TRD Stripes

Це не входило в мої плани, правда. Мені подобається колір мого авто, він весь оклеєний прозорою плівкою, ну прям нема до чого доколупатись. "Гарна, як машина пожарна!", ну тільки що не червона. Хоча, я був би не проти червоного, але тільки якщо "Radiant red", а не "Brick". Знову мене не туди понесло, зараза!

Та все ж, доколупатись було до чого - плівка поклеєна не вчора, тож має свої "нюанси". Окрім якихось поодиноких задирів чи глибоких подряпин, які вже не затягнуться навіть під дією матьорого подорожника, був на капоті такий жахливий косячок як "вигорання" від омивачки. Так, на капоті прям "вигоріло" чітко там, де бризкало з форсунок на лобове. 

Чому так - не дуже якісна плівка чи адово спиртовий омивач - хз, та й що там вже толку розбиратись. Ну, з однієї сторони - зняв стару та поклеїв нову, та й усьо. Але, як я вже писав десь раніше- знімається вона пісєц як жахливо. Весь клей залишається на авто, змивається він просто жесть як важко, ну карочє, це гємар. А людина вона ж як потужний струм - шукає шлях найменшого супротиву. Хоча, деякі люди як гівно - просто лежать і смердять, але то не про нас.

І от в якусь вільну хвилинку на роботі (сцуко, аж самому смішно😅) я натрапив в інеті на таке зображення:

Хммм, а непогано! Як я розумію, це типу, щоб капот на сонці не відблискував якомусь Джоні в око під час високогіронго переїзду через якийсь Devil's pass.

Але ж чорна, нуууууууууу, якось сумно. Плюс воно буде постійно задрочене подряпинами...

А що, як я отут трохи *відкриває Paint*..:

О, це вже цікаво. А що це власне таке, мать його? Я бачив це на багатьох цікавих проектах в інсті, бачив на гарних фуджах в Карпатах, але що означають ці три смуги - без дупля зовсім 😐

*звуки магії*

Сьогодні, дітки, ми перенесемось з вами у далекий 1945й рік до штату Оклахома, де у місті Сан- Дієго народився ІВАН Стюарт.

(далі буде інфа з інтернету, яку я трошки збирав для вас, редагував руцями, додавав щось своє, а не тупо копіпастив з чату жпт. Як ото реферат у школу писав, їй богу, зараза!)

Давайте розберемось з найважливішим - коли чуєш "Іван Стюарт", одразу уявляєш, що його дід — це якийсь Іван Підтеригузно, який після війни емігрував кудись під Чикаго, змінив прізвище і навчив онука гнати самогон з кукурудзи та їздити по бездоріжжю. Бля, так я б і сам від такого не відмовився 😅

Але нє. В англомовному світі ім'я Ivan (Айван Іван!) хоч і запозичене, але періодично використовується як "екзотична" і жорстка версія класичного імені John. Де тут зв'язок між Іваном і Джоном я так і не вдуплив. Ну та нехай. Отже, мабуть дід все ж настояв на тому, що "Джон Стюарт" звучить як ім'я нудного бухгалтера, якого б'ють у школі старшаки, а от з Іваном уже можна і бурбону мекнуть та і нелегалів по пустелі поганяти.

А от ганяти (але не нелегалів) (і не лисого) Іван почав десь у 1970-х на баггі. Тоді так називали каркас з металевої (водопровідної..?) труби із двигуном від "Жука".

Там то його талант летіти по пустелі і не вбиватися помітив продюсер Валентин  Кел Веллс, власник команди PPI. 

PPI - це Precision Preparation, Inc. — по суті, ті самі божевільні генії, які перетворили скромні японські пікапи для фермерів, які возили на них коров'яче гівно на поле і ще інколи самогон на продаж до міста - на непереможних пустельних монстрів.

У тих роках Toyota дуже хотіла відкусити шматок американського ринку пікапів, де панували Ford, Chevy та Dodge. Щоб довести, що японські вантажівки не розваляться від першого ж каменю, вони уклали контракт із Келом Веллсом та його PPI.
Toyota давала бабосіки та загальну технічну підтримку, а PPI робила все інше. Ну а Іван їбашив через пустелю як чорт. Вони будували трубчасті шасі, розробляли унікальні підвіски з нереальними ходами та налаштовували машини під конкретні гонки. Від оригінального серійного пікапа Toyota в їхніх машинах залишалася хіба що емблема на решітці.

І ось тут з'являється Іван! Кел Веллс відсипав йому трошки грошей і Ванько сів за кермо Тойоти. Ну і панєслась!

Давайте спершу розберемось, де саме Ваня виступав, бо раптом ви подумали про оті гонки на 300 кіл по овальній асфальтованій трасі...

Baja 1000

Пустеля Каліфорнії.

Жодних асфальтових трас.

Каміння.

Пісок.

Кактуси.

Машини летять під 180 км/год.

У таких умовах звичайні команди використовують по 2-3 пілоти на одну машину. Один проїхав 300 миль, випав з кабіни, сів наступний 😆

Але Ванько їхав усю 1000-мильну дистанцію САМ. Більше доби за кермом. Жодного сну. Зупинки тільки на заправку. Він пив воду через трубочку з шолома і мабуть ходив під себе (чи як там то влаштовано?), поки його хребет намагався не висипатись йому в труси від постійних ударів. Після фінішу його іноді доводилося діставати з машини, бо м'язи просто відмовлялися працювати. 

Десь в той час Іванко й отримав прізвисько Залізна людина.

Ivan 'Ironman' Stewart

Toyota швидко зрозуміла, що Ваня їде швидше, ніж встигають ламатися їхні машини (я жартую, божествєнна не ламається) і запросила його до заводської команди.

Перемоги Івана кажуть самі за себе:

17 перемог у Baja 500

3 абсолютні перемоги у Baja 1000

84 перемоги у великих пустельних гонках США

Це ніхуя собі, шановні!  У 1990-х він був настільки потужним домінуючим, що суперники жартували: якщо бачиш попереду Toyota зі смугами — можна вже їхати додому.

Так ми плавно переходимо до, власне, Тойотівських смуг. Оце так поворот сюжету, аямать!

Отож, знамениті жовта, помаранчева та червона смуги були придумані саме в PPI. Спочатку це була їхня фірмова командна розмальовка, під якою виступав Іван.

Ці кольори чудово виглядали серед піску та пилу, були помітні здалеку й поступово стали впізнаваними.

Після десятків перемог саме ця ліврея почала асоціюватися не зі спонсорськими наклейками, а із самою Toyota.

В кінці- кінців, через те, що ці кольори стали синонімом тотального домінування, Toyota Racing Development згодом "привласнила" їх собі, зробивши своїм офіційним ретро-логотипом.

Ці кольори - данина найуспішнішому періоду Toyota в американському офроуді. Їх популярність була зароблена сотнями годин у пустелі, тисячами кілометрів каміння, пилу, стрибків і перемог (Іванових, в основному).

Ну так, а що власне, FJ Cruiser, як не герой парковки перед супермаркетом офроуду?

Отже, вирішено:

Я кинув розміри капоту товаришу, який "трохи шарить" в цій темі, він же сказав скільки саме плівки мені треба. Мати рідна, ви тільки погляньте, які насичені кольори!

Це вініл, раптом що. Не полік. Полік то дорого 😆

Залишилось лиш домовитись про поклейку цього всього на мій нещасний капот і чекати....

Саме так. Здавалось, я чекав вічність. Але, цей день настав! Машина помита і робота розпочата!

Що може бути гірше, ніж очікування? Блін, та насправді мабуть багато чого, але, як ви розумієте, той час здавався мені ще однією вічністю. Я намагався не зайобувати Женю своєю присутністю, але ж і робочий день у мене закінчився, тож я просто нарізав круги по ремзоні, періодично поглядаюси, як моє авто стає краще:

І от, робота була закінчена. Я в ахує приємно здивований. Женя, майстер що клеїв, теж приємно здивований 😁 Бо вийшло воно просто ахуєнно дуже гарно! Ескіз, який я намалював у пеінті, підштовхував до думки, що це буде шляпа рідкісна, але ні!

Обрізав Женя ножем, а не тою модною ріжучою лентою з тік- току, і я максимально здивований, як так рівно можна різати, бо здається, що я купував вже готову вирізану наклейку. 

КОРОТШЕ! Просто дивіться 😀

Загалом, це все. Дякую, якщо прочитали, я правда витратив на цей пост половину робочого дня, забивши на всі робочі таски 😅 Піду перевірю, чи ще пропуск працює...