ВІтам, шановне товариство!
Що ж, колгоспінг італійської куртізанки продовжується. Багато хто зацінив змію на борту та карбоновий дифузор. Дійшли руки ще написати тепер про те, як я запхав вентиляцію водійського сидіння.
Здавалося б, кого нині здивуєш наявністю вентиляції сидіння? Оно взяти китайські Леопарди, то там, мабуть, вже й в багажнику вентиляція підлоги є. Але Супер Маріо не такий, він подумав, що Джулії того не потрібно. Не просто не потрібно, конкретно, в моїй комплектації, а взагалі в машині не потрібна вентиляція сидінь, навіть опційно. Тобто перфорована шкіра під дупою потрібна, а вентиляція ні. Цікава логіка.
Проте я вирішив інакше, і ось чому. Надто казати, Джулія Квадріфоліо емоційна дівчина машина, і пітніти вона змушує тебе, часом, дуже завзято. Як я вже колись писав, кожна поїздка перетворюється на атракціон, адже Джулія постійно провокує на усілякі дурощі. А ті дурощі дуже сильно впливають на викиди адреналіну, а, отже і підвищують пітливість. До того ж, влітку на шкірі і без дурощів жарко та парко. А приїздити на роботу з мокрою спиною і сракою якось не кошерно. Бо доводиться ще тупцювати 15 хвилин у затінку, аби підсохнути ))))
Тож я покурив тематику, перейняв досвід одного уявного друга, обзавівся необхідним нетворкінгом і пішов у цю авантюру. Окрема подяка BMWLand за виїздний сервіс по демонтажу водійського крісла.
Отож, процедура виглядала наступним чином (далі трішки зображень буде).
Роби РАЗ: Демонтуємо крісло
Роби ДВА: ставимо його на підлогу
Роби ТРИ: замотуємо в плівку
І це усе іще далеко не найскладніша процедура.
Роби ЧОТИРИ: веземо на Марафет Авто.
А далі починається магія: зняли з крісла шкіру, зняли поролон, насвердлили дірочок та отворів. Доречі, а хто мені скаже, яка різниця між діркою і отвором? )))
І окрема обережність потрібна, аби не просвердлитись крізь підігрів сидіння.
Далі вирішуємо звідки буде братись повітря для обдуву.
Потім монтуємо вентиляцію
Здавалося б, все просто, шкіру натягнули і поїхали далі. А ні, найцікавіше тільки починається. Як то все добро підключити, а головне, куди вивести кнопку керування обдувом? І от тутка криється секрет назви допису: заводський колгосп. Чому так? Пояснюю. Колгосп - бо заводом, загалом, вентиляція крісла не передбачена. А чому заводський, бо кнопку управління вентиляцією ми монтуємо безпосередньо в блок управління кліматом, благо там є одне вільне посадкове місце. Тобто, стараємось зберегти автентичний внутрішній світ.
Для цього купуємо донорський блок і починаємо його нещадно патрати.
А складність в тому, що в штатному блоку управління клімату місця під кнопку, як такого, нема. Бо те, що там вільне посадкове місце, це не означає, шо там все болт-он стає. Мало лазером нанести маркування вентиляції на кнопку і вмостирити її туди. Далі починаються танці з бубном. Бо там всередині багатошарова плата, і там не можна прорізати дірку і зробити кнопку. Отже, ми беремо з донора, врізаємо в мій блок клавішу, всередину монтується мікро вимикач, а робиться він з нуля ( з нуля - це людина з окуляром-лупою, з малюсеньких залізячок, випилює і скручує усе це малюсенькими гвінтіками), у всю цю конструкцію монтується мікровимикач з пружинками малесенькими, і виводяться потрібні кабеля (теж малесенькі). Потім інша людина, під наше завдання, робить програмований контролер, робить під нього індивідуальну програмку, щоб вона регулювала потужність обдуву (на три позиції), потім уся ця доброта збирається до купки, механічно монтується на посадкові місця, підключається і перевіряється. І, бажано, щоб воно усе оце з першого разу запрацювало. Ну і останній аргумент, сам по собі корпус блоку керування кліматом - він не розборний. Тобто його потрібно розпилювати обережненько мікроінструментами, так би мовити.
Але, на виході, отримуєш максимально наближену до неіснуючої заводської опції опцію, яка працює і робить життя хоч трішечки, але комфортнішим.
Отакі справи, мої любі друзі. Ще одна хотілка реалізована.
Знаю, що цікавить ціна питання. Тотал здоволення коштувало 700 баксів. Причому половина суми якраз за мікроелектроніку і бажання зберегти заводський вигляд салону автомобіля. Якби погодився на кнопку під сидінням і не заморочувався, цінник був би нижчим вдвічі.
Усьо, дякую за увагу, їдем далі.
Ціна питання 700 USD, Пробіг 9600 км.
Зроблено гарно.
У мене вентиляція дупці в списку десь далеко внизу )
Щодо дірок і отворів, це питання філософське, може навіть світоглядне. Бо хтось підручними засобами отвір проколупає, а хтось і на свердлильному станку дірку зробить )
Стосовно шуму, його не чутно або через музику, або через звук двигуна і вихлопа, тихо в цій машині не буває 😅😅
На справді, мабуть, маючи рівні руки, базові знання в автоелектриці та трохі вільного часу, то можна зробити самому і на багато дешевше.
Отвір, яку форму він би не мав, можна заміряти вимірювальним інструментом, зробити креслення і повторити будь яку кількість разів. Дірка - все що не заміряти і не повторити.
Про дірку залік )))
Вишка😁
А цей,нема там часом режиму щоб в екстренному випадку дуло в зворотньому напрямку?😅🫢
і $700 це під ключ? і яка частина від суми саме за роботу?😏
по діркам і отворам, то все просто
отвір це функціональна або технічна історія, а дірка це щось що виникло під час певних обставин (механічне, вікове)
По дірці/отвору відповідь прийнята )))
В мене такий варіант: дірка - це незапланований отвір )))
Дуже кльова робота, коли інженерно робиться все так що виглядає ніби з заводу, але ні )))
А з дірками все просто.
Якщо просвердлили на заводі - це отвір.
Якщо в гаражі - це вже дірка.
:)
Цікава версія про отвір/дірку. Я маю інше пояснення ))
В тому жарті отвір і є те що спроектовано інженерами. А дірка що додано кустарно будь ким :)