[109] Road Trip. Київ - Dereville. Відпочинок, природа та тварини

Вітаю усіх!

==Глава 1. Підготовка==

Літо 2024 підходить до кінця, і хочеться побувати хоче десь, крім Києва, відпочити від метушні міста та загазованості від автомобілів (тому подорож саме на авто, логічно ж😂). Хоча б на вихідні. Прописавши у гуглі стандартне "бази відпочинку Київська область", ви отримаєте безліч варіантів у будь-якому бюджеті, тому вибирати можна довго. Чи ні? 

Спочатку відфільтрував по оцінках, аби середня була не нижче 4.0, частина відпала. Потім відкинув ті, де відгуків до 5-10 штук, частина з яких скоріш за все самим ж власниками та працівниками зроблена. Першочергово хотілося знайти з басейном, звісно, але відкинув цю вимогу, як обов'язкову, як виявилося абсолютно не даремно, трохи згодом поясню. Як виявилося, Гугл не дуже своєчасно оновлює інформацію, і деякі місця банально зачинені роками. На вихідні 24-25 серпня взагалі нереально забронювати, то ж шукав уже 31-1. Вибірка місць зменшувалась також і через те, що номери/будинки на двох найбільш популярні (відповідно і найдорожчі у співвідношенні кількість людей / ціна ), а ще їх розбирають найпершими. Один із одноклубників сказав якось "блін, цей дурний Київ, щоб відпочити легше поїхати в Одесу - дешевше вийде". Доля правди у його словах є🙃. Паралельно запитав знайомих з різних чатів, хто зо може порекомендувати, адже такі "живі" відгуки значно цінніші. Одним із запропонованих варіантів був комплекс Dereville(сайт, гугл карти). Але це Чернігівська область, на таку далеку географію я спочатку не розраховував, проте мозок відразу такий "їдемо, це ж на авто по трасі, давай давай". 

Комплекс знаходиться досить таки віддалено від великих міст, неподалік села Отрохи. Навколо - змішані ліси та поля, які відносяться до Міжрічинського регіонального ландшафтного парку. Тому, хто шукає саме оточення природи, вам ідеально підійде. З Києва ведуть 2 дороги. Перша через Вишгород та Десну, категорично не рекомендую їхати, хоч маршрут нею і коротший на 20 км, тупий Waze початково поведе саме через неї - там від дороги одна назва. У повідомленні після підтвердження бронювання будинку, вам про це нагадують, щоб обирали інший маршрут. Через Бровари і на північ по трасі E95. Відносно поганої дороги так буде значно менше, близько 40 км.

Весь тиждень перед вихідними була спекотна сонячна спека 29-33 градуси, те саме прогнозувалося і на вихідні цієї поїздки. Але прокинувшись суботнім ранком, у вікні побачив дивну сіру штуку, яку ще люди називають хмарами. Похолодання також було у комплекті.

То ж так, басейн дійсно був би не актуальним. 
Забронював я будинок на 1 ніч з суботи на неділю, заїзд о 14, виїзд о 12. Забігаючи наперед, скажу, що шкодую, треба було брати 2 ночі, то якось відпочинку замало вийшло, ахаха.

==Глава 2. Поїздка до комплексу==

Окей, пора у дорогу. Навігатор показує, що їхати 1 год 40 хв. Ніяких зупинок я не планував, хіба що каво-туалетні=)

У самі Бровари заїжджати не потрібно, є прекрасна окружна(Е95) з просто таки ідеальним асфальтом. Їхати такими трасами одне задоволення.

Трафіку небагато, можна і у правій смузі "тошнити" 110 на круїзі, а можна і у лівій спостерігати за витратою пального на 160. Тільки про стаціонарні камери не забувати, підозрюю, що одну таку я спіймав, проте фотографії "щастя" ще не було. 

Перший раз я заїхав на авто у Чернігівську область, до цього тільки потягом її проїжджав.

 А насолода від траси закінчилася досить швидко, коли треба звертати біля Козелця у напрямку Остеру. Тут починається звична усім дорога, де кожної весни йде точковий ремонт шляхом посипання чудо порошком, який є сумішшю асфальту, клею та пофігізму Укравтодору. Ефективність такого ремонту близька до нуля, і вже через кілька місяців чекайте нові ямі. А яка кольорова гама такої дороги: тут і чорний асфальт, і сірий, і темно-сірий, і червоний, уммм, кайф. Ще є мости через Десну, де обмеження швидкості визначається буграми та ямами, а не ПДР.

Ось уже поворот на Отрохи і вказівник, дизайнер якого точно знав поточний стан навколишніх доріг, ахах

За ним спинився, аби зробити кілька фото Ікса.

==Глава 3. Територія комплексу, дозвілля==

І ось через пару кілометрів після чергового повороту з-за сосен показався і сам комплекс. Композиція із дерев'яних будиночків різного призначення, зеленої території із насадженнями та викладеними плиткою двома паркингами для авто.

Ну а Ікс займає своє місце під критим дахом, ми ж йдемо досліджувати територію🙂

Крім, власне, будиночка, який орендується є наступне:

• 2 лаунж-зони. Там можна знайти настільні ігри, Sony Playstation, міні-бар, де напої сам готуєш, а кількість використаного алкоголю вписуєш у рахунок (орієнтовано на чесність).
• Ресторан
• Настільний теніс
• Зона для барбекю
• Баня
• Масажний кабінет
• Оренда велосипедів для поїздок навколо комплексу - про це трохи пізніше

Детальніше на фото нижче:

Оплачувати будь-які послуги можна як відразу, так і уже під час виїзду (усе прив'язується до номеру вашого будиночку). Приклад цін наведу уже у кінці запису.
Також на задньому подвір'ї можна подивитися на гусаків (раптом для когось то екзотичний птах, ахаха) та на верблюдів.

Тут спостерігав чергову дикарську поведінку людей. Стоїть спокійно цей верблюд, їсть сіно, підходять до нього з телефоном і прямо фотографують прямо зблизька, тикаючи тим телефоном ледь не у очі. От цікаво, чи їм самим буде норм, якщо підійти і так же само об'єктив направити у лице? Уххх, бісять такі індивіди. Як мінімум, це дика тварина, хай і приручена, але все ж🤬

Поїсти можна у ресторані, кухня приймає замовлення з 8:30 до 20:30 здається. Самі страви досить різноманітні та дуже смачні, але ціни покусуються, на рівні закладів у центрі столиці. Думаю, тут сильно впливає логістика доставки продуктів.

Архітектурне рішення та оздоблення ресторану дуже приємне, налаштовує на якусь дружню та затишну атмосферу😉

Природа навколо комплексу заспокоює своєю тишею та повільністю. Для тих, хто не хоче весь час провести на території, є пішохідні/велосипедні маршрути лісовими стежками. А оскільки ми знаходимося фактично у заповіднику, то одним із варіантів є авто екскурсія у цей самий заповідник. Ні, Ікс туди не поїде точно, бо на перших же 100 метрах доведеться витягувати міський ДЖИП трактором🙃

==Глава 4. Екопарк==

Dereville орендує невелику частину усього заповіднику(Dereville Ecopark) і дбає про місцевих тварин з мінімальним втручанням у їх життя. До цього я бачив тварин лише у зоопарках(в Україні та за кордоном) та екопарках (наприклад, парк Фельдмана у Харкові), де тварини поневолені. Ну і ще декількох безпосередньо у дикій природі, але ті зустрічі запам'яталися тільки тим, що я намагався якнайшвидше покинути територію проживання тварин😅 

Екскурсії чітко розпланові за часом і остання вирушає о 16:30, на неї ми і встигли. Вас супроводжує єгер, і, крім нього інших людей в авто не буде. По часу екскурсія повинна тривати приблизно годину.

Ворота з кнопкою керування, сітка по периметру - так відразу і зв'являються асоціації з одним легендарним фільмом:

Проте сітка там не просто так. Вона стримує мутантів із легендарних українських біолабораторій. Тварини, що мешкають на території, травоїдні, і подібний периметр необхідний для їх захисту від хижаків: вовків, лисиць та рисів. Ну і для контролю популяції також. У парку багато доріг та маршрутів, якими користуються єгері, без підготовки досить легко заблукати. Сама ж місцевість змішана: ліси, поля, заболочені галявини, рівнини - на різний смак.

Через хвилин 5 ми виїхали з лісу на відкриту частину, де нас чекали уже чекали місцеві мешканці.

Кінь Пржевальського - найближчий родич звичного нам свійського коня. Знаходиться під загрозою зникнення, адже був майже винищенний у ХХ століття. У природньому середовищі мешкає у Чорнобильській зоні відчуження. 

Ще нас зустрічають Шотландські корови (коричневі) та Індійські буйволи (чорні). Останні дуже добре плавають, як бегемоти, і є родичами африканських буйволів.

Варто пам'ятати, що це дикі тварини, і хоча вони звикли до авто та людей, все ж вони не ручні, не виконують команди і т.д. До них можна обережно підійти; корівки, якщо у них гарний настрій, навіть дадуть себе погладити (але не лізьте до теля, бо мамка швидко на роги намотає). При мені вони ж просто собі йшли, особо не звертаючи на нас увагу, з відстані менше метру їх думки були певно "ооо, знову люди, як же цікаво(ні)".

Також єгер заздалегідь не знає, де саме знаходяться тварини, gps-трекерів на них немає, а впродовж дня вони мігрують, в залежності від кліматичних умов (коли спекотно - поближче до боліт та води) та фізіологічних потреб. Тому не факт, що за одну екскурсію можна усіх побачити.

Ну а ми поїхали до оленів: благородний, плямистий та лань. Вони мають більш лякливий характер, тому, до себе не підпускають, надаючи перевагу бігу від вас на безпечну для них дистанцію. Основними органами чуття є слух, нюх та зір. Тут я був дуже щасливий, що захопив у подорож фотоапарат зі 135мм об'єктивом, який дає непоганий зум на відстані 15-30м.

За оленями довелося побігати поїздити, але круто, що вони зазвичай стадом пасуться або ж парами, нечасто зустрінеш їх поодинці.

Олені прекрасно уміють маскуватися поміж дерев, а також мають здібність стояти майже нерухомо. Посеред рівнин їм не менш комфортно.

Тепер на пошуки найбільш рідкісних представників: у Екопарку проживає кілька "мутованих" оленів, які мають нехарактерне забарвлення хутра. Їздили від однієї ділянки лісу до іншої і наші пошуки винагородилися.

 А ось і альбінос, він такий у парку один.

Ми уже були дуже задоволені, адже єгер каже, що це рідко так щастить, побачити одразу усіх оленів парку. Проте була ще одна "вишенька на торті". Серед парнокопитних у цих лісах ще мешкає лосиха. Спробуємо знайти і її. Лось - другий за розмірами ссавець в Україні (після зубра). Це дуже і дуже небезпечна тварина, особливо самці під час гону. Єгер розповів, що весною самець забрів до екопарку у пошуках самки, просто проламавши паркан (потім його оперативно відремонтували), але з часом він покинув територію парку тим же шляхом (ще раз відремонтували😑). 

Крутимо головою на усі 360, аж раптом попереду видно великий силует, що спокійно собі поїдає листя з дерев. Ми під'їхали максимально близько, але з авто не виходили.

Ще трохи панорам парку на шляху до штучного озера, яке якраз і заміняє басейн😅:

Крім людей, до води, можуть прийти і наші старі знайомі корівки:

А ось і фото транспорту, завдяки якому відбувається поїздка парком. Ford Ranger на A/T шинах, без яких далеко не заїдеш місцевими стежками.

Влітку тваринам достатньо їжі з дерев та трави навколо, а взимку єгері кладуть сіно у спеціальні кормушки (які я забув сфотографувати). Зроблені вони у вигляді перехрещених дощечок з досить вузьким проміжками між ними, аби тварини "не розслаблялися" і навіть у такий спосіб сіно "добували", а не приходили на готове.

Раніше через екопарк проходив один із маршрутів, яким можна було їздити на орендованих квадроциклах (про це буде далі). Але його прибрали, вгадайте чому? А все як завжди: дикими виявляються не тварини, а люди. Точніше, типове тупориле бидло, яке додумалося на цих квадроциклах ганятися за тваринами заради розваги. Камери те показали і маршрут закрили. Який штраф очікував горе-"мисливців" я не запитував.

==Глава 5. Квадроцикли==

Крім оренди велосипедів, доступними ще є багі та квадроцикли, під які відведено два маршрути поза територією Екопарку. Один більш простіший довжиною 6 км, і складніший - 10 км. Відмовитися покататися лісами та полями я просто не міг, тому відразу забронював поїздку на ранок наступного дня. Можна обрати півгодини поїздки або годину(таку взяв). Захист у стандартну ціну не входить, окремо можна попросити окуляри, аби якась комаха не зіпсувала вам веселощі. У мене були свої сонцезахисні, тому я відмовився. До цього на квадроциклах катався лише 2 рази по пустелі, де нічого хоч трохи екстремального не було, крім переїздів піщаних дюн хіба що. 

Перед поїздкою треба внести передплату 6000 грн, які потім повернуть, якщо квадрик цілий. Можна зробити фото/відео фіксацію, як виглядає наданий квадрик (я вибирав з-поміж трьох доступних). Провели короткий інструктаж, де яка кнопка, як увімкнути повний привід і, що не треба висовувати ноги, якщо квадрик перекидається, бо відірве нафіг. Дрифтувати також заборонено, за це окремий штраф буде. Про обмеження швидкості на ньому нічого не було сказано, але я перевірив - 40 км/год, далі явно електроніка тримає оберти.

Спочатку маршрут дуже приємний і прямо таки медетативний: ранковий ліс, чисте повітря попереду, але не позаду - там вихлоп, ахахах. Каєф, керується легко, однією рукою фактично.

Дорога виводить на поля і тут уже не так легко: там їздять чи то трактори, чи ще якась техніка зі значно ширшою колією за квадрик. І доводиться тримати одне колесо у цій колії, а іншим їхати по бугру. От під таким кутом з кілометр-два сунешся, цікавого я нічого у цьому не знайшов, можливо щось не розумію😐

В одному місці дорога розходиться на дві паралельних: одна піщана, а інша з періодичною травою. Між ними суцільний роздільний бугор, який квадрик якщо і перескочить, то явно не у всіх місцях. Вибрав другу дорогу, аби не так засипати себе піском😅 Вищеописані колії нікуди не поділися, торохчу я по ній і помічаю, що між колесами щось занадто висока земля і є шанс "сісти на пузо". Не встиг я про це подумати, як відчув поштовх, квадрик втратив швидкість і почав безпомічно крутити колесами у повітрі. Готово, посадив, горе-гонщик. 

Потягти його руками взагалі нереально, 3 колеса висять у повітрі, ніякий 4x4 не допоможе. Отож, я на середині маршруту, посеред поля. Квадрики оснащені gps трекерами, але, оскільки немає електрики, то чи то дані з них чи то передати чи отримати не можна. Коротше, ніхто не знає, що я тут завис😂. Але є мобільний зв'язок, тому набрав у комплекс і попросив, аби передали, що треба допомога. Чекав я десь хв 15, і тут під'їхав єгер на квадроциклі, який також ледь не застряг на тому ж бугрі. Він тицьнув задню передачу і розкачуючи квадрик з боку на бік зміг вирватися назад. А от з моїм такий фокус не допоміг. Тому довелося тягти лебідкою. Пісок летів на усі боки, і через хвилину транспорт на волі.

Єгер поїхав назад у комплекс, а я продовжив свій маршрут. Наїздив годину і 20 хв, адже на одній ділянці не було вказівника і я банально не міг зрозуміти, якою дорогою їхати. Трохи поблукав і все ж випадково помітив далеко під лісом потрібний мені стовпець, що вказує напрям руху. Сказав про це, коли приїхав до комплексу, але мене почали запевнювати, що усі вказівники є. Ну нехай так - сперечатися ще за це точно бажання не було. 

==Глава 6. Від'їзд, ціни==

Відпочинок закінчився дуже швидко, не встиг і зрозуміти, а уже 12 година дня і потрібно звільняти будиночок, йти оплачувати усі рахунки та повертатися у Київ.
Загальні враження дуже позитивні: шикарна атмосфера поєднання клаптику цивілізації з дикою природою, загальна тиша, якої іноді так не вистачає у місті. Люди якось рівномірно розподіляються по території і немає оцього відчуття купи натовпу. Бажання повернутися ще раз точно виникло, можливо у зимовий період, але уже на 2-3 дні.

💲Ціни💲:

Оренда номеру 1 ніч - 5700 грн
Поїздка у Екопарк - 600 грн за людину

Оренда квадроциклу - 1800 грн/год
Масаж класичний - 1200 грн/год

Corona 0.33 літри у міні-барі номеру - 100 грн😁
Ціни ресторану давав на фото вище по тексту.

Дорога додому, як завжди, здається коротшою та легшою. Ікс порадував красивими цифрами на одометрі

І не менш приємними цифрами витрати палива за усю поїздку. Все ж N20 двигун може вкладатися у 10л по трасі, тягнучи на собі 2 тонну будку.

----------------------------------------------------------------------
Дякую, що дочитали! Підписуйтесь, коментуйте, поширюйте