Крик душі мотоцикліста, або толерантність на дорогах.

Завжди вважав себе мотоциклістом.
Бути "Байкером", хотілось до 30 років, а потім зрозумів, що в мене своя культура, і я краще виїду сам куди я хочу, ніж буду їхати в залежності від колони, чи місця.
Тож, я твердо вирішив, усі ці культури, то не для мене.
Також і подорожі, лише раз я їхав на дальняк групою, і після тільки соло поїздки були.
Описував це в своїх попередніх дописах.

Соло, я завжди залежу від себе.
Захотів, зупинився, захотів взагалі повернувся.
Було, що їхав в Одесу на два дні, через день, стало нудно, і я погнав додому.
А так, приходилось би чекати усіх.

Тому і так.

Але суть цього посту, не про це.

Я мотоцикліст.
Вже з десять років, хоча душею, був завжди.
Скутер, моторолер, та мопед Карпати колись дали мені розуміння, чого я хочу від двух коліс.

Але мота в мене не було.

Я пішов зі своєї основної роботи, бо не міг там заробити на мотоцикла.
Влаштувався в банк, де і взяв кредита у власника банку, на свого першого коня.
Історія цікава вийшла, але з того все і почалось.

Так от, з 2014 по 2020, я просто катався на мотоциклі.
Це були вихідні, якісь невеликі дальняки, та просто виїзд на каву.

В 2020, придбавши другого мота, Японця, і заставши карантин, дальняки стали довші, пробіги більші.
Ну і по роботі, мотоцикл став у пригоді)

Це став, засіб для пересування.
Так, втратився той смак виїзду, коли ти чекаєш вихідного, щоб видертись на коня, та їхати містом вітаючи усіх мото-братів.

Тут, ти просто сідаєш, і їдеш.
І так кожен день.
Так в чому крик душі, ви вже нервово запитаєте?

В способі пересування, та толерантності інших учасників руху.

Я пересуваюсь 80% містом, усе інше замісто, чи подорожі.
І ці 80 відсотків, мають різні зони складності.
Головне, це швидкість пересування з точки А в точку Б.
І це не про швидкість в кілометрах, а швидкість в часі, хоча воно взаємоповязане, але по заторі не поїдеш сотку.
Тут справа в проїзді цього затору.
На автомобілі, я їду затор 40хвилин.
На моті, 4-5хвилин.
Тобто різниця колосальна.
І це, мій час.
Найдорогоцінніший ресурс, який не повертається.
Є і ціна цього прискорення.
Тебе хочуть вбити постійно, знаходяться олені, які тебе не пропускають, спека, гази, пил, дорожне покриття, смола на дорогах після латок як пластилін розпечений слизька.

Недоліків реально багато.
Але, я готовий платити цю ціну, через швидкість.
Один затор, то добре.
А якщо, їх 4, а то усі 6 за день...
Розумієте?

Можемо змоделювати все в грошах.
Один мій виїзд на огляд, з вирахуванням усіх розхідників, та моделювання чистого прибутку, сягає десь 1000грн.

В реалія столиці, з усім навантаженням, я роблю 3 виїзди на автомобілі за день...
Це, якщо авто знаходяться в різних районах.
Якщо поруч, можна і 4 зробити.
На виході, маємо 3000грн, приблизно.

На моті, я робив і 8 виїздів за день.
При повній загрузці, це може бути 8000грн/день.
Звісно, є різні фактори та впливи, але математика така.
Тому мотоцикл, став для мене годівником.
А коли в мене була команда, кожен міг по 6-8 авто оглядати за день.
Тут вже можна було Х2 робити, були б замовлення.

Мій напарник, з яким ми починали, став тоді мені гарним товаришом.
Товаришуємо і досі, катали в Одесу до війни, та навіть жили по сусідству.
Виходили з окупації, та багато іншого.
Моти-обєднують!

Я б залюбки, їздив з комфортом в авто по роботі, якби я розумів, що від точки А, в точку Б, не буде заторів, і я проїду хай не за 15хв, як на моті, а за 30хв.
Просто тоді планувати свою роботу, було б простіше, та і комфортніше в спеку так їхати.

Тоді б не було питань.
Уявіть Київ без заторів. Складно?
Так, тому і маю пристосовуватись до цієї реальності...

Те що мене не бачать, часто підрізають, та не пропускають, то вже я мовчу.

Але головний недолік, це проїзд заторів, з його неадекватними учасниками.

Так, трактувати міжряддя згідно ПДР,  можна як порушення, але я ніби і їду згідно правил, притримуючись крайньої правої сторони своєї смуги руху.
Якщо я когось задів, тоді реально викликати копів, та оформлювати ДТП, страховка є, розширена, тут я відповідальний водій.
За весь час, максимум пару дзеркал задів, але просив вибачення, та пропонував різні розвитки подій, на що люди казали все ок, бо пошкоджень не було.
Так от зараз, водії ніби більш відповідальні, та толерантні стали.
Кількість мотоциклів збільшилась, і це вже не ноу-хао, а буденність.
Але є індивідуми, які ставляться до цього категорично негативно.

Уявіть, їдеш в заторі при +35, а асфальт усі 40.
Мот кипить, під дупою просто спека, всюди гази від автомобілів, хтось вмикає омивач скла, і все летить на тебе, купа пилу, пісок на дорогах як лід слизький, зараз ще ремонтують мілким щебенем, все летить аж в рот, смола слизька, дощ на голову капає, при дощу розмітка слизька, нові переходи червоні реально каток, декілька разів ледь не впав.
Так, і єдина твоя перевага, проїхати затор в міжряді.
Але є якійсь пан "Х", який категорично не поступається тобі, і ще тисне до іншого авто.
Дивлюсь на це, і не розумію.
Ти їдеш в прохолодному авто, в шкіряному сидінні, слухаючи музику, фільтр салону вбирає пил, дує прохолодний вітерець,  і тобі тяжко крутнути кермо вправо?
Я реально бачу обличчя цих людей, в їх дзеркалі.
Він помічає мот, і з посмішкою продовжує їхати далі, або робить кам'яне лице.
Всіх вчити на дорозі звісно не вийде, але іноді стукаю у вікно, та питаю причину такого ставлення, а іноді лишаю трохи матюків на згадку.
Самі розумні, ще і сигналять, коли ти повільно проїхав біля них, мабуть показуючи своє невдовлення, що ти не як усі в заторі.

Були і такі, що підрізали та давили.
Так, реально давили мотоцикл, і не давали проїхати.
Але спритність мота, та вміння маневрувати, декілька разів лишали таких водіїв зі складеними дзеркалами, бо воно їм не потрібно мабуть було, дивляться тільки вперед)
Все це, було раніше, до повномаштабки, і все це було визнано, та не має мені виправдання, тому такі методи, я не одобрюю, особливо в реаліях сьогодення.
Надіюсь, власники даних авто, також винесли уроки.

Трішки стало ніби спокійніше.
Але випадки неадекватів, на дорогах є.
То ж мій меседж, та мій пост, про такі неадекватні поведінки.

Дякуючи цьому ресурсу, я можу писати про своє мото життя, хоч тут і більшість автомобілістів.
Але, я і автомобіліст також.
Відсоток мого авто-життя, набагато менший, ніж мото.
Але, я знаю, як можуть вести себе усі учасники дорожнього руху, тому тут також перевага.

Є ще правда мотоциклісти, які не мають досвіду їзди на авто, це звісно складно.
Бо я, як автомобіліст, знаю, куди і як буде їхати автомобіль, як кого пропускати, та що на думці в того чи іншого водія.

А скільки ситуацій було, коли в заторі їде швидка, і дуже тяжко проїхати, бо бачать її пізно, можливо музика  в когось грає,  а зреагувати не встигаєш, та і нікуди діватись, вже при підїзді даної карети.

Мінімум тричі їхав перед швидкою, і подавав сигнали водіям, в заторі, тоді вони дивились в дзеркало, і перелаштовувались швидше.
Не хвалюсь, а просто даю розуміння, що проїзд в міжряді, може бути і допомогою, в заторах, коли важлива кожна хвилина.

В заторах, було багато цікавого.
Особливо, відрізняється кільцева.
Якось, коли я їхав між фурами, у правого авто відкрились  двері, і водій почав підстригати нігті на ногах кусачками, а двері в мене прямо над головою були.
Він тоді швидко заховав свої милиці, але це був, самий нестандартний випадок за увесь час.
Про фури, ті їх пофігізм на дорогах, буду писати пізніше, бо це реально велика проблема нашого міста...


Дякую усім, хто пропускає в заторах.
Будьте уважними на дорогах.
Дивіться в дзеркала.
Поважайте один-одного.
Бо це наша спільна країна.
Немає нам чого між собою ворогувати.
Ворог в нас інший, спільний...
Слава ЗСУ!