[193] 300 км вартістю 15000 грн

Або ж, якщо рахувати 95 бензином, витрата 80л/100 км, ахахах. Як так вийшло? Зараз розповім.

Загалом, давно не було уже записів, і я готував інші, більш приємні, які довелося відкласти тепер. BMW вирішило, що пора, пора видати... ні, не чек, а ще дещо краще.

Повертався із Сумської області у Київ, не проїхав ще і п'ятої частини шляху, як під звук серцезупиняючого "бееем" бачу нову помилку:

"Акумулятор не заряджається". Не круто, взагалі не круто. Моє лице у той момент було приблизно таким

У голові прокручую свої мінімальні знання з автомобілебудування. Акумулятор у нас заряджається від двигуна через генератор. Ну і коли автомобіль у русі, то відповідно, уся енергія на бортову систему береться саме від генератора. Виходить, що він помер? Але як? Авто хоч і BMW, але ж ще не супер старе. Музика моя його висадити не могла ніяк, та і тоді в дорозі вона досить тихо грала на фоні. Ці думки пронеслися буквально за секунд 10-15, доки я знайшов хороший з'їзд, аби зупинитися і обдумати.

Двигун не вимикаю, беру vlinker, тикаю у OBD, запускаю Bimmerlink і відразу лізу дивитися на стан заряду акумулятора.

87% - усе абсолютно нормально. Але це фігня - треба читати помилки, яких трохи та було по різних блоках:

DSC першим взяло на себе удар і відразу показало, що напруга то слабенька.

А по двигуну відразу бачимо причину:

Генератор покинув чат. Ну і на фінал перевірив напругу (нагадаю, що двигун запущений):

Менше 12В - усе працює виключно на акумуляторі, який потроху втрачає заряд. Відчулося і те, що клімат автоматично вимкнув кондиціонер.
Отож, стояти далі посеред поля якось взагалі не варіант, треба рухатися до найближчого населеного пункту, яким є селище Недригайлів. До нього кілометрів 20 було. Вимкнув усіх споживачів енергії, крім ДХО. Заряд акума падав майже на очах.

Зупинився на АЗС мережі BVS - там вдосталь місця аби стати і не заважати іншим, є wi-fi, та і поїсти/попити можна. Акум був на 76%. Напруга упала то 11.7 Вольт.
Тут уже заглушив двигун, нехай собі стоїть. Треба думати, що ж робити далі. Хто не знайомий з місцевістю, знаєте, що до Києва ще досить далеко:

Великих міст по дорозі не буде. Повертатися до Сум також не варіант - це близько 70 км та на додачу блокпост, на якому можна ой як довго простояти. А час у даній ситуації - дуже дорогоцінний. При собі у мене ще була оригінальна зарядка, яку купив у 2023 році. То може настав її зоряний час? Е нє, ніфіга: від розетки заряджати буде до самого ранку, і все одно нічим не допоможе, до навіть 100% акум критично розрядиться за 70-100 км. Міняти генератор? Варіант, звісно. Зателефонував у місцеве СТО, де добрий дядько сказав, що він то поставить новий, але де ж я його візьму? У місцевому магазині автозапчастин такий не продається. Кілька авторозборок, які знайшов на ОЛХ, кажуть "так, є такий, можемо відправити по НП, у вас буде завтра під вечір". Теж не підходить.
(на F25 штатно могло бути два генератора: на 170А та 210А - такий у мене якраз) 

Залишається один варіант, про поєднання якого і марки BMW ходять цілі легенди та анекдоти. Евакуатор😏

З ним також не все так просто. Напрям Суми-Київ не такий популярний, як, наприклад, Одеса-Київ, де вони їздять, наче ті маршрутки Богдан, один за одним. Перші кілька сервісів з евакуації мені відразу відмовили, як тільки почули, де треба забрати авто. Я аж пригадав одну класну ідіому у американців - in the middle of nowhere. Дослівно перекладається, як "посеред ніде".

Один сервіс почав підбирати попутний евак, і такий був, але аж під вечір, а до Києва так взагалі наступного ранку доїде. Журнал викликів у телефоні поповнюється все новими записами, але проблема не вирішується від слова ніяк. На легкому стресі випито три чашки кави, хоча організму бадьорості хоч відбавляй. Нарешті черговий сервіс евакуації дає надію, що прямо у Недригайлові є водій, який готовий найближчим часом рушати на Київ. Однак - це так зване індивідуальне замовлення, а не попутник, від того і вартість буде "трішечки" вищою. Внутрішня жаба навіть не квакнула, адже годинник грав проти нас. Погоджуюсь.

Хвилин через 5 мені зателефонував водій, аби уточнити важливі моменти: вага авто (це легко, трохи більше 2 тон, я ж зважував); чи крутяться колеса (пффф, та Ікс і сам їхати може, правда недовго, ахаха); та кількість пасажирів (нас двоє, якраз помістимося); де саме ми знаходимося (на АЗС).
"Очікуйте, скоро буду" - на цих словах, невеликий камінчик з душі впав. 

Як і обіцяв, приїхав він буквально через 20 хвилин. Хоч я і, наче як, умію їздити, не один раз заїжджав на різні ями та підйомники на СТО (під команди руками керуючих людей, ясно що), але заїзд на евак вважаю задачею із зірочкою все ж. Першими протестувати проти такого трюку вийшли мої HR -35мм пружини та спліттер - не те, щоб вони дуже зменшували кліренс, але деякі заїзди під кутом ставали викликом для Ікса. Обережно дозуючи силу натискання на педаль газу, мені то все ж вдалося. Вистрибнув з тачки і тепер чекати, доки там все надійно закріплять. От би сюди щурів евакуаторних з Подолу, які за хвилину тачку пакують🤣

Загалом по довжині я помістився, а от якийсь F15 уже навряд би. Оцініть самі:

Авто, звісно ж, блокувати не можна, аби сигналізація не вмикалася. Забрав документи та ключі - і гайда у кабіну Мерседесу. Виїхали приблизно о 13:15. 

До вечора у Київ ми то встигнемо без проблем, але ж водієві треба встигнути повернутися назад до комендантської (а це 23 година). Найбільший вплив у цій схемі має Київ зі своїми вечірніми заторами. Пункт призначення - СТО поблизу Куренівського парку (правий берег). Там я планував залишити Ікса і уже з наступного дня замовляти новий генератор, або ж віддавати мій на ремонт. 

Сама ж дорога - та як дорога, незвично тільки, що ти сидиш не у своєму авто, а бачиш його під таким ракурсом😅:

Зупинялися лише на заправках, аби поповнювати запас холодної води - цей вересень ну дуже спекотний, +25-27 градусів.

Далі - Пирятин, швидка траса М03, об'їзна Борисполя у бік Броварів, а там на Броварський проспект. Ось уже і Київ. На годиннику 17:30, на СТО вже чекають😁
Північний міст з його цілорічними ремонтами трохи сповільнив, але через півгодини Ікс уже з'їхав на землю. Підійшов мій механік і, як людина розумна (на відміну від мене), він відразу відкрив капот. А поломку довго там шукати і не довелося, вона була прямо під носом. Ремінь генератора трішки того, порвався. Я у той момент такий:

Чому я сам того не зробив? Не усі питання мають відповідь =)
Ну і ок, припустимо, я би дізнався раніше, що коренем проблеми був той нещасний ремінь. Чим би це допомогло? Та нічим - його так же само не купити у малому місті. Можливо, можна там якось підібрати по розміру від іншого авто. Хто ж тільки цим буде займатися?

Ремінь фірми Gates. Не схоже на оригінал, правда ж? Все правильно, я його міняв у 2022 році на пробігу 80 тис. км. у Garage Racer. Виникають підозри, а якого "дива" власне так сталося? 27 тисяч для ременя - то не пробіг взагалі. Можливо, фігню якусь поставили при заміні? Пишіть ваші варіанти у коментарях. 

Ага, ну і ще мені дуже пощастило, що ремінь не зажувало ніде, і N20 двигун передчасно не відправився у Вальгаллу.

Підсумок:
1. Ремінь під заміну - якщо усе ок, то завтра уже буде новий.
2. Генератор, скоріш за все, живий. Точно буде зрозуміло після заміни ременя. Зроблю запис тоді.
3. Ціна евакуатора - 12500 грн. 
4. (з позитивного) Економія на паливі - близько 2500 грн🥳

Ще залишу контакт водія, сміливо рекомендую. Раптом вам не пощастить зламатися десь у тих краях - і треба допомога довезти авто кудись:
0663055296 - Олександр. 

Звісно ж, що така поломка у Києві вийшла б дуже економною: до СТО можна і на акумуляторі доїхати. А мені просто не пощастило зловити сюрприз прямо посеред дороги.

П.С. чекаю креативні жарти про БМВ та евакуатор😉

Реклама

10% відсотків знижка!