Пощастило?

Як же дивно змінився для нас сенс слова "везіння"!

Нещодавні бляшанки,  що влучили в підстанцію недалеко від мого будинку, моїй оселі шкоди не завдали - пощастило! 

Наслідки руйнувань, через які частина міста вже дві доби без світла, води та опалення, для мене обмежилися днем на генераторі, що на диво миттєво запустився після року простою навіть моєю неповноцінною клешнею - пощастило!

Проходження тех. огляду, що став обов'язковим для українських автівок в сусідніх країнах, зокрема у Молдові та Румунії, вдалося організувати за лічені хвилини попри відсутність електроенергії та тимчасове закриття більшості станцій - пощастило!

Ледь не єдина станція, що працювала за таких умов, розташована біля моєї колишньої майстерні і недалеко від будинку - пощастило!

Шляхом до пункту призначення була мийка самообслуговування, на якій на диво було вільне місце і саме ті вільні двадцять хвилин у моєму розкладі, яких вистачає на мийку та пилосос - пощастило!

Але ж раптом повітряна тривога... А, то лише розвід. дрон. Пощастило! 

І ось Челік вже у "ворожому лігві". За щастя це не вважаю, але поєднання автівки та місця доволі кумедне. На такий мемний збіг неможливо не звернути уваги, ба більше за наявності електропостачання я б сюди і не поїхав, адже навіть не знав, що тут це роблять:

На процедуру пішло близько сорока хвилин, протягом яких Челік розтрусили на вібростенді, перевірили гальма, освітлення і щось там ще:

Персоналу Додж дуже сподобався, через що жодних проблем у проходженні огляду не виникло, хоча деякі моменти щодо доопрацювань все ж таки викликали сумніви. Але ж пощастило!

Аж раптом як гепне!!! Пощастило - думаю - що далеко, і поїхав собі на ОККО каву пити та новини читати, бо інтернету ж майже нема. 

На сидінні лежить другий примірник документу, в якому англійською по білому написано "is found to be in good working order", дружина з малечею на уроці англійської, їду спокійно, радію нібито збитому дрону - пощастило ж?..

А в новинах... десять загиблих та два десятки поранених саме в тому місці, яким моя родина мала тим часом їхати, якби урок не перенесли. Пощастило!

Сиджу, п'ю каву, дивлюся на той білборд поза Челенджером і думаю, скільки укриттів можна було б зробити замість тих дегенеративних білбордів з "господом" та купи всього іншого непотребу...

Лють, сум, апатія, і майже щоденна думка, а чи варто взагалі щось сьогодні робити і про щось писати. А чи доречно?

Звісно, що так. Адже більшість з нас пливе над цією прірвою одним човном. Просто мені сьогодні пощастило...