Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
В кінці допису опитування, можна взяти участь і висловити свою думку.
Кінець червня, автівка почала робити нерви акумулятором, час ТО-3, і тут раптом ідея, а чи не поїхати нам в Карпати. На тиждень. Грошів не густо, але коли, як не зараз? Зібралися і поїхали.
Зараз діє заборона на знаходження в 5-кілометровій зоні від кордону. Треба було б робити запит до прикордонної служби і повідомляти, що я буду кататися попід Тисою, але оскільки це краще робити завчасно (за 10 днів), то просто вибрав інший маршрут, щоби там не знаходитися.
З однієї сторони на півгодини довше, а з іншої - на півгодини більше кайфової дороги гірськими серпантинами. Якихось 6 годин від Ужгорода і ми по іншу сторону Карпат, в Криворівні.
Локація була вибрана не випадково. Треба було тишу, відносну близькість до цивілізації, поменше спеки (в Ужгороді в ті дні було +38).
Вид з балкону в перші дні був отакий, що натякає, що тут хоч і +32, але всерівно спека.
А потім отакий, і він подобався значно більше, бо температура була комфортна для прогулянок весь день, хоча і дощило місцями.
Мангал працював разів 3 за тиждень. Мнєсо купити найкраще в Верховині, що за якихось 7 кілометрів від нас, і ми тим користувалися.
Звісно, в мене автівка не для бездоріжжя гірського, але якщо у вас діти, то в Криворівню краще їхати автівкою, бо будь-які питання вирішити - це тільки Верховина, котра значно більша. Криворівня має 1 супермаркет (і то вже добре) і чудові гори, куди тільки пішки.
Бабина колиба в селі на четвірочку з мінусом, але вона все ж краща, ніж нічого. Будете в Криворівні - забігайте.
В селі кілька підвісних місточків, котрі виглядають страшнуватенько і колихаються в ритм вашим крокам.
В перші дні Чорний Черемош був не чорним, бо вже кілька тижнів не було дощу.
Окремий вид задоволення, це ніч там, де немає вуличного освітлення.
Сходили до музею Хати-Ґражди, але якось не фотографувалося, тим більше, ми там вже раніше бували років 12 тому. В цілому можна сходити, підтримати музей, подивитися на місце, де знімали «Тіні забутих предків».
Далі, проїхавши назад метрів аж 300, зупиняємося біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці 1719р. Ясно, що церква перебудовувалася, але вигляд у неї дуже привабливий. Треба піднятися трошки нагору по сходах.
Цього разу ми всередину не потрапили, але, так як були без екскурсійної групи, то насолодилися і архітектурою, і природою.
В Косів ми їздили кілька разів. Планів ніяких не було, з цікавого відзначу кав'ярню Гончар. Кава і десерти смачні, а ще там можна придбати косівську кераміку, котра є в списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
В кафе можна не тільки попити кави з красивих горняток, а й купити багато чого. Для нас не знайшлось чашки потрібного розміру, тому нас направили в майстерню :) Майстерня знаходиться за рогом і знайти її легко по величезній плитці на стіні.
Саме там потрібне нам горнятко знайшлось.
Були на Косівському ринку. В цілому там цікаво і атмосферно, але була нереальна спека, тому відмітилися, подивилися на різноманіття кераміки, багато з котрої є крафтовою, є китайщина. Ми не експерти, тому те, що цікавило, купили у майстра, котрий, власне, і є власником кав'ярні.
Також маючи авто, не складно телепортуватися з ринку, що фактично в сусідньому селі, до центру Косова, де кав'ярня, і далі до водоспаду Косівський Гук.
Насправді, перепади води десь 2.5м в цілому, але саме скелі річки Рибниця тут чудові. Спочатку гугл нас привів до тої сторони, де можна спуститися до води
А потім вже до оглядового майданчика, котрий майже на трасі Р24.
Окремий вид естетичного задоволення - це придорожня ресторація Бабай. Фото інтерʼєру і екстерʼєру дивіться за посиланням. Зайнятий був їжею, майже не фотографував. Там дійсно страшно смачно.
Остання локація на дорозі Косів-Криворівня - це крафтова сироварня десь на трасі Р24 поблизу с. Яворів. Сири овечі і козячі, була злива, забігли, купили і помчали додому. Заїхати рекомендую.
Про Верховину було раніше в 2024-му. Цього разу ми використовували її кафе і магазини, живучи в сусідній Криворівні.
Вид з ресторану Верховель на центр і гори.
Гори. Їх було багато і пішки. Тарночка нам піддалася з другого разу. В сонячну погоду було спекотно і з дитиною нереально туди зайти. Погуляли околицями села, настільки високо, на скільки було сил.
Але останній день нас порадував хмарками і ми з донькою то зробили.
Щось я забагато всього сфотографував і написав. Шлях додому опишемо іншим разом. Автівка, не дивлячись на напівмертвий акумулятор, всі 1350 км відпустки була надійним партнером, котрий, багато палива не просить і везе, куди треба по асфальту і іноді ґрунтовці (але, звісно, без фанатизму).
Замовив нові резинки для щіток скла, за час відпустки замінив зламаний бризговичок. Допис пишеться 12 серпня. Схоже, всі у відпустках, по мультимедіа роботи рівно нуль. Вечори вільні, але взимку холод заважав займатися своєю мультимедією, а тепер спека заважає.
По приїзді автівка потрапила під відзивну кампанію, шили блок керування. Про то теж буде окремий допис. Хто дочитав, проголосуйте знизу, цікава ваша думка про такого плану дописи. Всім добра, миру і перемоги.
Косів... Скільки спогадів. З дитинства, бо родичі мали там будинок, і нас нерідко запрошували в гості. Зі студентства, коли вже я сам за кермом катосив на цей самий базар, виїжджаючи зі Львова о третій-четвертій, щоб встигнути на шосту, до відкриття. Досі дома у використанні ліжники і верети з тих часів )
Річка Рибниця, де я малий ще, купався,
Бляха, треба цього року точно зробити ще гак через Косів, дуже давно там не був. По дорозі на Буковину... або звідти назад ))
А в загальному про подорожі на автомобілі звісно варто писати, я наприклад з цікавістю передивляюся фото місць, в яких не був. А може й ніколи не побуваю. А може побачу і захочеться побувати.
Поїхав недавно на радіоринок і був в шоці - одні телефони в кожному кіоску. І тих кіосків сотні навколо, цілі лабіринти, заблукати можна як в «Діамантовій руці». Радіодеталей фіг знайдеш. Всі в один кіоск на весь ринок відправляють.