Життя на паузі, або іншими словами: режим максимального енергозбереження включений. Я зникла з усіх соцмереж, спільнот і обмежила будь-яке спілкування, (ще іноді трохи інсти залишила) Вийшла з усіх перегонів і всього, що забирає хоч краплю мого часу та енергії. Ні, це не депресія, це щось інше, можливо перехід на другу сходинку свідомості і сприйняття всього. Моя емпатія, увага до дрібниць у всьому, постійні спроби контролювати все, педантичність до авто і манія тюнінгу, прискіпливість до себе і свого життя, просто в один момент зникли. Наче весь шум ззовні вимкнули одним важелем.
Постійна робота за кермом відвадила мене від гаджета, дала втому але водночас навчила раціональніше використовувати вільний час, якого дуже мало.
Злюка є, він і досі мій любий хлопчик, я і досі постійно обертаюся і з теплом дивлюся на нього. Він тепер авто вихідного дня, коли його двигун заводиться - це означає, що сьогодні я живу, бо сьогодні вихідний.
В липні ми, по-справжньому, прожили 10 днів,(5 на морі в Одесі на початку липня,саме у період затишшя тривог і 5 днів у Карпатах (в Буковелі та на Синевирі)) впринципі це і було наше літо за 90 днів, яке ми побачили, не рахуючи декількох ще вихідних.
Ніби все ок, але не так легко як може здаватись зі сторони (розумію, що це, певно, зараз опис життя 90% людей )
Я втомилася жалітися, щось розповідати і навіть взагалі відповідати на питання «як ти?» — жива та сподіваюся ще побачити «світло в кінці тунелю», на цьому світі ☝️😅 ну і звичайно ж повернутися на ДТ знову, як колись з натхненням.
Все у житті тимчасове і все проходить та змінюється. Сподіваюсь, що настануть кращі часи, де буде мир, спокій і вільний час для ведення блогу.
А зараз вимушений режим енергозбереження ✅
Перестань мене судити 😁
дякую 🤝😁
Та 💯🤝