Життя машини: аксесуари, подорожі, роздуми

Вітання, пані та панове!

Гортала стрічку та й думала, чом давно нічого тут не писала, тож вирішила таки написати.

Оскільки за три місяці з минулого допису трапилось багато всього, об’єднати однією темою не вийде. Та й нашо? Вінігрєт теж має бути іноді)

Тож розпочну у зворотньому порядку, тобто, від сьогодні.

Про резину

Минулий рік витратила немало часу, щоб підібрати зимову гуму для Батона, і вибором своїм залишилась на мільйон відсотків задоволена. Прийшов час міняти всесезонку і готуватись до зимових пригод.

До речі, не раз зустрічала думку, ніби в наших зимових умовах зимова гума не є прям такою необхідною, особливо для експлуатації в умовах міста. В мене, якщо чесно, в голові це не вкладається, бо жодна всесезонка не буде при навколонульовій температурі, і, тим більше, температурах нижче, працювати так, як зимова. Але може то я динозавр і шось не розумію?

Про ніштяки з аліку

Оскільки допрацювань в автівці наразі мінімум, бо, й так все влаштовує (а все, що мене цікавить доробити - трошки овербаджет) назамовляла всіляких штук.

1)  Ущільнювач на скло (шоб менше шуму було в салоні - різниці поки не помітила)

2)  Накладка на замки (шоб пасажир колінами не натискав ту кнопочку - працює)

3)  Накладка на задній бампер (шоб більше не дряпати - класна штука)

4)  Накладки на задні ліхтарі 

Все закріплене окрім ліхтарів і я вагаюсь чи треба воно мені...Шо скажете? 

Про бронеплівку

Як і писали мені тут раніше, прожила вона дійсно не багато - 7000 км +-. Роблю поправку на умови експлуатації: морська вода і сіль, пил, швидкість, парковка під деревами в т.ч. соснами з яких смола стікала на авто, регулярне забування збивати пил, голки та листя з двірників. Та попри це, вона виправдала себе на всі 100%. Одразу після перетину кордону в серпні влетів мені у скло камінчик. Наступні 2 місяці за кордоном не хотілось би кататись з тріщиною через весь лобаш.

Звісно, по приїзду в Київ після двохмісячної мандрівки Балканами авто відправилось на детейлінг, де плівку зняли. Нову, поки що, не клеїла, але перед зимою бачу сенс це зробити. І навіть якщо вона знову проживе недовго, її наявність хоча б частково мінімізує проблеми, що можуть виникнути у найбільш не підходящий момент.

Про Балкани

Розумію, що сезон відпусток давно минув і виділяти в окремий допис опис всієї мандрівки, певно, сенсу нема. Чи є? Якщо цікаво – напишу детальніше, а поки трошки загалом.

В Хорватії тиждень провели і чарівному містечку Тучепі. Я не прихильниця готелів але рішення виїхати раніше було прийнято спонтанно тож довелось бронювати те, шо є. Та й для контрасту і таке потрібно, щоб ще раз впевнитись у правильності вибору відпочинку в апартаментах.

Власне, наступною точкою відпочинку була улюблена Брела, куди вже третій рік поспіль я їжджу в одні й ті самі апартаменти. Феноменально, адже між новизною і відомим я б завжди обирала новизну, та саме це місце так припало до душі і так розслабляє, що не можу йому зрадити. Ставлю автівку на два тижні і нікуди не виїжджаю. Ну, майже) Все ж таки виїхала декілька разів  п̶о̶ ̶р̶о̶б̶о̶т̶і̶ для різноманітності в сусіднє місто.

Після Хорватії вдалось заїхати на день в Боснію і Герцеговину. Показала синові місто Мостар. Колись, у далекому 2018 році, під час своєї першої автомобільної подорожі Балканами, мені дуже припало воно до душі.

Далі була Чорногорія.

Колись випала можливість тут пожити 3 місяці і тоді я об'їздила всю країну. Та шо таке туристичний сезон тут - теж пізнала, тож для відпочинку цю країну не розглядала. Так, скоріше отримати нові досвіди, відвідати улюблені місця, зустрітись з друзями, що й було виконано.

Що з року в рік тут залишається незмінним - ремонт дороги між Тіватом і Будвою...Одна година 10ти кілометровго затору.

Після Чорногорії стояв вибір: додому чи далі. І рішення очевидне, егеж? Ну бо скільки того життя)

І поїхали ми в Албанію, а конкретно – в Ксаміль. Тут я бувала у 2018 та 2020 роках, і дуже цікаво було порівняти, як за 5 років все змінилось.

І, маю зауважити, змінилось в кращу сторону. Сучасні готелі, сучасні заклади, набагато чистіше, загалом, видно, що все розвивається в кращу сторону, всі стараються. Єдине що так і залишилось незмінним – дискотеки і клуби) Два дні поспіль з сином чудово потусувались в пляжному клубі і не пожалкували. Для контрасту відчуттів у подорожі й таке потрібно.

Що маю зауважити, в Албанії розвиваються не тільки курорти, готелі та ресторани, а й загалом інфраструктура. Зробили гарні дороги в горах, тунелі, відчувається економічне зростання і більше не страшно, як було колись у 2018 році, думати, що це  ̶с̶р̶а̶к̶а̶ ̶с̶в̶і̶т̶у̶ кінець географії і мене викрадуть мафіозі.

Втім, трапляються й такі штуки:

Але це ж прикольно, правда?)

А далі був рай… Греція… На яку я не будувала жодних очікувань, і яка зробила цю подорож особливою не лише через новизну (хоч в Греції я вже була але саме на цих островах – ні) а й атмосферою.

Отже, острова, на які ми з Батоном заїхали: Лефкада, Кефалонія та Закінтос.

Потрапити на Лефкаду не важко, з материком його з’єднує пором що виконує функцію плоту. За три дні тут вдалось трошки перепочити від фотографічної роботи (є в мене така необхідність багато фотографувати в подорожах), та відвідати декілька цікавих місць.

На Кефалонію потрапити з Лефкади можна поромом, і саме цей острів вразив найбільше навіть не визначними місцями, а тим, як я почувалась там. Знаєте, є такі місця, де тобі просто добре в тому середовищі, яке існує, і не потрібно додаткових аранжувань. Ось так було тут: затишно, смачно, по-грецьки гостинно, спокійно, з заходом сонечка у вікні та келихом домашнього вина, яхтингом та фантастичним морем.

Я навіть подовжила проживання на декілька днів та не врахувала, що дістатись до Закінтосу могло б стати ще однією пригодою. Власне, так і сталось.

Почалось все з того, що в день виселення пороми на Закінтос були відсутні, зовсім. Єдиний, що перевозить автівки – наступного дня о 7й ранку. Ну добре, треба значить треба. Переночували ближче до порту, завантажились раночком в корабель і зустрічали неймовірний світанок…доки пригода ледь не обернулась трагедією.

В якийсь момент по судну почали бити великі хвилі, розгойдуючи автівки, людей та все, що не пристебнуте. Чого й вартувало було очікувати, з черговою хвилею все повилітало: снеки, бар, холодильники, речі, люди… і пором розвернувся назад на Кефалонію.

Можна було б сприйняти це як знак, що не треба мені туди. Але я швидше з тих, хто повірить, що пригоди трапляються для того, щоб було шо згадати, а не для того, щоб змусити від них відмовитись, тож швиденько забронювала ще два пороми через материк.

Таким чином 1.5 години дороги на Закінтос перетворились на цілий день і три кораблі. Згадати дійсно є що) 

А тепер про сам острів, один з найпопулярніших в Греції. І знаєте шо я вам скажу? Не зрозуміла фанатизму. Так, є унікальні місця, як пляж Навайо чи скелі Мізітрес. Так, море чисте і неземного кольору і оренда катера – маст, щоб насолодитись по повній. Але загалом, по атмосфері, на мою думку він програє Кефалонії. Радію, що відвідала? Однозначно. Повернулась би наступного року цілеспрямовано саме туди? Задумалась...

Отже, зайняла ця Балканська мандрівка трохи більше 7000 км, одну трошки подряпану дверку (майже прибралось на детейлінгу), тисячі вдалих кадрів, сотні «вау» моментів і вражень, та потужний заряд натхненння в такі буремні часи.

І отакий дивний вийшов допис про все разом.

Далі буде)

Реклама

10% відсотків знижка!