2000 кілометрів: Київ - Котор

Час плине швидко, і ось вже останній місяць літа на носі. Дуже хотілось вивезти своє жіноче царство на моря, аби відпочили від тривог, позасмагали і поприймали солеві ванни, заклавши фундамент до імунітету на осінь.

Скориставшись робочою нагодою, а точніше, необхідністю поїхати у відрядження у декілька країн по робочим питанням, виділив декілька днів на дорогу. Місцем для відпустки обрали Чорногорію. Чому Чорногорію? Будемо вважати, що так склалися обставини, і інших варіантів ми не розглядали. 

Щож, в Чорногорії ми з дружиною вже бували раніше, років 6 тому подорожували тут, тому маємо уявлення про країну, море і побут. Спочатку думали орендувати будинок десь біля моря і провести тут 3-4 тижні, але потім вирішили, що такий відпочинок швидко набридне і діти будуть нудитись, тому вирішили провести по тижню в декількох місцях. Місцем старту відпочинку обрали для себе місто Котор, а саме його стару частину. Колись ми обходили тут всі закутки і мріяли пожити декілька днів, щоб відчути його старовинну атмосферу. І що я вам скажу, то шо мріяти треба обережно, бо мрії мають властивість здійснюватись.

Але повернемось до теми запису. Маршрут на карті виглядав отаким чином

Діти в кожного по різному переносять дорогу. Деякі люблять кататись, деякі ні. В нас ситуація така, що більше 600-800 км на добу їхати то вже каторга, кози починають нудитись і влаштовувати концерти, тому, аби не мучити їх і себе, маршрут був розбитий на 3 відрізки. 

1 день: Київ - Берегове 801 км. 

2 день: Берегове - Новий Сад (Сербія) 606 км.

3 день: Новий Сад (Сербія) - Котор (Чорногорія) 608 км. 

1 день: Київ - Берегове: 801 км. 

Мабуть, самий простий відрізок шляху, хоч і найдовший. Дорога від Києва до РІвного комфортна та зрозуміла, їхали швидко, без зупинок. 

Безпосередньо перед Рівним тормознули на ОККО, заправились до повного, пообідали та розім'яли кінцівки. 

Траса Київ - Чоп не є еталоном водійського задоволення. Дорога досить завантажена, місцями покриття не ідеальне, тому тут швидкісний режим значно нижчий. Проте, головне мета, до темноти дістатись до готелю. Їдемо дорогою і захоплюємось красою навкруги. Особливо Карпати та Закарпаття. 

Звісно, що нашвидкоруч зроблені фотографії однією рукою і близько не передають всієї краси, яка оточує нас дорогою.

В Берегово заночували в готелі Олеся (рекомендасьон), смачно повечеряли і полягали спати. 

2 день: Берегове - Новий Сад (Сербія) 606 км.

День почався із смачного сніданку у готелі, невеличкий шведський стіл, вибір не великий, проте смачно, як удома. І це приємно. А ось перехід кордону ВПС Лужанка - це пекло. 4 рази за все життя я тут перетинав кордон, і 3 рази це займало не менше 5 годин. При тому, що приїхали ми рано, всеодно примудрились попасти на перезмінку. Після перезмінки у співробітників кордону кава, потім перекур, потім обмін новинами, а потім та сама процедура на угорській стороні...і ось вже 2 години пройшло без руху черги, мать би його за ногу. Але такі складнощі нас не лякають. Після перетину кордону вискочили на угорську територію і по газам, бо попереду ще 580 км. 

2й день був самий легкий день, переважна більшість часу рухались по автобанам Угорщини та Сербії. Щоб рухатись автобаном Угорщини на першій же заправці потрібно купити Венетто (оплата проїзду дорогами), бо якщо не купити - то камери все побачать і будете негайно відпиздовані оштрафовані. В Сербії венетто немає, але є платні автобани, де на в'їзді ти береш талончик, а на виїзді оплачуєш пройдену відстань. 

Взагалі канеш рухатись дорогами Угорщини це конгітивний дисонанс. З одного боку хороше покриття дороги, висока швидкість руху потоку, культура водіння на високому рівні...з іншого боку, як же не вистачає наших заправочних комплексів, де можна не тільки авто заправити а і смачно попоїсти. Раз стали на заправці з макдоналдс - то мак був зачинений. Другий раз стали на заправці де поруч було кафе - то кафе теж зачинене. Тому довелось дістати харчові запаси і тормознути на одній з числених зон відпочинку. 

Перекусили, розім'яли кінцівки, зацінили безкоштовний туалет в Європі (краще б туди не заходили) і погнали далі. 

По дорозі зустріли цікавий Деф, фафакнули йому, і понеслись далі. 

Проскакавши Будапешт по кільцевій шлунок знову почав робити "буль буль" і нагадувати про своє існування. На той момент я був за керманича, а дружина за штурмана. Отож, дружина нагуглила якийсь топовий містяк (рейтинг 4,8 в гугл) в рандомному угорському місті, і ми пірнули з автобану в кам'яні джунглі аби смачно попоїсти.

5 хвилин, і ми цілуємо двері зачиненого в неділю ресторану. Це Європа, дитинко. Неділя, церква, вихідний. До побачення. На щастя, буквально в 50 метрах ми побачили магазин випічки...це було наше спасіння. Свіжа піцца, штрудель з маком, тако з курятиною, пиріжки з повидлом, йогурт...все це залітало в нас на ходу, тому що потрібно було встигнути дістатись готелю в Сербії, і я ще поняття не мав що там буде на кордоні. 

Треба віддати належне, кордон між Угорщиною та Сербією працював належним чином, і, на перший погляд, велика черга, рухалася доволі швидко. 

По Сербії за кермом вже була дружина, а я вивчав місцевість. Швидкісний режим особливо не порушували, але доїхали до готелю досить швидко. 

Паркінг готелю на -1 поверсі, до нього спускається автомобільний ліфт. Якось швидко туди встрибнули, спустились, залишили машину на паркінгу та пішли селитись в номер. 

Нашвидкоруч кинули речі в готель, перевдяглись, та пішли пройтись вечірніми вулицями міста Новий Сад, подивитись чим люд живе, та себе показати. Невеличке, затишне містечко, народ гуляє, розважається, сидить в закладах, палить кальян, граються діти, голосять вуличні музиканти...боже, яким же це все стало далеким для нас в Україні, шалена ностальгія за мирними часами, коли не гинули люди, не летіли ракети...чесно скажу, дуже складно одразу перемкнутись на таку атмосферу і розслабитись. Постійно чекаєш на повітряну тривогу, жахаєшся різких звуків...що тут скажеш, це на все життя. 

Ситуацію трішки підправив келих холодного локального пивця, дав змогу розслабитись і відпочити.

З цікавого, гуляючи вже після пивка, побачили місцеву пошту в українських кольорах, та, через дорогу місцевий готель з цікавою назвою )))

3 день: Новий Сад (Сербія) - Котор (Чорногорія) 608 км. 

Це був найважчий день. Але про все по порядку. 

Для початку, зранку нас чекав сюрприз. Отой ліфт, який спускає авто на паркінг...виявився дуже підступним. 

Мабуть ввечері ми були надто втомлені, бо геть не звернули уваги на те, що здоровезний експлорер заходить в ліфт із зазором по 2 см з усіх сторін...а може на вулиці було більше місця, щоб обрати правильне положення авто для заїзду. Але на паркінгу це було на багаааато складніше. 

Зрештою, я був посланий дружиною далеко і прямо, за кермо вона мене не пустила, тому довелось фарбувати волосинки в сідий колір і керувати заїздом зовні. То бляха такий міліметраж був, шо я тричі впрів за тих клятих 15 хвилин, поки той джип таки запхався в ліфт. Але, треба віддати належне, дружина АС!!!

Далі, третій день, і ми і діти вже втомлені, дівчата постійно питають чи довго ще їхати і що вони не хочуть так далеко і хочуть додому. І основне, через 50 км після Бєлграду автобан закінчується і починаються конкретні гірські віражі. Це саме той автобан, який уряд Сербії та Чорногорії обіцяв побудувати за 2 роки ще в 2018 році, щоб скоротити шлях з Бєлграду в Подгоріцу з 9 до 3 годин. Потік їде 50-70 км на годину, фури, трактори, автобуси, коні, мотоблоки, все це чеше по дорогам національного значення. Обганяти когось сенсу немає, тому що потік просто суцільний. Ситуацію рятує (не сильно, але хоч щось) тільки те, що маршрут ДУУУУЖЕ мальовничий!!! Гори, скелі, села, річки, дамба....вартує того, щоб проїхатись...

Безкінечні віражі, мости, гори і скелі...в якийсь момент починаємо засинати, і хочеться їсти. Знову в рандомному селі стаємо в пошуках харчевні. Лишаємо машину де попало і йдемо обідати. 

Цікава особливість в Сербії: в усіх закладах громадського харчування дозволено палити. Я пам'ятаю, що це мене дивувало ще минулого разу, але я встиг про то забути. Тому довелось обідати на вулиці, під парасольками. Жарко, але дихати димом від цигарок бажання не було. При цьому варто віддати належне, обід був досить смачний. Але час рухатись далі. Вже їдемо, немов в анабіозі...чи на автопілоті. Так і дорулилии до кордону з Чорногорією. 

Тут взагалі відбулось щось дивне, при перетині прикордонник побачив, що в нас українські номери, я простягнув йому наші паспорти...а він сказав не треба, проїздіть...я так і не зрозумів в чому прикол. Побажав нам щасливої дороги і ми покотились далі. 

Що мені подобається в Чорногорії, так це те, що вони свої зобов'язання по будівництву автобану виконали, і ми викотились одразу на новеньку дорогу через гори, тонелі та віадуки. 

Вже не пам'ятаю деталей, але гірські віражі були чудовими, мої діти зеленими, а гальма червоними. На під'їзді до Будви я зрозумів, що гальма я перегрів, бо почало добряче вібрувати в кермо, тому довелось знизити темп руху і більше гальмувати двигуном на нижчих швидкостях. 

Перед Будвою нам відкрилося жахливе. В Чорногорії горять ліси, і все окутане димом. 

Дуже небезпечна ситуація, аномальна жара провокує сильні лісові пожежі. Подумалось, як добре, що перші дні ми будемо жити в Которі, тут пожеж нема і повітря чисте. Коли спустились трішки нижче оку відкрились старі добрі, і такі милі. краєвиди.

Будва, у всій своїй красі. Така гарна з висоти, і така шумна та метушлива з середини. Переконались, що в Будві точно зупинятись не будемо...це як якийсь вулик, який не стихає ані вдень, ані вночі. За якість фото сильно не бийте, адже роблені нашвидкоруч. У своє виправдання можу сказати, що, на мою думку, вони передають атмосферу нашої подорожі та наповнюють камерними емоціями )))

Ще буквально 30 кілометрів і 40 хвилин, і ми в Которі, на центральній парковці перед старим містом. Нарешті. Це була не проста подорож, але, думаю, безперечно, того варта. 

Що в сухому залишку?

1) Маршрут склав 2018 кілометрів

2) Чистий час в дорозі, без урахування зупинок та ночівлі склав 26 годин 33 хвилини

3) Середній розхід згідно бортового комп'ютеру 9,9 літрів бензину на 100 кілометрів

4) Себто, згідно бк, було витрачено 218 літрів палива. 

5) Вартість палива в Сербії = 75 грн за літр, в Чорногорії 67 грн за літр, в Україні 64. Отже, середнє арифметичне = 68 грн за літр. А отже...

6) На бензин було витрачено, приблизно, 15 тисяч гривен. 

Щож, в мене є 4 дні на те, щоб перевести подих, після чого родина продовжить відпочинок, а мене чекає бізнес тріп на декілька країн в різних кінцях світу...

p.s. зранку, як прокинулись, було гарно