Baby on board

Пощастило моєму оточенню, адже проблемами вибору між краваткою та годинником вони не навантажені. Вже сорок чотири рочки я отримую від близьких машинки у будь-якому форм-факторі на свята, і сорок чотири рочки цим подарункам так само радію. Ба більше справжні автівки час від часу змінюються, і цей процес наповнення домашнього музею можна починати наново. 

Нещодавно мій друже привіз мені зі Штатів 1971 Challenger R/T від М2 Machines. Це мій перший М2 в 64-му масштабі, і він одразу змусив мене пошкодувати про те, що я не обрав саме ці маленькі моделі, як основу колекції.

 Шон Тейлор з M2 не був би справжнім петролхедом, якби не зробив з типового хотвілзівського формату справжню цукерку.

Тут і деталізація, і  оформлення блістера з вірними шрифтами та логотипами, і навіть своєрідна діорама, що відсилає до рекламних сторінок вінтажних журналів - оце все про Dodge Material і емоції від долучення до Scat Pak Club. 

Щодо HotWheels як таких, то за них відповідає моя донька. Свою доволі велику колекцію маслкарів я подарував перед виїздом, залишивши лише ті лічені модельки, що мали для мене особливу цінність. Тим часом мала намагається це компенсувати, і знаходити Челенджери на стендах в Ашані їй вдається чудово. Навіть коли вони ховаються під іншими назвами, як той Rodger Dodger. Лише одна ця особливість вже перетворює їх для мене на Особливі HotWheels.

Саме так почався мій ранок в сорок четвертий день народження. Продовжився він на роботі, де колеги здивували ще більше, адже від них я точно подарунків не очікував. Однак здається мої пріоритети аж занадто очевидні, і півроку знайомства вистачило цим «приємним мужикам» (С)моя семирічна донька, щоб зрозуміти мої слабкі місця. Ось такий прінт фотки від @Jakson, надрукований на алюмінієвій плашці, відтепер прикрашає мою шафу:

Попили пива, поїли грильованих ковбасок та поїхали домів. А вдома на мене чекало продовження свята, бо дружина теж час не гаяла.

Вдягнувши святкову футболку з прінтом Бабки в уявному майбутньому вигляді, я занурився у мʼясо, салатики і інші смаколики на чолі з тортом і конʼяком, аж раптом переді мною викотили головний подарунок. 

Дуже давно хотів таку штуку, але боровся з собою, вмовляючи, що 18-й - то не мій формат, що я взагалі лише Мустанги колекціоную, тощо - аби гроші не витрачати. Але у дружини ж цим проблем нема, і мені це подекуди дуже подобається. Настільки, що наступного дня я не втримався і зробив на роботі цілу фотосесію з ANEMOIA та копією її взірця:

Ну дуже приємна річ, очей не відвести!

Звісно, є саме в цій версії деякі невідповідності, як то відсутність пакету А44, gull-wing, rally wheels замість Магнумів та обивка «не того» кольору.

Отже є з чим попрацювати, хоча і так все дуже гарно і автентично:

Тож невдовзі цей Челік від Грінлайт дебютує на своєму першому автомобільному заході. По-перше, це зручно, бо задум проєкту ANEMOIA буде більш очевидним для зацікавлених - менше доведеться на пальцях показувати. По-друге, це красиво, і цю красу  точно оцінять ті, хто в свої 30, 40 або 87 не може пройти повз стенд з машинками в будь-якому магазині. 

Не виключаю, що з часом все ж спроможуся зробити в блозі повноцінний огляд цієї моделі in-depth, як робив це раніше. Але наразі вона цінна саме своєю відповідністю і особою дарувальниці. 

Як колись сказав нам Поплавський на заправці біля одної з його «Хат»: «ретро то є ретро»

Реклама

Комплексне обслуговування автокондиціонерів: повертаємо ідеальний клімат в авто з першого разу