Після ремонту коробки, заміни щеплення і передньої підвіски я нарешті вирішив заїхати на розвал-сходження. Чому тільки зараз? Тому що після зняття-встановлення підрамника (при знятті коробки це необхідно) авто нікуди не тягнуло і загалом машина поводилася адекватно на будь-якій швидкості. Лише, як здавалося, при їзді прямо на якийсь мікроградус кермо стояло ліворуч - але то вже мої забаганки перфекціоніста. Проте приводи для хвилювань все ж таки були, і, як виявиться пізніше, досить вагомі.
З усією цією процедурою вийшло спонтанно. Поїхав до батьків у гості, і от на наступний день після приїзду сидимо, відпочиваємо, а я й кажу до батька: «Слухай, де у вас тут роблять розвал-сходження?». Він назвав декілька місць. І я такий: «Давай заїдемо, нехай глянуть».
Поїхали. Майстер накидає мішені й каже: «Сходження я тобі, звичайно, поправлю, а от із розвалом... У тебе ліве переднє (водійське) колесо має негативний кут». Тобто передні колеса стоять ось так: \-\, а по специфікації повинні стояти ось так: /-\ (трішки будиночком). А зараз ніби будиночок нахилений. «Добре, - кажу, - але розвал у мене взагалі не регулюється». Далі пішли роздуми: чому, що і як... Аж раптом я згадав, що лівий нижній ричаг у мене стоїть невідомого бренду SBS, замінений ще, напевно, в Європі.
Справа, скоріше за все, в ньому. На питання, що по задку, майстер відповів, що все в межах допуску. Отже, зробив сходження, взяв за це 300 грн, і я поїхав.
Уже вдома (благо, є гараж із ямою) я взяв рулетку і поміряв відстань від початку шарової до підрамника зліва і справа. І виявляється, що на цьому проблемному колесі важіль із шаровою коротший на 15 міліметрів! 1,5 сантиметра, Карл! 🤌🏼 Ось тобі й китайський важіль SBS, чи чий він там...
Відразу замовляю нову шарову по оригіналу (виробник, до речі, Туреччина).
А також знайшов б/в важіль просто в цнотливому стані за прайсом у 1000 грн (новий по оригіналу, якщо що, коштує 7000 грн). Після роботи на дозвіллі знімаю важіль та шарову і при порівнянні відразу знаходжу, де зарита собака.
Видно, що шарова, яка була встановлена - 124,58 мм,
а нова по оригіналу - 135,24 мм.
У підсумку маємо мінус 10,66 мм на шаровій. І ще сам важіль коротший на 4 мм
ось і маємо в сумі ті самі 15 мм на колесі! Міняю все це діло, на око виставляю сходження і їду в сусіднє місто (18 км) на виставлення геометрії, бо там за відгуками добре роблять.
Загнав авто, накинули мішені. Передок - супер, по розвалу все чітко, сходження поправив. І тут він мені показує картину по заду:
– Дивись, -каже, -заднє праве (пасажирське) колесо виходить за рамки допуску на 1 градус і вже в червоній зоні. Тобто задок треба поправляти.
– Ну, - кажу, -поправляй.
– Та я б із радістю, але гайки закисли намертво. Нічого не вийде. Якщо я просто позлизую грані й порву тобі ці реактивні тяги - буде гірше. Їдь додому, знімай, розробляй, і тоді до мене.
Плачу 500 грн, повертаюся злючий додому з думками, що все розроблю сам, прямо на місці, не знімаючи. Уже вдома протягом дня секс із танцями в гаражній ямі доводить мені, що херня це все, Рома, і треба таки знімати. Окей, знімаю і отримую картину, яка чітко показує: розробляти тут уже по факту нічого.
У втулці потріскана гума, а шаровий палець хоч ще й не стукає, але повертається під дією пильника в своє центральне положення.
Тобто ось-ось на підході в утиль. Замовляю дві нові тяги по оригіналу за прайсом у 2490 грн за штуку.
Перед встановленням все змазав антиприкіною пастою
заміряв відстань на старих рулеткою. 😁 Ну, зафіксував так само на нових, наскільки це взагалі можливо, щоб бодай дотягнути до розвалу.
А тепер уважно! Зранку починаю їхати на ту геометрію і дивуюся: машина йде як струна! Ніби нічого й регулювати не потрібно. Ну, думаю, відчуття відчуттями, а от коли гуму з'їсть - тоді буде біда. Всі 18 км я просто милувався машиною - так гарно вона їхала. Заїжджаю. Механіка ще немає, стаю перший. За мною за декілька хвилин стає Тесла. Тут приходить механік і каже: «Слухай, пропусти його, бо він учора ввечері зателефонував і записався першим». «Та ну ок, - думаю, - раз людина телефонувала, значить пропущу, я ж без дзвінка».
Пройшло 30 хвилин, а розвал на тій Теслі навіть не починали робити. Бачу, механік щось возиться. В мене час не безмежний, бо ще ж на роботу треба. Виходжу, чую - він під нею в ямі матюкається на чому світ стоїть. Потрібно зняти захист, а в кліпси понабивався бруд, і зняти їх не зламавши майже неможливо. Короче, робив він її 1,5 години.
Нарешті заїжджаю я. Він накидає мішені, на моє прохання перевірив виворот (бо мені знову здавалося, що кермо не по центру), але все ок. Переходить до сходження, бачу - дивиться на мене і запитує:
– Ти там все добре затягнув? Ну, типу, реактивні тяги?
Кажу:
– Ну так, а що?
А він такий:
– Ну то все, вільний! У тебе все ідеально.
– Так це що виходить, - дивуюся я, - що я рулеткою вгадав ідеальні розміри?!
Каже:
– Так!
Блін, думаю, і це ж потрібно було отак прочекати 1,5 години, щоб просто отримати підтвердження, що в мене все ідеально! 🙂 Запитую: «Що з мене?». Каже: «Нічого!». Він, звісно, брати грошей не хотів, але я не міг не залишити 100 грн на каву. Та й задоволений полетів на роботу, дякуючи Богу за те, що все так добре закінчилося. 🙂

2
1
1
1
1
1
1
1