'70 style Go Wing

Трошки раніше, готуючи місце для антикрила шляхом позбуття "хвоста качки", я вже робив анонс цієї деталі і обіцяв згодом до неї повернутися. А ще раніше, у розповіді про жалюзі від Ларрі Шиноди, я обіцяв повернутися до цієї славетної особистості. І ось прийшов час виконати свої обіцянки. 

Лоуренс (Ларрі) Шинода протягом своєї дизайнерської кар'єри зробив багато див, зокрема визначив загальний вигляд маслкарів, запропонувавши для них низку аксесуарів, яких до того ніхто не бачив. Його внесок в автомобільну культуру важко переоцінити, адже своїми "Боссами" для Форда Ларрі створив революцію на ринку американських performance machines. Оті чорні губи-лопати - це теж його. Але крім губ та вищезгаданої решітки на склі в його баченні топового Мустанга було ще й дуже неоднозначне антикрило на алюмінієвих аеродинамічних опорах з можливістю налаштування кута атаки.

Антикрило виявилось настільки харизматичним, що навіть отримали власне ім'я - Go Wing, що звучало як "Going" (рухається, "валить"). 

Було це в кінці 1968-го, а вже в 70-му "ҐоУинг" з'явилися на багажниках майже всіх масл- та поні-карів, зокрема і на кришці Челенджера в комплектації R/T, що тільки-но вийшов на ринок.

На свій Мустанг щось на кшталт Go Wing від Saleen я придбав, але так і не встиг встановити, бо продав автівку. Для нового Челенджера Dodge теж запропонував Go Wing, але виглядає воно не дуже переконливо. По-перше, розташовано не там, де треба, по-друге, ноги взагалі не такі, та й форма, чесно кажучи, нагадує прообраз ну дуже віддалено.

Майстри ретро тріб'ютів Cervini's запропонували для Челіка своє бачення Go-Wing, зроблене на основі класичного аксесуара. Втім, розташування все одно не таке, як треба.

Тим не менш, це вже схоже на правду. І якщо перемістити опори за лінію характерного вигину на кришці, як то було в 70-х, могло б спрацювати.

Але ж ціна...

Колись давно, ще перед придбанням Челіка (так, я віртуально тюнив цю автівку, коли у мене не було навіть натяку на те, що я стану її власником) мені до голови прийшла ідея встромити на сучасну автівку саме класичне антикрило з 70-х. З Мустангом це не працювало, бо профіль кришки такий, що майже пряма полиця крила з нею взагалі не збігається. Щодо Челіка, то питання викликали лише габарити деталі, бо сучасний Челенджер все ж суттєво погладшав.

 Згодом я знайшов зразки реального втілення своїх фантазій в профільних американських ком'юніті, де репліки класичних Ґо Уінгів успішно встановлювали на нові автівки поціновувачі олдскулу. Переконавшись у можливості такої інсталяції та в тому, що з габаритами і формою все ОК, за першої нагоди я замовив у Stripe Classics найдешевший комплект для реставрації класичних Мопарів.

Взагалі-то до опису товара є деякі зауваження. Це зовсім не 1971-1974, адже після 1970 Go Wing Челенджера змінив форму і навіть назву, перетворившись на Gull Wing (головне - не переплутати з дверима Мерседесу).

Я звісно намагався знайти "крило чайки", що мало б бути в моєму проекті, але платити подвійну ціну за трошки інші боковинки... Навіть в мене нема того рівня божевілля та душності. Отже домовився з собою, що стиль 1970-го влаштує, бо низка ранніх автівок 1971-го комплектувалась торічними крилами. А це означає, що і у мене з внутрішнім перфекціоністом конфлікт вичерпано.

Вчора ввечері отримав посилку і навіть встиг просверлити два з дванадцяти отворів в крилі для кріплення кронштейнів опор. Аж раптом черговий блекаут. Втім, роздивився, порадів алюмінієвим опорам та забезпечив собі спокійний сон під приємні думки про чергові експерименти.

Сьогодні зранку почав якомога швидше свердлити автівку, бо хтозна скільки те живлення буде. То була справа на п'ять хвилин і ще десь 15 на точне вимірювання.

Зсередини все виявилось не так просто, бо дістатись шпильки через зроблений мною великий отвір у внутрішній панелі все одно вкрай важко. А треба не тільки дістатись, а ще й гайку не втратити.

Але  трошки згодом антикрило вже було на місці. Саме на тому, де було у прообразу півсторіччя тому.

Ноги прям дуже красиві. Такі вінтажні, що аж олдскули зводить. 

Цілком очевидно, що весь смак цього моду зрозумілий лише вузькому колу людей, адже для переважної більшості це якийсь нідфоспід.

Однак, коли це я орієнтувався на більшість? Це ж не карбоновий Hellcat спойлер, щоб всім подобатися, а якась хрінь для дідусів, до того ж не місцевих і з тих часів, коли світ був здебільшого монохромним та з мурахами.

Відтепер мій ретрокомплект майже зібрано до купи. Єдине, що мені не подобається, це те, що крила зсередини майже не видно. А я люблю на таке в дзеркала дивитись: стегна, страйпи... 

Отже дивлюсь на це все, і дотепер не вірю, що воно тут і зараз, бо нещодавно було лише в збережених фото в галереї та в хворій голові. Ще б на фоні не крематорій, а якщо й крематорій, то принаймні десь в Юті або Неваді. Втім з бекграундом у мене завжди біда. У всіх можливих сенсах...