Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Я так розумію, що звичайні дні перестали бути цікавими? Або що трапилось із реакціями? Вже хочете найцікавіші дні?
Ще зовсім трошки, майте терпіння 😇.
Вчорашній день закінчився першою приємною миттю - приїхала моя донька 🥰. Вечір ми провели в обговоренні планів на найближчі дні.
Четвертий день, а це вже неділя, був без грандіозних планів. В неділю в Німеччині навіть супермаркети не працюють. В кращому випадку кафе та АЗС.
Тому, не маючи конкретних планів, вирішили просто їхати в центр Мюнхену, погуляти історичними місцинами. В Мюнхені бував вже не раз, але все одно приємно ще погуляти, подивитись на історичну красу.
Як я розповідав, наш готель був недалеко від станції міської електрички, тому ми рушили на перон. Їхати електричкою до центральної площі Мюнхену всього півгодини. Електричка приїздить прямо під цю площу. Дуже зручно.
Їхати Walter`ом в центр Мюнхену я не ризикнув. По-перше, це могло бути просто заборонено. Центральна частина міста має обмеження щодо транспортних засобів, які не мають екологічного допуску. Там є певні виключення для класичних авто, але я був не впевнений, що моє авто без номерів historical будуть вважати класичним для цілей виключення з обмеження. По-друге їхати 40-50 хвилин машиною, потім шукати де зупинитись в центрі Мюнхену - такий собі план. По-третє, двигун таки піддимлює, і викликати надмірну цікавість поліції до машини не сильно хотілось.
Тому було прийнято рішення їхати електричкою.
Центральна площа Мюнхену - Марієнпляц- завжди жвава та наповненна туристами. Тут можна зустріти туристів з будь-якої точки світу. Монументальні будівлі вражають своєю красою та величчю. Відчувається старовинність та значущість цих будівель. Є відчуття що місто має значення не лише для Німеччини, а для всього світу.
Прогулянка містом завела нас до найбільшого палацу в Німеччині в межах міста - до Мюнхенської Резиденції. Загальна площа забудови Резиденції становить понад 40 000 квадратних метрів.
Мюнхенська Резиденція - колишній міський палац і осідок правлячої династії Віттельсбахів, які керували Баварією як герцоги, курфюрсти й королі. Історія резиденції охоплює понад п'ять століть.
Історична довідка:
Історія Резиденції починається наприкінці XIV століття. У 1385 році в північно-східному куті міських мурів почали зводити невелику оточену ровом фортецю - так звану Нойфесте (Neuveste, «Нова фортеця»). Причина була цілком практична: після повстання городян герцоги вирішили мати укріплений осідок ближче до краю міста, звідки в разі потреби можна було відступити.
Спершу це була суто оборонна споруда, але з часом, коли загроза міських заворушень минула, Віттельсбахи почали перетворювати похмуру фортецю на розкішну резиденцію.
Ключовий поштовх дав герцог Альбрехт V (правив 1550–1579), пристрасний колекціонер і меценат. За його наказом у 1568–1571 роках спорудили Антикваріум (Antiquarium) - величезну склепінчасту залу для колекції античних скульптур і монет. Це найбільша ренесансна зала на північ від Альп і найдавніше вціліле приміщення Резиденції. Вона й досі вражає відвідувачів.
Його наступник Вільгельм V та особливо Максиміліан I (курфюрст із 1623 року) значно розширили комплекс, додавши нові двори, каплиці й пишні парадні зали в стилі пізнього Відродження та раннього бароко. Саме за Максиміліана Резиденція набула масштабу справжнього палацового ансамблю.
У наступні століття палац розбудовували в дусі бароко та витонченого рококо. Перлиною цієї доби став театр Кувільє (Cuvilliés-Theater) - розкішний придворний театр у стилі рококо, споруджений у 1751–1755 роках за проєктом Франсуа де Кувільє. Саме в ньому 1781 року відбулася прем'єра опери Моцарта «Ідоменей».
Коли 1806 року Баварія стала королівством, Резиденція перетворилася на королівський палац. Король Людвіг I доручив архітекторові Лео фон Кленце звести два нові величні крила - Кенігсбау (Königsbau) з боку площі Макс-Йозеф-Плац і Фестзальбау (Festsaalbau, «Крило святкових зал») з боку Придворного саду. Вони надали палацу того урочистого класицистичного вигляду, який значною мірою визначає його зовнішній образ і сьогодні.
Віттельсбахи мешкали тут аж до 1918 року, коли монархію в Баварії скасували після Першої світової війни.
Під час Другої світової війни Резиденція зазнала руйнівних бомбардувань - значна частина комплексу лежала в руїнах. Повоєнна реставрація тривала десятиліттями й вважається однією з найбільших робіт із відновлення історичної спадщини в Німеччині. Багато залів відтворили за старими фотографіями та кресленнями.
Нині Резиденція - це музейний комплекс із близько 130 залами, який включає власне Резиденц-музей, Скарбницю (Schatzkammer) з коронами й коштовностями Віттельсбахів, а також театр Кувільє. Це один із найважливіших палацових музеїв Європи.
Трошки наших фото з цього чудового палацу
Враховуючи розміри палацу - ми гуляли там десь 5 годин! І за цей час ми ще не все подивились. Блукаючи палацом ви можете самостійно обирати довжину прогулянки по ньому. На певних ділянках палацу є вказівники щось типу "довгий шлях" або "короткий шлях". В якийсь момент відчув себе в грі і що я обираю рівень складності наступного етапу. Чесно кажучи остання година вже давалась складно. Через спеку відчувалась втома.
Але звісно - Мюнхенська Резиденція наполегливо рекомендується для відвідування!
З північної сторони резиденція оточена чудовим парком - Гофгартен (Hofgarten, «Придворний сад»), який розташований між Резиденцією та знаменитим Англійським садом (Englischer Garten). Це один із найгарніших історичних садів у центрі Мюнхена, і вхід до нього безкоштовний.
У центрі Гофгартена стоїть його головна окраса: павільйон, зведений 1615 року архітектором Генріхом Шеном Старшим, вісім вхідних арок якого визначають поділ саду хрестоподібними й діагональними доріжками. Це так званий храм Діани (Dianatempel). Павільйон увінчано особливою скульптурою: копією «Tellus Bavarica» — монументальної бронзової фігури, що уособлює багатства Баварії: збіжжя, дичину, вино й сіль. Оригінал, створений Губертом Герхардом близько 1590 року, після 1616-го Максиміліан I переніс її на храм Гофгартена.
Цей чудовий сад ми оглядали ще до резиденції.
На виході з палацу Мюнхен зустрів нас дощем. Таким ледь віддчутним, теплим та не сильно освіжаючим. Європа цього літа дуже спекотна і цей день не був винятком.
Мокнути всеодно не сильно хотілось тому ми почали шукати де сховатись від дощу. Абсолютно випадково ми побачили музикантів, які грали в проході через будівлю. Чому б не послухати музику в очікуванні заверешння дощу? І тут трапилось диво - заграла мелодія з пісні "Плакала" від KAZKA 💥. Виявилось це український оркестр і вони чудово грають. Особливо заворожує гра на цимбалах. Ось вам інста цимбаліста - @sound_ofleo. Дуже гарно грають.
Біля години ми слухали їх фантастичний виступ просто посеред Мюнхену. Донька розповідала, що бачила їх ще півроку тому, коли була у Мюнхені. Тому у вас є шанс послухати їх наживо коли будете у Мюнхені.
Залишок прогулянки Мюнхеном ми провели у Англійському саду. Парк такого розміру в центрі міста ви точно не очікуєте побачити. Величезна територія, яку ніхто навіть і не думає забудовувати ЖК чи офісними центрами...
Englischer Garten - це величезний ландшафтний парк на північному сході Мюнхена, вздовж західного берега річки Ізар. Із зеленою площею у 3,75 км² він належить до найбільших міських парків світу. Для порівняння - він більший за нью-йоркський Центральний парк. Щороку парк відвідують понад 5 мільйонів людей. На луках грають у волейбол і фрізбі, засмагають, влаштовують пікніки, а Айсбах відкритий для купання (подекуди й без одягу - давня мюнхенська традиція).
Цікавинкою парку, крім зелених насаджень та пейзажів, є річковий серфінг))) Бо як виявилось - Мюнхен є відомою столицею річкового серфінгу. І саме в Англійському саду є Хвиля Айсбах (Eisbachwelle): легендарна стояча хвиля у центрі парку, створена на штучному притоці річки Ізара. Там цілий рік катаються серфінгісти, незалежно від погоди та пори року, навіть взимку.
При цьому катаються як жінки так і чоловіки. В той день близько 10 серфінгістів катались на хвилях Айсбах.
Так підійшов до завершення 4-й день історичної подорожі. Ми з донькою поїхали назад до готелю теж електричкою. Наступного дня нас чекала перша визначна подія - відвідування Траунштайну.
Але це вже буде наступна історія...
Підпишіться щоб не пропустити, приєднуйтесь у соцмережах, посилання в профілі!
Інші частини можна почитати
Люблю такі поїздки)
Перетягнув інтригу. Нарід не розуміє)