Tremec TR-6060. Без обмежень.

Купуючи автівку на “механіці”, я розраховував на те, що саме від мене, зокрема від моєї лівої ноги залежатиме те, як автівка буде їхати. Аж як я помилявся! 

Свого часу обхід соленоїду системи Skip Shift  значно покращив процес, проте він все одно залишився далеким від мого уявлення про те, як воно має працювати.

Мене не залишало відчуття, що зчеплення не вимикається цілком і нібито навіть пробуксовує. До чіткості вибору передач теж були зауваження, як і до подекуди неймовірних зусиль, що доводиться прикладати до важеля. При тому час від часу я просто не міг вимкнути якусь передачу (зазвичай першу), особливо під час похолодання та після тривалої зупинки.

Звучить це все жахливо, але з урахуванням рендомного прояву все одно було доволі схоже на особливість конструкції. 

Протягом року я пасивно шукав відповідь на два питання: «чи то так у всіх?» та «чи так має бути?». Єдиний «механічний» Челік, яким мені довелося проїхатися, був із шортшифтером Barton, але з мертвим зчепленням, - яка іронія!, - обидва GT500 були з керамікою, а в Camaro SS мені взагалі було не до досліджень. Ба більше і механізми там інші. То ж хтозна як воно має відчуватися?

Після нещодавньої подорожі до Буковелю, під час якої Челенджер обурив мене стійким сморідом спаленого зчеплення підйомом на четвертий поверх паркінгу, я усвідомив, що пошуки відповідей необхідно прискорити.

Два дні цілеспрямованого серфінгу американськими форумами надали мені вичерпні відповіді на обидва:

1) Так, це у багатьох, бо сотні аналогічних кейсів.

2)Ні, так бути не має, але це виліковне.

Справа в тому, що на деяких партіях автівок Mopar протягом багатьох років використовував невірне мастило для змащення шлицевої частини первинного валу, що призводило до перетворення цього мастила на пластилин, появи іржі та, як наслідок, застрягання вичавного підшипника та (або) дисків. Зазвичай це лікується очищенням та додаванням вірного мастила, і у дилерів навіть є сервісний бюлетень щодо виправлення цього недоліку безкоштовно. Але ж мене дещо турбував сморід, тобто реальний стан мого зчеплення.

На Tremec TR-6060 Челенджера встановлено величезний дводисковий Sachs з логотипом Mopar, що коштує близько 1000 баксів в Штатах і понад півтори тисячі тут. 

Альтернатив йому майже нема, позаяк це або невідомі бренди за 600 або тюнінгові RAM clutches, McLeod, ACT, що починаються з 1400 у найпростішій версії. Тим часом, за умов необхідності демонтування коробки було б непогано мати якийсь план «Б» на випадок знаходження зчеплення мертвим. Не ставити ж ту коробку назад.

У клубній барахолці я знайшов комплект стокового зчеплення заразом із маховиком, але без вичавного, знятий з нової автівки за програмою take off parts. Зчеплення є у наявності, але зайве казати, що при ціні в штуку доралів асаша я сподівався цієї купівлі уникнути. 

Крім того треба підібрати вірне мастило, щоб знов не сталося те, що сталося, якщо воно дійсно сталося. Знайти оригінальну субстанцію Mopar 05083150АА із допуском MS-6560, як то кажуть, no fate. Але ж мої дослідження показали, що там нічого особливого - звичайна multi-purpose grease на основі літієвого мила із стандартом NLGI-2. 

Втім, нічого від відомих брендів у Чернівцях ми так і не знайшли, через що я був готовий замовляти якийсь Motul чи Liqui Moly в інтернеті. Але згодом все ж піддався впливу @MEDVEDc4 та потрапив у якісь нетрі промзони, де був вимушений прослухати годинну лекцію про дивні властивості Xaдo в цілому і зокрема якихось вітафлюшок від місцевого комендаторе, що наочно зголоднів по спілкуванню із живими людьми. Ледь втікши з тої печери, під похмурим небом ми ще трошки послухали про «американські Ягуари-Аустіни», двигуни без мастила та ще пару дивних історій, опісля поїхали домів.

До продукції Xado я ставлюся із упередженням і на всі спроби Петра переконати мене у необхідності підтримки вітчизняного виробника відповідав словами професора Преображенського: «не хочу!»

Починаючи хоча б з неймінгу. Якою мовою це написано? Воно Xado тому що виробничі потужності у Xarkiv? 

Хоч там як, а поїхали ми звідти не з порожніми руками, натомість із тюбиком мастила Very Lube. Жахливе пакування із написами кацапською, ціна в 150 гривнів, але все ж бажані lithium complex та NLGI-2 у списку властивостей.

«Це те ж саме. Або ні. Хтозна? Всі скажуть своє, а хто знав, той помер. Я на таких, як ви, експериментую. Потім розповісте» - хіба не привід щось придбати? 

Отже врешті вітчизняного виробника я все ж підтримав і дуже сподіваюся, що це мені згодом не відгукнеться, як то зазвичай буває у подібних випадках.

Сьогодні зранку приїхав до Auto Club Service. Поки я поглинав смачнючий «американський сніданок», Ігор швидко посунув той Tremec назад, і перед нами постала картина, як у тих ваших інтернетах: іржа та бруд із залишками затверділого мастила.

Підшипник без значних зусиль валом не пересувався. Чи це привід сумувати? Навпаки! З одного боку, жах суцільний. З іншого - це ж справжнє свято, бо зчеплення візуально живе і без ознак зношення. Заощадив = заробив, чи не так?

Отже Ігор все вичистив, змастив вал диво засобом від Very Lube і… погнали збирати докупи?

Ніт!

Є у Tremec TR-6060 ще одна пастка, створена задля отруєння життя користувача. Називається ця нісенітниця, про яку я нещодавно дізнався, Clutch Delay Valve, що являє собою банальний рестріктор на вході гідролінії вичавного до коробки. 

 Оця чорна гумка та синій пластиковий хрестик обмежують струм гальмівної рідини, не дозволяючи підшипнику нормально та швидко рухатися.

Зроблено це заради захисту трансмісії від пікових навантажень під час необережного користування. Досягається шляхом пробуксовки дисків зчеплення. Тобто хоч там як швидко ти кидаєш ту педаль зчеплення, диски все одно пробуксовують. 

Перевага лише одна - невіглас не увалить коробас. Недоліків безліч: передчасне зношення зчеплення, ривки під час швидкого переходу з першої на другу, неприємне відчуття у пробках та під час паркування тощо.

Ось звідки ті вібрації та відчуття недотиснення зчеплення. Бо воно не дотискається, курво мати! І це зроблено свідомо і навмисно на більшості сучасних механічних коробок провідних виробників. А як же старе добре «зламав - сам винен»? Тобто через купку довбограїв, що не спроможні керувати власною ногою, - але ж при тому якогось дідька придбали V8 з МКП, - всі решта мають страждати від тої нано-технології під назвою «затримка зчеплення». 

Деякі досвідчені американські колеги видаляють той CDV одразу шляхом від дилера додому. Всі одноголосно визначають це доопрацювання, як найкращий безкоштовний тюнінг за п’ятнадцять хвилин. Але ж для мене це щось нове. Я знав про CDV на малопотужних бюджетках, що європейці обирають з механікою заради заощадження коштів, і там це можливо навіть має сенс, хоча теж таке собі. Але я навіть не припускав, що і славетний  Тремек оце все не оминуло. О, дивні часи!

Тож зайві деталі викидаємо на смітник, чекаємо, поки коробка стане на місце, заливаємо чотири кварти нової ATF +4 (так, щойно міняв, але най буде), прокачуємо гідравліку і рушаємо перевіряти.

Що вам сказати? Це неймовірно, бо за відчуттям це якщо не інша автівка, то принаймні інша коробка. Педаль м’якенька, вдвічі легша, а її хід лінійний та позбавлений «сходинки». Передачі клацають і залітають, як гарячий ніж у масло. Момент змикання дисків чіткий і прогнозований - ррраз і поїхали без отих диг-диг-диг та какофонії шумів від тертя дисків на недоввімкненому зчепленні. Кайф! 

Звісно треба враховувати той факт, що стоковий шифтер Челенджера далеко не еталонний, тож вище даху тут не стрибнеш. Але вперше з моменту придбання Челіка я отримав задоволення від потрапляння в пробку на підйомі, бо дотепер мене такі ситуації дещо дратували. Та й загальне відчуття, що все працює, як треба, безцінне! Зранку сів до автівки, що стояла на морозі та ще й на ухилі і… просто пересунув той важіль у нейтралку без жодних зусиль! Хто мав досвід витягування з першої на тому Тремеку, той зрозуміє. Мені навіть отой шортшифтер вже не так хочеться, бо механізм перемикання просто не впізнати, хоч там який він недосконалий. 

Отже я радий, що у сучасному світі принаймні ще залишилась можливість повернути простим механічним вузлам колишню славу невеликим коштом, видаливши з них злоякісні новоутворення від маркетологів та екологів. Шкода, що початково все дедалі більше на ідіотів розраховано.