Свап двигуна. (Частина 2. Встановлення апаратної частини і перший запуск)

Отже, маючи список необхідних модулів і донора, я почав повільно його розбирати. Часу особливо не було, тому розбирав лише вечорами після роботи, знімаючи блок за блоком.

Дуже швидко стало зрозуміло, що свапнути лише двигун не вийде.

У Volvo P3 іммобілайзер — це не один блок, а ціла система. Якщо хоча б один із модулів не впізнає інший, автомобіль просто не дозволить запустити двигун.

Тому разом із мотором довелося готувати до перенесення ECM, TCM, CEM, KVM, ABS і приймач сигналу над стелею. Найбільше хвилював CEM, адже саме він є центром усієї електронної інфраструктури автомобіля.

ECM — блок керування двигуном

Його я зняв одним із перших, ще до того, як донор почав довго стояти під відкритим небом. Не хотілося ризикувати окисленням роз'ємів.

Знімається він доволі просто: достатньо демонтувати двірники, жабо, від'єднати роз'єми та відкрутити кілька болтів.

TCM — блок керування коробкою передач

Тут усе ще простіше. Я не став демонтувати його окремо, а залишив на коробці передач. Так було логічніше і безпечніше.

CEM — центральний електронний модуль

Саме він є основою всієї системи іммобілайзера, тому без нього нікуди.

І тут мене чекала неприємність.

Донор мав, мабуть, найпростішу комплектацію Volvo, яку мені доводилося бачити. Через це на платі CEM банально не були розпаяні компоненти, необхідні для адаптивного круїзу, розпізнавання дорожніх знаків та інших опцій.

Після розмови з Русланом, який займається електронікою Volvo, ми дійшли цікавої теорії. А що, якщо перенести EEPROM та Data Flash із донорського CEM у мій? Тоді апаратно залишиться мій модуль із повною комплектацією, але вся інфраструктура автомобіля вважатиме його донорським, і іммобілайзер дозволить запуск.

Чи спрацює така схема — тоді не знав ніхто.

Дістати CEM теж виявилося непросто. Удар прийшовся саме в пасажирську сторону, тому двері й бардачок були сильно деформовані, а доступ до блоку був, м'яко кажучи, не найприємнішим.

Також перед зняттям СЕМу підключився до авто p3tool та підібрав ПІН-код, щоб виграти трохи часу на прошивках. Хоча, чесно кажучи, це була ще та пригода. Донор стояв на вулиці, і я приїздив із зарядною станцією і підключав авто до зарядки та підбирав пін по 3 годинки вечорами. Підібрався десь на 4-й чи 5-й день.

KVM — блок безключового доступу

Його теж довелося брати з донора, адже саме в ньому зберігається інформація про ключі та VIN автомобіля.

Механічно все міняється болт-он.

Сам блок знаходиться за правою обшивкою багажника, тому його демонтаж зайняв буквально кілька хвилин.

SCL — блок блокування рульової колонки

Саме його я вважав одним із найнеприємніших етапів.

На заводі цей блок кріпиться одноразовими зривними болтами без головок. Єдиний правильний спосіб демонтажу — висвердлювати.

Але місця під кермом настільки мало, що підлізти дрилем практично неможливо.

Спочатку я намагався зробити прорізи й відкрутити болти викруткою. Не вийшло — метал виявився занадто м'яким і просто рвався.

План Б виглядав значно менш привабливо: знімати торпедо, демонтувати рульову колонку і вже на столі висвердлювати кріплення.

Саме до цього я й готувався.

Паралельно багато хто радив узагалі відмовитися від SCL, адже відомі випадки, коли через його несправності люди залишалися посеред поля із заблокованим кермом.

Але для першого запуску він усе одно потрібен як частина іммобілайзера.

Після годин возні виявилось, що на донорі цей блок взагалі відсутній🫠

Замість нього стояла звичайна пластикова заглушка.

Це трохи і розізлило, і дало полегшення, бо з одного боку — стільки часу було витрачено даремно, а з іншого — це означало, що мені взагалі не доведеться міняти SCL у своєму автомобілі. Достатньо було розблокувати кермо, увімкнувши запалення, і просто від'єднати роз'єм. Мабуть, Бог вирішив, що я вже і так настраждаюсь достатньо😅

ABS

Як виявилося після годин пошуків на форумах, блок ABS також бере участь у перевірці іммобілайзера.

Під час запуску двигун звіряє його ідентифікатор. Якщо він не збігається з тим, що очікує ECM, запуску не буде.

Зняти було не важко, але знімав я його вже після того як двигун витягли😅

Приймач сигналу в даху

Саме він приймає сигнал від ключа та передає його до KVM.

Тут теж не обійшлося без сюрпризів.

У мене ключ на п'ять кнопок із частотою 433 МГц, а на донорі — шестикнопковий ключ із двостороннім зв'язком і частотою 915 МГц.

Але різниця була не лише в ключах.

У донора система контролю тиску працювала через датчики в колесах, тоді як у моєму автомобілі використовується непрямий контроль через ABS, який аналізує швидкість обертання коліс.

Через це навіть приймач у даху мав інший форм-фактор і зовсім інший роз'єм, але вольво подумали про тих хто буде свапати всю цю систему і заклали дріт-перехідник в проводку над стелею😄

На щастя, це був чи не найпростіший модуль на зняття у всьому списку.

Коли всі необхідні блоки були зібрані й список перевірений сто разів, я домовився з Артемом із QueenAuto про сам свап.

План здавався доволі простим:

- Привезти донора

- Зняти двигун

- Відвезти донора назад

- Пригнати мій автомобіль

- Переставити двигун

- Виготовити новий даунпайп

- Запустити

На все це ми заклали три дні😅

Перший день почався цікавіше, ніж очікували.

Через відсутність передніх коліс і практично вирвану підвіску із пасажирського боку навіть затягнути донора в бокс було окремим квестом.

Але зрештою все вдалося.

Володимир, один із механіків Артема, зняв двигун разом із проводкою та всім навісним приблизно за чотири години. Того ж дня донор поїхав назад.

Наступного ранку настала черга вже мого автомобіля. Заїхавши в бокс - я трохи погазував, щоб почути звук цього чудового b5254t12 в останній раз.

Поки хлопці займалися двигуном, я переносив електроніку: встановив CEM, KVM, приймач у даху, а також від'єднав SCL при ввімкненому запаленні.

Сам двигун теж зняли досить швидко.

Новий мотор почали приміряти практично одразу.

На диво, майже все стало болт-он.

Були побоювання щодо подушок двигуна, напіввісей і кріплень, але вони не підтвердилися.

Єдине, чого я не врахував, — іншу форму паливних магістралей, вакуумної трубки підсилювача гальм та одного з кронштейнів.

Тож Артем просто дав мені ключі від свого автомобіля, і я полетів до гаража знімати необхідні деталі з донора.

Коли повернувся, двигун уже стояв на місці.

Настав найцікавіший момент.

Перший запуск.

Єдиною невідомою змінною залишався ABS.

Ми не були впевнені, чи справді його потрібно міняти.

Виявилося — потрібно.

На моєму блоці автомобіль навіть не намагався запускатися і відразу видав помилку іммобілайзера.

Тоді ми вирішили провести експеримент.

Гідравлічну частину залишили мою, а до проводки просто під'єднали донорський електронний модуль ABS.

І двигун ожив😎

Я буквально на секунду запустив авто і одразу заглушив, адже кастомний вихлоп ще не був готовий, а штатний даунпайп ми зняли.

У той момент стало зрозуміло головне - воно працює.

Половина шляху була позаду.

Далі автомобіль поїхав до хлопців з ExhaustUpgrade на виготовлення нового даунпайпа, а я займався перевезенням свого старого двигуна до гаража.

Через кілька днів пайп був готовий.

Автомобіль нарешті завівся вже повноцінно й уперше виїхав своїм ходом.

Щоправда, недалеко.

Першою зупинкою знову став сервіс Артема, де ми одразу замінили всі рідини та фільтри. А також заправили кондиціонер. Наступне технічне обслуговування вирішили зробити через 2–3 тисячі кілометрів, щоб ще раз усе перевірити після свапу.

Що маємо в підсумку?

• Перший, наскільки мені відомо, Volvo V60 Cross Country із заводським T6 3.0.
• Купу помилок по електроніці через донорські CEM та ABS. Але це вже проблема мене майбутнього.
• Коробку передач 2014 року, яка має відому проблему з кільцями й відчутно штовхається при ввімкненні D. І це теж проблема мене майбутнього. 😅
• Безключовий доступ не працює🫠 На донорі безключовий доступ реалізований кнопками в ручках дверей, а в мене вже встановлені ємнісні сенсори. У результаті автомобіль бачить ключ, запускається, але дверні ручки на нього взагалі не реагують. Фактично зараз у мене працює безключовий запуск, але не безключовий доступ. Теоретичне рішення існує — перенести EEPROM із донорського KVM у мій блок, залишивши рідну апаратну частину. 

Чи задоволений я?

Безумовно.

Попри всі труднощі, автомобіль відчувається зовсім інакше.

Звук. Плавність роботи. Тяга. Відсутність зайвих вібрацій.

Навіть складно пояснити словами, але це вже зовсім інші відчуття.

Попереду ще багато роботи з електронікою, тому назвати проєкт завершеним поки не можу.

Але найважливіше вже сталося. Він поїхав своїм ходом. А значить, усе це було недаремно.

Дякую всім, хто дочитав до кінця. Тексту вийшло чимало😅 Але далі - цікавіше.

Всім гарних доріг, надійної техніки й вдалих свапів! 🫡

Ну і наостанок. Було/стало:

Ну, і відео від Артема тут

Ціна питання 40000 UAH, Пробіг 285000 км.