1 рік відносин з Cortigiana🍀 та вибори Авто Року

Привіт, спільното! 

Далі буде багато тексту і рефлексії про перший рік володіння Джулією. Ну і приводів, на справді, два: рік з Куртизанкою та вибори до Авто Року де Джулія змагається з іншими учасниками. Отож, якщо вважаєте, що автівка достойна вашого голосу - закликаю перейти і натиснути відповідну кнопочку. Але основна тема все ж інша. 

Минув рік із моменту, як я вперше сів за кермо своєї Cortigiana — Alfa Romeo Giulia Quadrifoglio. Тоді я ще не знав, що підписався не просто на володіння автомобілем, а на складні стосунки з істотою, яка має характер, настрій і власну філософію життя. Це не “машина для кожного”. Це — жінка з минулого життя, яка то шепоче і муркоче, то верещить, як навіжена. І ти все одно не можеш її залишити.

Починалося все, як завжди: з мрії, гугл-допитів і логічних аргументів, які не витримують емоцій. Так, я міг би взяти M3 чи C63, але хотілося чогось із душею. Хотілося не чергової цифри в таблиці динаміки, а почуття, яке не зникає після вимкнення запалення. І ось — вона. Італійська фурія з чотирилистником, титановим Akrapovic і тим самим “щось”, про яке неможливо пояснити словами.

Перші тижні були схожі на медовий місяць. Я прислухався до кожного звуку, нюхав запах шкіри, грався з DNA-перемикачем, як із нервовим настроєм коханки. Вона могла бути тихою й слухняною, а через хвилину — розірвати асфальт і моє терпіння. Але то ж Alfa, вона не повинна бути зручною. Вона повинна бути живою.

Потім почалося життя. Звичне, без прикрас. Італійська логіка, деякі дивні рішення, які, мабуть, придумували після доброго вина. Щось пискне, щось заблимає, щось відмовиться працювати, бо “сьогодні не день для цього”. Але ти не злишся — ти вчишся приймати її такою, як є. Бо коли натискаєш педаль і чуєш, як Akrapovic розкриває легені V6, все інше перестає мати значення.

Були і побачення з сервісом. Alfa — це не Toyota, тут ти знаєш свого майстра по імені, а він знає твій номер телефону напам’ять.

Але в цьому є свій шарм. Вона вимагає уваги, зате відповідає вдячністю. Після кожної профілактики, після кожного оновлення чи чистки — ніби оживає знову, стає ніжнішою на поворотах і агресивнішою на прямих.

Було все — і безсонні ночі перед поїздками, і епічні моменти, коли люди обертались на звук вихлопу, і розмови на заправках, коли незнайомці підходили з посмішкою: “Чувак, це ж справжня Alfa?”. Так, справжня. І не просто Alfa — Quadrifoglio. Машина, яка змушує тебе щоразу ставати трохи кращим водієм, бо іншого вона не приймає.

За цей рік я зрозумів, що вона вчить не швидкості. Вона вчить терпінню, увазі до деталей і гармонії між людиною й технікою. Вона не про комфорт, вона про характер. Іноді здається, що в неї є настрій, а в кожного запуску двигуна — інтонація. Коли натискаєш старт — відчуваєш, чи сьогодні вона в гуморі. Якщо ні — краще не чіпай, дай їй простір. Бо вона як ти — якщо дістати, може й відповісти.

І ще — Quadrifoglio змінює тебе. Спочатку ти просто водій, потім стаєш трохи механіком, трохи психологом, трохи філософом. Ти перестаєш гнатись за ідеалом, починаєш слухати. І ловиш кайф від того, що у світі, де все має бути “практичним і раціональним”, залишилась річ, створена лише для задоволення.

Так, були моменти, коли я думав: “Навіщо мені це?”. Коли в черговий раз чекав запчастину з Італії, або коли електроніка вирішувала погратися в “вгадай, що я сьогодні не зроблю”. Але варто лише сісти, запустити мотор, і все — ти знову вдома. Бо жодна інша машина не дивиться на тебе з таким нахабним блиском фар і не каже без слів: “Ходімо. Ти знаєш, що ми це любимо”.

Рік з Cortigiana — це не просто досвід володіння авто. Це роман, у якому ти проходиш усі етапи — захоплення, розчарування, прийняття і любов. І так, вона не ідеальна. Але в цьому й сенс. Бо ідеальні не запам’ятовуються. А вона — залишиться. Назавжди.

Часом я задумуюсь, чи точно саме я володію цією машино, чи, все ж, вона мною? І я не маю однозначної відповіді на це питання. Як мінімум, Джулія міцно заволоділа моїм серцем, і ці відчуття складно підмінити чимось іншим. Адже мова не про поїздку з пункту "а" в пункт "б", мова про відносини. Короткі зустрічі, довгі поїздки, медитація під час заторів, оглянутись на неї, коли йдеш...скажу чесно, таких відносин я ще не мав )))

Ну а що стосується статистики...то ось вона:

Проїхано 8500 кілометрів

Випито 1500 літрів бензину

Витрачено купу грошей

Отримано купу емоцій! 

Дякую, що читаєте, коментуєте і не лишаєтесь рівнодушними! Історія продовжується, і далі, точно, буде! 

Але ж автомобілем року Куртізанка сама не стане, тому, розраховуємо на вашу підтримку. 

         >>>>>>>ВИБОРИ АВТО РОКУ<<<<<<<

Реклама

Знижка 10% за промокодом!