«Amcarowe Wtorki Kraków» 2026-1.

Ще кілька місяців тому, шукаючи своїх однодумців серед місцевої автоспільноти, я зацікавився одною подією. Згідно з описом під назвою “Amcarowe wtorki Kraków” ховався ортодоксальний формат cars & coffee, але виключно з американськими автівками і, як виявилося пізніше, без кави. Втім перша особливість із легкістю компенсує другу, поготів івент мав відбуватися прямо в Кракові. Що може бути краще?

Отже підписався на новини і почав чекати на урочисте відкриття сезону, що мало бути десь на початку травня. Чергове оновлення порадувало анонсом «вже скоро! Слідкуйте за новинами», тож прийдешній вівторок я для себе зарезерував під цю довгоочікувану подію. Заради неї ж вирішив попрацювати більше у суботу, щоб зменшити обсяг роботи на початок тижня. По обіді зайшов на сторінку, щоб подивитися, чи не виклали вже місце збору, а там… «Збір сьогодні о другій дня». Це ж цілком логічно, що «Американські вівторки» проходять… у суботу. 

Отже на відкриття сезону я так і не потрапив, але цього вівторка (так вже краще, еге ж) все ж відвідав цей захід і маю що про нього розповісти. 

Офіційне відкриття було о 18:00, а півгодини потому і ми приїхали до площі біля ангару в колишньому селі (а тепер вже районі Кракова) Чижини. Ангар там стоїть не просто так, бо територія колись була аеродромом Раковіце-Чижини, а неподалік розташований музей польської авіації. 

За винятком банки для добровільних внесків захід абсолютно безкоштовний, але має фудкорт на території і чудовий новий парк поруч. Що ще можна бажати? Хіба що кави…

Втім, до біса ту каву, коли на майданчику вже чекають близько півсотні автівок, і склад цієї експозиції вводить в нокаут всі мої песимістичні очікування.  Звісно, я не мав жодних сумнівів стосовно присутності пачки  Мустангів та всієї  лінійки сучасних Мопарів, але до такої кількості і - що найголовніше - якості американської класики, відверто кажучи, не був готовий.

Так, це звісно не феєрична American Cars Mania, але у таких камерних зустрічей є свої переваги. По-перше, всі відвідувачі місцеві, що дає шанс на якусь довгострокову комунікацію поза фестом. По-друге, відсутність натовпу, якихось подій та розваг, що сприяє саме спілкуванню і не проганяє людей від автівок. По-третє, ці івенти відбуваються два рази на місяць, а не раз на рік, тож експозиція змінюється, і зʼявляється  можливість перевести спілкування до оффлайн режиму. Win-win, так би мовити.

Для мене шоустопером цього дня став неймовірний Oldsmobile 4-4-2, якому я свого часу присвятив дві довжелезні - і доволі цікаві, до речі - статті («Безіменний» та «Всупереч Обставинам»). Було вкрай неочікувано побачити цей витвір мистецтва на власні очі.

Попри всю мою слабкість до Мустангів Олдс затьмарив собою навіть мій улюблений 1969 Mach 1. 

Чудовий 1966 в кузові hardtop, що подобається мені все більше, виглядав вкрай привабливо як ззовні, так і всередині. Хіба що сенс написів на страйпах так і залишився для мене незрозумілий. За нагоди наступного разу спитаю.

Але якщо з іконами на кшталт класичних поні карів все зрозуміло, то для того, щоб знайти прекрасне в  решті не настільки класичних класиків та янгтаймерів, треба бути справжнім ентузіастом. І таких ентузіастів було чимало. 

Продовжуючи тему концерну Ford, варто звернути увагу на універсал Crown Victoria. Цей Кантрі Сквайр свого часу був доволі утилітарною автівкою, але с сучасному світі вже виглядає ледь не екзотично. Особливо на вірних колесах і з ортодоксальним буркотінням 5-літрового V8.

Незвична для Європи чорна американська Granada на собачих мисках - то взагалі кайф, ба більше купе! Здається, під капотом там була «шістка» 3.3, але виглядає дуже ефектно і загрозливо. 

Ще більш загрозливо на всіх дивився F-250 з патіною з 70-х:

А ще більше патіни було на величезному кузові Pontiac Catalina 1960-го. Ефектний крейсер, якому душе личить цей образ «тачки з району».

Якщо вже йдеться про Понтіак, то Жарптиці будь-якої генерації - це вже круто і стильно. Прийшов їхній час. 

Так само як Camaro, що в третьому виданні мені навіть більш довподоби ніж Firebird незалежно від твердості даху.

Особливо ефектно це виглядає in motion:

Це ж можна сказати і про Corvette С4. Їх тут в Польщі доволі багато, і ціни ще не злетіли до космосу, але щоразу бачиш такий, і щось лоскоче в штанях:

Ну і зрозуміло, що батько його, С3, поза конкуренцією. Хоч і у вигляді доволі спірного рестомоду, але неперевершеність форм це не скасовує:

А ще від GM був дуже доглянутий «квадратний» Caprice. Натомість «круглих» на диво не було. Можливо next time:

З Мопарами цього разу було скромно. Ramcharger я чомусь на зустрів, хоча на фото бачив, а в рядах класики зустрів лише один Dodge  - білий Aspen кінця 70-х. Теж непогано. 

Дивна ситуація виникла і з Лінкольнами, бо я так і не вирішив, що мене вразило більше - Towncar 89-го або більш сучасний Mark VIII, але в просто чудовому (відтоді незвичному для нашого краю) стані:

Сучасні автівки я майже не фоткав, хоча були звісно і Хеллкети, і розмаїття SRT, і мої улюблені Шейкери, і ціла купа Койотів та SS-ок.

Хоча повз спайдер топ на цьому білому GT/CS я пройти не зміг. 

Траків теж було багацько, зокрема Раптори та TRX, всі на ліфті, на тюняшках, але без відвертості. 

ANEMOIA в рядах сучасних здебільшого стокових Мопарів виглядала білою вороною і привертала до себе шалену увагу.

Моя польська всупереч майже повній відсутності практики все ж трохи еволюціонувала, і на відміну від «кіно з сурдоперекладом і англійськими субтитрами» тогорічних фестів, тепер я можу якось висловлювати свої думки. Тож спілкування було дуже багато! Три години поспіль я відповідав на питання, задавав свої і на прохання розмахував тим капотом, як шашличник віялом.

Щодо омріяного долучення до профільного комʼюніті ці три години стали більш продуктивними ніж всі три дні ACM минулого року. Обмінявся телефонами з кількома людьми, один з яких сьогодні вже приїхав до нас на сервіс…

…і навіть отримав пропозицію роботи в сервісі американських автівок, в який намагався влаштуватися ще перебуваючи в Україні. 

Щоправда, тепер не знаю, чи воно мені потрібно.

У підсумку: думки сумбурні, плани невизначені, язик заплітається, цигарки скінчилися, дотепер бракує кави, піца непогана, але малеча від неї майже нічого не залишила, від Доджа всі в захваті, із ксенофобією не стикався, поїдемо ще в каву візьмемо з собою.

Ой, ледь не забув. Ще я придбав наліпку…

…і несподівано отримав перші roll-on фото Челенджера від карспотерів.

Отже, вечір вівторка розчинив і забарвив звичний день бабака мого сучасного повсякдення. А усвідомлення того, що лише за два тижні буде так само і ймовірно навіть ліпше, дещо надихає.

Пробіг 96300 км.