Перший виїзд Cortigiana🍀 на трек

Давно вже мене кликали, але все було не до того. Цього разу зорі зійшлися і стали як треба.

Значить розказую. Місяць назад звернулися до мене єдні цікаві люди з пропозицією відзняти огляд Куртізанки. Признаюсь, подібними пропозиціями, останнім часом, я не обділений. Мова йде, як про фото, так і про відео. Проте ці люди...ну приємно мені дивитись на результати їх роботи, дуже професійний підхід, і вцілому приємні хлопчики й дівчатка. Тому тут я погодився. Рокзривати карти заздалегіть не хочу, нехай це буде інтригою. Та й запис зараз не про те. 

Запис про те, що ми домовились з ведучим даного каналу зустрітись на треку, познайомитись особисто, познайомитись з авто, подивитись на що воно спроможне на треку, обговорити сценарій, різні деталі і так далі. Ну так воно й сталося. 

Про трек. 

Ну, це не зовсім трек, це, більше траса для картингу. 2G Circuit в Козаровичах. Тут шикарний картінг, дуже класні боліди, ідеальне покриття дороги. Проте, це не класичний трек в його розумінні. Не Чайка, і не Феофанія. Чому саме тут? Треба розкрити суть. Тут дуже мальовниче місце, класні кольори, круте візуальне оформлення траси, і це ідеальна картинка для зйомок. Позаяк, зйомки - це основна мета, то вже маємо те, шо маємо. 

Щож, авто на трасі. Невеличкі приготування. На вулиці стоїть жара, не найкращий час ставити рекорди, звісно. Стравлюємо тиск в колесах до 1,8 (забігаючи наперед, після гонок він був 3.0), встановлюємо камеру на дах, драгі, кріпимо телефон з гоночним софтом до лобового скла, робимо пару ознайомчих кіл, аби вивчити трасу. Далі вимикається клімат і кондиціонер, висаджуються зайві пасажири і вперед! 

Що можу сказати, які висновки?

1) Трек замалий для Джулії і її 520 коней під капотом. Воно і не дивно, адже траса розрахована на картінг. 2-3 передачі максимум, в соновному 1-2. Більше 97 кмг, здається, не вдається розігнатись

2) Резина. В мене Pirelli Pzero якось там...це повна шляпа для треку. В неї дуже вузьке вікно можливостей. На холодну вона не рулиться, а на перегріві вона не гальмує. І отого самого вікна вистачає, приблизно, на пів кола. Тому, надзвичайно складно було претендувати на якийсь хороший час кола. 

3) Тепер про позитив. Мама рідна, як же вона рулиться. Це щось неймовірне. Гостре кермо, круті віражі, мінімальні крени. Якби не резина, то повне враження, ніби їдеш на картингу. 

4) Мама рідна, як же вона звучить! Це просто неймовірно. Супер породистий звук V6 із присмаком Ferrari, лютий вихлоп від Akrapović. Це фантастика. Та шо казати, зацініть самі. 

5) На рекорди, звісно, всеодно тягло. Тому перший результат в 49 секунд був викликом. По ітогу вдалося зробити краще коло за 47,6 секунд. Відіграти 1,4 секунди, при всіх раскладах, на такій трасі не так то просто. Ось можна подивитись на цей заїзд. Одразу кажу, якщо будуть питання, то весь гоночний софт не мій ))

6) Мабуть, найважливіше. Їздити по треку треба вчитися. Покищо, мій статус - це мамкін гонщік. Бо газ в підлогу зі світлофора - багато розуму не треба. В шашки по місту грати, то взагалі можна бути імбецилом. А от грамотно проходити трек - це треба вміти. Як заходити, в поворот, як брати апекс, як виходити з нього, коли гальмувати, як гальмувати, як прискорюватись і ось це ось все. Це ціла наука. І знаєте шо? Мені, бляха, стало цікаво. Це, як спробувати вперше те, що ти ніколи не пробував і навіть не уявляв, яке воно смачне. 

 

7) Alfa Romeo Giulia Quadrifoglio це точно не про дріфт і не про драг. Принаймні, не для мене. Я обираю вільний трек-день для задоволення, або Time attack. Але, для останнього, потрібно вчитися і готуватися. 

В сухому залишку, я отримав нові, шалені та бурхливі емоції, зарядився ними сповна. Тепер потрібно з ними пожити і розставити приорітети, на скільки сильно я хочу влазити в цю історію. Бо на то все десь треба брати час, гроші і сили. Найбільша проблема з часом. 

Ну а для тих, хто дочитав до кінця, невеличкий бонус. Ну зовсім невеличкий. 

Це, якраз, дані по найкращому колу. Це для тих, кому цікаво )))