Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Вчорашній день закінчився тим, що я забронював гостьовий будинок у Траунштайні через AirBnB.
Ключовими планами на цей день були заселитись у Траунштайні та зустріти доньку з потягу.
Гостьовий будиночок через AirBnB
Ранок почався непоганим сніданком у готелі. Привітливий персонал порадував гарячими стравами і я нарешті не їв бутерброди))). Навіть апельсиновий фреш входив до вартості номеру. Крім фрешу, я із задоволенням поснідав омлетом із беконом, круасаном, йогуртом та капучіно. На цей день не було планів кудись багато їхати, я фактично вже досягнув першого ключового міста у подорожі. Тому я не ставив рекордів раннього підйому та швидкого старту.
Крім годування себе треба ще було нагодувати Walter`a. На парковці готелю я провів базовий огляд авто, перевірив рівень рідин, тиск в колесах, тощо. Звісно, після 800 км за вчора - треба було доливати мастило. В мене вже була мірна чаша і ризик облити двигун мастилом був мінімальний. Долити довелось трошки більше літра мастила. Поки я крутився довкола машини, мені зателефонувала теща. Вона телефонувала кожного ранку запитатись як в мене справи та успіхи))) Перед поїздкою вона навіть пропонувала їхати другим авто поряд на всяк випадок. Я як раз закінчив заливати останню порцію мастила, перевірив рівень - і тут від неї дзвінок.
Продовжуючи ділистись новинами з тещею, я склав каністру з мастилом в багажник, закрив капот, сів за кермо - і запустив Walter`a. Він запустився без будь-яких проблем, але чомусь не тримав холостий. Двигун скидав оберти до 400-500 об./хв. В той самий час нормально відкликався на педаль газу. Перше моє припущення - накрився клапан холостого ходу. Тому немає прогрівочниїх оборотів. Згрешивши на нього, вирішив, що зараз прогріється та вирівняється.
Я виїхав за парковки готелю і рушив в напрямку Траунштайну. Проїхав я десь мабуть 1-2 км але ситуація не покращувалась, двигун все ще не тримав обетри, майже глох. З`явилось таке дурне відчуття що я щось забув... що може десь щось пішло не так. Теща чула мої переживання та роздуми, активно розпитувала чи все ок з машиною і що я буду тепер робити коли авто не хоче нормально працювати. Ще десь через 2 км я вирішив все ж таки подивтись що могло піти не так. Адже вчора все працювало нормально, і саме по собі навряд могло щось трапитись.
Попорощавшись з тещею, я зупинив Walter`a, відкрив капот і одразу зрозумів що трапилось. Я не закрив маслозаливну кришку 🤣. Теща найкраща людина в світі але може сильно відволікти коли чимось важливим зайнятий! На щастя я не ганяв сильно ці кілька км і сама кришка нікуди не поділась. Успішно закрив кришку і двигун знову запрацював як вчора.
До Траунштайну я доїхав вже о 9 ранку. Відчуття задоволеності було на висоті. Я був у передчутті чогось цікавого, невідомого та захопливого.
Розуміючи, що сьогодні треба заселитись і що це не готель - вирішив поїхати у супермаркет, купити продуктів. Доволі швидко я знайшов Kaufland та закупив різних продуктів на кілька днів. Знову ж таки - це Німеччина. В неділю тут не працюють супермаркети.
Донька мала приїхати лише о 9.45 вечора, тому в мене був цілий вільний день без конкретних планів. Я пройшовся по супермаркету, закупився, і вирішив поїхати помити Walter`a після кількох днів в дорозі. Знайшов мийку самообслуговування на околиці міста та рушив туди. Чомусь в цей день майже не робив фото, тому сьогоднішня історія не буде насичена фотками.
Вже після повернення додому, в інстаграм мені написав українець з Траунштайну та прислав фото з парковки Kaufland`у. Наші всюди! Жодного міста без папараці)))
Фото від українця в Траунштайні
На той момент я все ще чекав на підтвердження бронювання через AirBnB,і десь о 12 дня я отримав повідомлення від власниці, що вона на вихідні поїхала за місто і немає кому передати мені ключі...
Це вже трохи видавалось як прокляття. Другий раз за два дні мені намагаються скасувати бронювання. Але цього разу дива не трапилось - жіночка відмовила у заселенні і я залишився без останього варіанту житла у Траунштайні на наступні 3 ночі. Поїздка без детального планування та організації завжди приносить несподіванки та пригоди.
Booking все ще не пропонував нічого прийнятного та в самому Траунштайні.
Єдиним правильним вибором стало шукати готель у Мюнхені не на дві ночі, а на п`ять. Це рішення мало ряд переваг. Перш за все це відсутність необхідності переїздів. По-друге, в неділю у Мюнхені точно було що робити та що подивитись, а Траунштайн - це маленьке містечко. Я за 1,5 години об`їздив його повністю. І третє - я можу зустрітись з донькою на 2 години раніше, адже в Мюнхені в неї була пересадка.
Рішення прийнято, шукаю житло у Мюнхені!
Я розумів що у Мюнхені є кілька цілей. Одна з низ - BMW Welt та зустріч з Walter Maurer. Це умовно північ Мюнхену. Але в понеділок я записаний до муніціпалітету Траунштайну на 8.30. Відстань з Мюнхену - 110 км, а це не менше години руху. Тому вирішив шукати на півдні Мюнхену. Звісно бюджет має значення, але перебуваючи у Німеччині, не сильно розраховуйте на більш-менш прийнятні умови сильно дешевше 100 Євро на добу зі сніданком.
Мій вибір впав на Holiday Inn на південній околиці Мюнхену. Готель виявився непоганим, розмір номеру був гарний, близькість до зупинки міської електрички сильно спростила пересування до центру Мюнхену і назад. Тому я забронював 5 ночей у цьому готелі та вирушив з Траунштайну до Мюнхену.
Звісно повідомив доньку про зміну планів і вона навіть трохи зраділа. Вона теж не розуміла що робити в Траунштайні в неділю.
Приїхавши до готелю в Мюнхені, я заселився. Готель пропонував дві опції з парковкою - 1. безкоштовно в 500 метрах від готелю. 2. 17 євро на добу у підземному паркінгу. Враховуючи що безкоштовних паркінг теж під охороною, обрав перший варіант. Щоб там стояти безкоштовно необхідно під лобове скло покласти перепустку формату А4. Адреса паркінгу зазначена на цій перепусці. Я вбив адресу в навігатор та поїхав на парковку.
Відстань виявилась не 500, а всі 900 метрів. Не те що б це проблема, але я не розумів нащо розповідати про 500 метрів, якщо в реальності їх 900.
Парковка виглядала трохи дивно. Це був паркувальний майданчик біля приватної школи. Там вже стояло кілька авто з такими перепустками, але доволі мало. Тоді це мене не насторожило, подумав що мабуть домовились зі школою, поки канікули, користувати їх паркінг для гостей готелю.
Задоволений заселенням та в очікуванні приїзду доньки, я пішов з паркінгу назад до готелю. На шляху назад я побачив ще один приватний паркінг, який заклав у мені крихту сумніву. Але я був такий втомлений, що я проігнорував це відчуття та пішов відпочивати до номеру в готелі.
До приїзду доньки в мене було ще 3-4 години часу. Подумав, що було б добре зустріти доньку прямо на вокзалі, міською електричкою туди всього 30 хв їзди. Але моє відчуття що щось не так з тим паркінгом мене не полишало...
Вийшовши трошки раніше з номеру, я перепитав на ресепшн чи правильно я запаркувався. Звісно виявилось, що запаркував Walter`a на приватному паркінгу, і що та друга парковка на шляху до готелю - і є правильним паркінгом готелю. ДОброзичлива жіночка на ресепшн побажала мені застати мою машину все ще на на тому паркінгу, бо її вже могли втягнути на штрафмайданчик...
Я побіг до Walter`a як опечений. Ці 900 метрів видавались безкінечністю. До того ж я його запаркував у затінку під деревами, у дальньому куті парковки. Тому огляд здалеку був перекритий двома бусами, які стояли раніше. На щастя - Walter вцілів, його не забрали, хоча інших авто з перепустками на парковці вже не було. Сподіваюсь вони також встигли самі поїхати.
Перепаркувавши Walter`a на правильний паркінг, який дійсно був десь за 500 метрів від готелю, я вирушив до станції міської електрички. Донька мала приїхати до Мюнхену о 20.05. Часу залишалось дуже мало, і щоб встигнути, я мав потрапити на електричку, яка виїжджає о 19.35. Інакше - немає сенсу їхати на той вокзал. Доньці б довелось чекати вже на мене.
На шляху до станції я зустрів таку прикольну машину
Я поспіхом йшов до станції, навігатор показував що електричка має бути з хвилини на хвилину. За моїм переконанням, мені треба був перон з іншої від мене сторони. Перейшовши на другу сторону, я судорожно почав розбиратись з порядком оплати за проїзд. На пероні був термінал для придбання білетів. Кілька хвилин і білет у мене в руках. В цей же час за моєю спиною, з іншого боку станції, приїхала електричка. Я подивися на неї та почав чекати на свою. Через 8-10 хвилин я подумав, що щось моя електричка так сильно затримується, це ж Німеччина - все має бути за розкладом. А ще через 2 хвилини, роздивлячись навігатор, я зрозумів що стою в протилежному напрямку від центру Мюнхену...
Так, у поспіху та на стресі, я переплутав напрямок куди мені треба їхати... Наступна правильна електричка мала приїхати ще за 10 хвилин. Мені вже не було сенсу їхати на вокзал в Мюнхен. Залишалось лише дочекатись доньку не пероні.
Якщо ви думаєте що це все, то ні. День як почався догори дриґом так і продовжувався. В очікуванні доньки, я придивився на шавуху в кафе поряд з пероном. Там було достатньо багато людей і не виглядало що вони збираються закриватись. В голові запланував повечаряти шаурмою разом з донькою. Розуміючи що вона має ось ось приїхати, і що час вже близиться до 9 вечора, перепитався в неї чи взяти їй шавушку. Вона відмовилась, сказала, що вечеряла у Мюнхені. Яке ж було моє здивування, що не дивлячись на те, що кафе ще працює - мені відмовили, бо вже набрали замовлень для цього натовпу у кафе, і не зможуть більше зробити. Залишився я знову з тими грьобаними холодними бутербродами...
Ще через 10 хвилин нарешті приїхала моя зірочка. Я зустрів її та ми разом пішли до готелю... Доньці сподобався готель і ми почали обговорювати плани на наступний день.
Але це вже буде наступна історія...
Підпишіться щоб не пропустити, приєднуйтесь у соцмережах, посилання в профілі!
Інші частини можна почитати
