Свап двигуна. (Частина 3. Приводимо в порядок технічний стан)

Перед свапом ми оглянули двигун доволі поверхнево. Завели його ще на донорі, послухали роботу — мотор працював рівно, сторонніх звуків не було. На цьому, власне, діагностика й закінчилася.

На той момент я навіть не був упевнений, що після свапу вся ця конструкція взагалі заведеться, тому глибоко лізти в технічний стан двигуна особливого сенсу не бачив.

План був простий: спочатку змусити його працювати в моєму автомобілі, а вже потім займатися всім іншим.

Після успішного свапу ми зробили базове ТО, а далі я вирішив проїхати приблизно 2000 км і просто поспостерігати за двигуном. Якщо все добре — після цього провести вже повне обслуговування: свічки, котушки, форсунки, перепакування всього, що тече або зпотіває, замір компресії та ендоскопія циліндрів.

Отже, я на свій страх і ризик поїхав жити життя😅

І перші привіти від «попєрєдніка» довго на себе чекати не змусили.

Вже на другий день після свапу я помітив дивну річ. Іноді — дуууже рідко — на холостих обертах із вихлопу починав валити густий білий дим.

Варто було поїхати — дим зникав. Після цього проблема могла взагалі не проявлятися кілька днів, а потім раптово повернутися.

Перша підозра впала на ВКГ.

І для цього були причини.

Якщо під час такого димлення відкрити кришку маслозаливної горловини — дим поступово зникав. Та й сама кришка поводилася зовсім не так, як мала б: замість легкого розрідження її не присмоктувало, а навпаки — виштовхувало.

Схоже, настав час знайомитися з технічним станом нового двигуна трохи ближче🫠

Відео в студію:

Довго думати не став і одразу замовив нову кришку ВКГ. Уже наступного дня вона приїхала, тож, здавалося б, залишалося просто забрати її, замінити й перевірити, чи зникне дим.

Але це був би занадто простий сценарій😅

Дорогою за новою ВКГ автомобіль вирішив підкинути ще трохи приводів для пригод. Спочатку з'явилася помилка по продуктивності генератора, а слідом за нею — помилки по лямбда-зондах.

Причому одразу по обох😅

У цей момент стало зрозуміло, що одним ВКГ сьогодні, мабуть, не обійдеться.

Заїхав до Артема. План був простий: замінити кришку ВКГ і заодно перевірити, що відбувається із зарядкою.

Заміряли генератор.

Вирок — помер🥰

Ну що ж. Знімаємо генератор і відправляємо його в ремонт.

А раз уже полізли в цю частину двигуна, вирішили не збирати все назад просто так. Заодно замінили ущільнювальні кільця впускного колектора та дросельної заслонки, а сам дросель добре почистили.

Через день генератор повернувся з ремонту. Ми все зібрали, завели автомобіль і як результат - дим з вихлопу зник, під кришкою маслозаливної горловини нарешті з'явилося нормальне розрідження, саму кришку почало присмоктувати. Загалом усе виглядало так, ніби проблема з ВКГ вирішена.

Залишалися тільки лямбда-зонди.

Помилки по них нікуди не поділися, тому я просто замовив обидва нові. Доставка мала зайняти кілька днів, тож логічно було б залишити автомобіль у спокої й дочекатися запчастин. Але цих кількох днів у мене не було. Наступного дня потрібно було їхати у справах до Кропивницького.

Ну і що могло піти не так? 😅

Дорогою я почав помічати, що автомобіль якось підозріло часто відстрілює у вихлоп. І це мене насторожило адже відстріли стали настільки частими, що майже кожен цикл звучав як пропуск запалювання. Тому я швидко звернув на узбіччя, зупинився, заглушив двигун і відкрив капот.

Дим пішов одразу😐

Про T6 часто жартують, що вони люблять палити котушки запалювання.

Схоже, жартують не просто так🥲

Я одразу від'єднав роз'єм від котушки й почав думати, що робити далі.

Теоретично варіант був: відключити форсунку проблемного циліндра й обережно продовжити шлях на п'яти.

Але жодної гарантії, що дорогою слідом за цією котушкою не вирішить померти ще одна, не було. А знаючи як доглядали за двигуном я б не здивувався якщо комплект котушок тут стоїть ще з 2013 року🥲

Разом із котушкою перегорів і запобіжник. І це, насправді, хороша новина — він зробив саме те, для чого там стоїть, і, скоріше за все, врятував від пошкодження щось дорожче. Та й запобіжники в мене із собою були. На відміну від котушок😂

Отже, стою я на узбіччі: попереду ще дорога, під капотом T6 на п'яти циліндрах, одна котушка щойно відправилась у Вальгаллу, а решті — по тринадцять років.

Треба думати як дістатись додому😅

Після недовгих роздумів було прийнято, мабуть, єдине адекватне рішення — викликати евакуатор. Так, евакуатор із Києва до Сміли. А потім разом назад до Києва. 😅

Задоволення обійшлося приблизно в 15 тисяч гривень. Чекав я його близько чотирьох годин, а дорога назад зайняла ще п'ять.

Але мене це взагалі не засмутило.

Можливо, після всього, що вже відбулося з цим свапом, одна згоріла котушка десь під Смілою сприймалася просто як чергова частина пригоди.

Та й досвід вийшов цікавий.

Поки чекав евакуатор, було достатньо часу посидіти біля машини, подумати про життя і раптом усвідомити, як давно я нормально не дивився на зоряне небо.

Навколо темно, тихо, машин майже немає. Поруч стоїть V60 із новим T6, який вирішив трохи відпочити посеред подорожі.

Романтика😅

Щоправда, романтика за 15 тисяч гривень🥰

Коли евакуатор нарешті приїхав, піднялась тема, про яку я до цього моменту взагалі ніколи не задумувався.

Як поставити коробку в нейтраль, якщо двигун запускати не можна?😅

За весь час володіння автомобілем такої потреби в мене просто не виникало. Довелося шукати відео. На щастя, Volvo передбачила механічне аварійне розблокування селектора, і все виявилося набагато простіше, ніж я очікував. Із ключа дістається металева частина, вставляється у спеціальний отвір під панеллю клімат-контролю, натискається прихований язичок блокування — і селектор можна перевести в нейтраль.

Коробку розблокували, машину затягнули на евакуатор, і почалася наша п'ятигодинна нічна подорож назад до Києва.

Всього п'ять годин з душним евакуаторником - і я знову в Києві.

Наступного дня одразу поїхав за новими котушками та свічками.

Спочатку замінив лише згорілу котушку та запобіжник. Автомобіль завівся, але варто було трохи послухати його роботу, як стало зрозуміло — на цьому проблеми не закінчилися. По інших циліндрах теж почали сипатися пропуски. Враховуючи моє припущення, що котушки тут стояли ще з 2013 року, експериментувати з ними далі особливого бажання не було. Тому двигун одразу заглушив і замінив увесь комплект. Після цього обережно поїхав до гаража, що б вже спокійно зайнятися всім іншим.

На вечір домовилися зустрітися з @KarKiev та його другом щоб замінити свічки та остаточно розібратися з котушками, поставити нові лямбда-зонди, заміряти компресію.

А раз уже гуляємо — заодно залізти в циліндри ендоскопом і нарешті побачити, що ж насправді я собі свапнув. 

Бо до цього моменту про внутрішній стан двигуна ми знали приблизно одне - він працює.

Але настав час дізнатися, наскільки добре😅

Перед тим як вкручувати нові свічки - вирішили заміряти компресію.

Рівно 11 бар у кожному з шести циліндрів. Варто додати, що цей замір робили на холодному двигуні.

Вже за цим показником механічна частина двигуна виглядала дуже здоровою.

Але тепер черга ендоскопу:

І тут результати виявилися не менш приємними, ніж із компресією.

Циліндри — в чудовому стані. Хон добре видно по всій поверхні, жодних помітних задирів, борозен чи інших пошкоджень ми не знайшли. Лише в 2му та 5му циліндрах було по дві ледь помітні смужки локального перегріву. Але для двигуна з пробігом 200+ тисяч кілометрів результат дуже порадував. 

Особливо якщо врахувати його історію обслуговування.

Судячи з того, що вдалося дізнатися, мастило тут міняли приблизно раз на 15 тисяч кілометрів. А от до системи запалювання, схоже, оствнні раз торкались коли збиралий цей хс60 на заводі вольво😅

Принаймні стан котушок і свічок цілком відповідав цій теорії. На старих оригінальних свічках зазор місцями вже наближався до 2 мм.

Не дивно, що старим котушкам життя давалося нелегко. 😅

Замість них поставили нові NGK Laser Iridium із зазором 0,6 мм. Менший зазор має трохи полегшити життя системі запалювання під бустом, де пробити іскровий проміжок стає складніше.

У підсумку після компресії та ендоскопії я нарешті отримав чітку відповідь на запитання про стан двигуна. Отже, двигун дістався дійсно в гарному стані і це приємна новина.

Після заміни лямбда-зондів перший запуск виявився трохи нервовим.

Двигун завівся важко й перший час працював так, ніби йому банально не вистачає повітря. Але приблизно через двадцять хвилин усе поступово вирівнялося, холостий хід стабілізувався і мотор почав працювати абсолютно нормально.

Схоже, електроніці просто знадобився час на адаптацію після заміни датчиків і суміш поступово прийшла до норми.

Паливні корекції виявилися практично ідеальними. Довгострокова тримається в межах −0,78…+0,78 %, що після всіх попередніх пригод було дуже приємно побачити.

Отже, якщо підбити підсумок першого знайомства з технічним станом донорського T6, усе виявилося значно краще, ніж можна було очікувати:

• Компресія — рівно 11 бар у всіх шести циліндрах.
• Хон на місці, задирів і пошкоджень немає.
• ВКГ замінена.
• Генератор відремонтований.
• Нові свічки та котушки встановлені.
• Лямбди замінені.
• Суміш у нормі.

І після всього цього двигун нарешті просто працює так, як і має працювати.

З великих пунктів залишилися хіба що форсунки. Їх я все одно планував міняти превентивно, тому цим займусь уже наступного місяця.

А поки можна нарешті трохи перестати ремонтувати автомобіль і почати на ньому їздити😅

На цьому технічне знайомство з новим двигуном можна вважати завершеним.

Ну а далі залишилася зовсім маленька дрібниця — розібратися з усією електронікою після свапу🫠

Але це вже зовсім інша історія.

Всім безпечних доріг  і щоб евакуатор із Києва до Сміли вам ніколи не знадобився😅🫡

P.S. До речі, початковий план був проїхати 2–3 тисячі кілометрів і після цього повернутися до Артема на ще одне контрольне ТО.

Але одна з котушок вирішила, що тисяча кілометрів — цілком достатній тестовий пробіг і відригнула😅