Років шість тому в мене з'явилась одна нав'язлива ідея — спробувати створити власний рестомод.

Автомобіль, який мав би стати своєрідним переродженням оригінальної моделі. Щось старе за духом і характером, але переосмислене на сучасний лад. Приблизно так, як це роблять із Porsche у Singer або з Volvo P1800 у Cyan Racing.

Варіантів для бази за ці роки було багато, але зрештою я зупинився на Nissan 300ZX Z32.

Чому саме він?

По-перше, мені дуже імпонує його співвідношення довжини, ширини та висоти. Низький, широкий і з правильними пропорціями класичного GT.

По-друге — відносно легке шасі та дуже непогана для свого часу multilink-підвіска.

По-третє — сам кузов. Його лінії, кути, довгий низький капот і загальний силует мають саме той характер класичних японських GT кінця 80-х — початку 90-х, який хочеться не змінити, а розвинути.

По-четверте — неймовірно цікавий інтер'єр. Особливо кокпіт із органами керування, зібраними навколо водія. Він уже в 1990-х виглядав трохи футуристично, а сьогодні дає дуже цікаву основу для переосмислення.

Ну і, нарешті… це ж тарга 🥰

Тож початок покладено.

Робоча назва проєкту — NÆO//GT (нео GT).

Бо ідея саме в цьому: не зробити зі старого 300ZX сучасний автомобіль і не відреставрувати його до заводського стану. А спробувати подивитися на класичний GT заново.

Наче це альтернативна гілка його еволюції.

Старий силует. Сучасна техніка. І новий погляд на те, яким міг би бути японський GT.