Думав пройти обов’язкову технічну інспекцію ще на початку серпня, але не склалося, бо поїхав кататися. Тому, повернувшись і помивши авто, я, наївно думаючи, що не буде черг, заїхав 4 вересня на технічну інспекцію.
«Тупа бюрократична фікція» — це, мабуть, найкраще, як я можу описати цю процедуру в трьох словах.
І так, по порядку.
Напередодні забронював собі місце на 8:00 ранку 4-го числа. Приїхав — ніхто ту бронь навіть не спитав, а черга вже стояла приблизно з 50 авто. І нафіга тоді взагалі ті бронювання створили? Тупізм.
Простояв 2,5 курва години просто для того, щоб заїхати на саму інспекційну лінію. І, як назло, на моїй лінії працювали якісь слоупоки.
Щось вони там довго дивилися на мого Лачіка, щось вимірювали, перевіряли викиди… Але все ж таки пропустили.
Ітого: 4 години в нікуди, 1 800 000 VND (~$68) — і в мене є нова наліпка про проходження технічної інспекції.
З нововведень: тепер наліпка чомусь одна, хоча раніше було дві. Книжечку, типу техпаспорта, забрали — тепер усе онлайн. Залишили тільки свідоцтво про реєстрацію.

Короче, тупа фігня тупої фігні. 🤦♂️
Ціна питання 68 USD, Пробіг 154600 км.
Єдине, на що могло б це вплинути позитивно - на екологію. Але я не уявляю українського ТО без можливості порішати, тому це буде просто черговим побором.
Наприклад ось це:
"Напередодні забронював собі місце на 8:00 ранку 4-го числа. Приїхав — ніхто ту бронь навіть не спитав, а черга вже стояла приблизно з 50 авто. І нафіга тоді взагалі ті бронювання створили? Тупізм." (с).
Ну чим не Україна 😁?
Тай стан інфраструктури на фото - ну дуже схоже.
А техогляд обов'язково буде 😉, ми ж у Європу йдемо.
А скажу одне - дійсно, потрібен мир, а не міфічні кордони 91-го і кави в Ялті з сотнями тисяч могил по Україні.
Як на мене краще постояти в черзі хоч 5 годин, але потрапити саме в той день, коли це треба, а не на коли є вільне місце через пів року )
В ЦНАП я пару раз щось оформляв. Все досить точно за записом.
Але коли раз треба було прямо завтра - а фіг. Через тиждень. Зате за записом, у відведений час )
Он у нас наприклад, залишився один травматолог у міській поліклініці на пів-ставки.
Місяць тому я зламав палець на нозі. По електронній черзі попасти можна було лише через 10 днів. Розумієте? Перелом зараз - консультація і огляд лікаря через 10 днів.
Так що те, що мені зробила первинка у приймальному відділенні, все на тому й залишилось.
Тому що вирішили надання медичної допомоги перетворити на надання медичних послуг. Тебе намагаються врятувати, коли ти вже помираєш, а якщо не помираєш - зачекаємо, коли будеш, а поки викручуйся, як можеш. Ну, тобто, неси грошики в приватні клініки, де у вільний від державної роботи час приймають ті ж лікарі. Так і живемо.
Так от що цікаво, з тими діагнозами, що на медкомісії - крутять носом, ще й до роботи можуть не допустити, а от на ВЛК ти жив здоров.
Так от що цікаво, з тими діагнозами, що на медкомісії - крутять носом, ще й до роботи можуть не допустити, а от на ВЛК ти жив здоров.
Реформа первинки пані Супрун це одне з кращого, що сталось із медициною України.
Нажаль, вона була незручна і фармлоббі і іншим. От і прибрали.
«Простого рішення» для адекватної медичної допомоги нема ніде у світі. У Німеччині також.
Медицина дуже затратна галузь всюди
Припустимо, людина захворіла. Треба записатись до сімейного менеджера, перепрошую, лікаря. Як мінімум декілька днів, а то й тиждень очікування на прийом. Будучи в хороших стосунках з сімейним, можна зайти до нього хоть одразу, але ніякого скерування він виписати не зможе, бо треба відкрити прийом, а запис, нагадаю, через тиждень.
Ок, дочекався. Ось скерування до вузького спеціаліста, через місяць найближче. Дочекався. Ну, щоб знати, як лікувати, треба ж аналізи здати, правда? Ось скерування. В реєстратуру - є найближче вікно через п'ять днів на таку то годину. А ще би УЗД зробити - отут я якось більше двох місяців чекав. Чекав, бо це було планове, а не термінове. Прийшов на свій час, лікаря немає на місці. Де він? П'є чай з медсестрами. Ну бо хтось записався, але не прийшов. Це тепер часта ситуація, коли в чергу не потрапиш, а лікарі байдикують в кабінетах. А, ще ж писанина. Більшу частину прийому лікар не слухає пацієнта, намагаючись знайти спосіб йому найкраще допомогти, а втикає в монітор, відкриває-закриває вікна, ставить галочки. А ще система нерідко висне, гальмує. І все, медична допомога зупиняється, вона ж вторинна.
Так виглядає реалізована реформа з точки зору пацієнта. Як надання нетермінових послуг вона ідеальна. Але для лікування не підходить взагалі. Хворій людині краще почекати в живій черзі пів дня, але отримати допомогу, ніж прийти точно у відведений час, але через місяць. Та можливості такої реформою не передбачено. Хто реально у виграші - це лікарі.
Добре, що хоч в трвмпункт можна звернутись без попереднього запису.
Не знаю, до чого тут фармлоббі та якісь інші, які, до речі, нікуди не пропали, просто перемістились в кабінети повище, де тепер рішення приймаються.
Не бачу сенсу продовжувати дискусію на цю тему з людиною яка бачила медичну систему тільки з боку користувача.
Все трохи складніше ніж здається.
|| Не бачу сенсу продовжувати дискусію на цю тему з людиною яка бачила медичну систему тільки з боку користувача.
Мені здавалось, що саме в цьому смисл існування державної медичної системи, як це виглядає з точки зору пацієнта.
І не варто приписувати мені слова, яких я не говорив. Я ніде не згадував про хабарників, неучів і, тим більше, Порошенка.
І це дуже по-розумному: прийти, викласти купу якихось емоційних вигуків, без жодного факту, а потім не бачити смислу продовжувати ))) Так що на цьому й розійдемось, бо в такому стилі я теж не бачу сенсу продовжувати.