповів: «що пам’ятає Walter`a зі свого дитинства, що авто вже продавалось з таким малюнком на бортах, що авто в такій комплектації вони отримали від заводу BMW». Зі слів Володимира, нібито першим власником Walter`a був чи то друг родини чи то родич. Я так і не зрозумів і в листі від Elmar`a про це не було жодного слова.

Також Володимир розповів, що Helmut був автогонщиком. Саме тому цей автосалон спеціалізується на гоночних версіях BMW. Навіть зараз автосалон MOTORHEIMAT Wagner-Schwarz є лідером у Німеччині серед приватних дилерів за кількістю проданих заряджених версій BMW. Вони продають як нові так і вживані BMW. І на вживаних вони заробляють основну частину свого доходу. На нових авто заробіток мінімальний.

 

Тому він не здивувався, що мій Walter максимально заряджений як для Е24 того часу. І наявність спортсітсів Recaro, керма M-tech, дисків від Alpina, гоночної КПП, самоблоку в редукторі та двигуна М90 (спрощена версія легендарного гоночного двигуна М88/3) – це більше норма для цього автосалону ніж виняток. Гоночних авто тут більше ніж звичайних. Фактично, мій Walter – це попередник BMW M635 CSi, яка офіційно з’явиться лише через 5 років, у 1984 році. Такий саме двигун М90 як у Walter`a ставився на М535і в кузові Е12.

Володимир провів з нами близько півгодини, розповів все що знав, подарував нам оригінальні брелки автосалону, паркплейт та подякував що ми заїхали.

На жаль власника автосалону не було на місці. Я намагався переконати Володимира зателефонувати йому, запитати чи можемо ми зустрітись, щоб ми під’їхали до нього… Звісно я хотів розпитати про відносини з паном Arno, може якісь контакти збереглись. Але Володимир не наважився турбувати шефа. Тоді я написав емейл Elmar`у. Потім знайшов його доньку у fb та намагався встановити з нею контакт.

Ще близько кількох годин ми провели у Траунштайні в очікуванні будь-якої відповіді від власника автосалону, але все виявилось дарма.

Цей день приніс цілу купу різних емоцій – від розчарування через те що не знайшли першого власника, до радості, що авто пам’ятають і воно з’явилось в цьому місті не випадково!

 

Дорога до Мюнхену була трошки сумною, накрапав дощ, сонця не було видно, і розчарування брало гору над позитивними емоціями. Автобан проходив мальовничими місцинами і ми зупинились на обід у кафе біля озера Кімзе. Зараз передивляюсь фото цього озера з інтернету – дарма ми не затримались там на довше та не проїхались узбережжям.

Друга половина понеділка нічим цікавим не запам’ятались… Хіба що походом до торговельного центру.

У наступні дні нас чекала зустріч з Walter Maurer, але це вже буде інша історія…

Підпишіться щоб не пропустити, приєднуйтесь у соцмережах.

Інші частини можна почитати 

• тут 0-й день
• тут 1-й день
• тут 2-й день
• тут 3-й день
• тут 4-й день

 P.S. Зараз дописуючи текст шкодую, що, через засмученість, навіть не зіздив за адресою першого власника Arno. Хоч би подивися де він жив. 

Тепер є думка що треба ще раз їхати))) особливо якщо таки знайду контакт Arno та ще з однієї причини, про яку напишу у наступних історіях!

Що скажете?