Літня відпустка або велика подорож через Норвегію та Швецію

Хоч подорож і велика (2 тижні та 5115 км з дому і назад), але розповідь про неї буде короткою і лише в один допис, проте з купою фото. Чому так? Короткий допис тому, що це моя перша подорож за кермом не свого авто (тссс, відрядження не рахуються). Як я неодноразово писав у своїх відпусткових подорожах, відпустки в нас плануються спираючись на шкільні канікули. Тягнути дитину у відпустку під час навчального процесу тут карається не тільки фінансово, але й по максимуму втратою батьківських прав, якщо батькам не доходить важливість навчання і соціалізації дитини. Але тут я знову кудись пішов не туди, замість того, щоб пояснити, що дати канікул відомі на кілька років вперед і, відповідно, бронювати відпустки можна за кілька місяців, а то і років. Катаючись родиною осінню минулого року та взимку цього року, згадуючи спеку минулорічної літньої відпустки ми вже знали точно, що на південь ми влітку не поїдемо. Хотіли гори, море і прохолоду, тому знову націлилися на Норвегію. Чесно кажучи, я спочатку хотів доїхати через фіорди до мису Нордкап - типу найпівнічніша точка материкової Європи (насправді ні), а відстань же ж якихось 3800 км через норвезькі фіорди туди та 3200 км назад через Швецію. Тобто 7000 км чисто покататися без відгалужень на якісь цікавинки. На 14 днів в середньому виходить тре пиляти 500 км на добу половина з яких, якщо не більше, припадає на гірські дороги з відповідною середньої швидкістю руху. Коли я все це усвідомив, то зрозумів, що при такому розкладі відпочинком тут і близько не пахне, тому треба терміново міняти план подорожі. Орієнтовний план подорожі був через всю Німеччину та Данію на поромі дістатися Крістіансана, як це вже було на початку позаминулої зимової відпустки, але потім їхати не по східному узбережжю в напрямку Осло, а по західному, щоб насолоджуватися красою норвежських фіордів. Через Ставангер, Берген та атлантичну дорогу до Крістіансуна, а звідти через Думбос та Ліллехаммер їхати на шведські Еребру та Стокгольм. Під Стокогольмом, у невеличкому містечку Седертельє запланували зустрітися з нашими друзями з аспірантського гуртожитка НАНУ (в той самий час, як я влаштовувався в Німеччині, наш знайомий влаштувався кодером на місцевий завод Сканії, а його дружина дослідником на місцеву філію АстраЗенеки). А далі їхати через Лінчьопінг та Єнчьопінг на Мальме, звідки паром нас доставив до Травемюнде, що біля Любека.

І ось нарешті я дійшов до моменту, який пояснює розмір опису подорожі. Все просто - для цієї подорожі ми вирішили спробувати взяти кемпер, тому Гольф нас до нього тільки відвіз та привіз по поверненню. Досвіду кемперування в мене нуль, як і в решти сімейства, тому 2тижнева подорож мала дати нам чітку відповідь, чи це наше, чи ні. Кемпер в скандинавських країнах прикольний тим, що там відпочивати можна на будь-якому клаптику землі, який не є приватною власністю чи де це напряму не заборонено. Без готелей, кемпінгів та інших видів зйомного житла. Спочатку я планував брати буса на базі Т5 чи Т6, але моя дружина хотіла мати душ всередині кемпера, а не тільки назовні, тому я змушений був збільшити калібр майбутнього будинку на колесах. У зв'язку з тим, що я не горів бажанням пару сотень в день кидати за віллу на колесах, то спочатку придивлявся все підряд, лиш би душ з туалетом були всередині та 4 спальні і 4 сидячі місця (так-так, одне не обов'язково означає інше, що мені спочатку було свідомо і незрозуміло). Доступні пропозиції зазвичай відштовхували мою дружину своєю античністю або самопальним дизайном. Також вони були на механіці, що є ноугоу для неї. Я ж скептично дивився на чахлі двигуни чи громіздкі ТЗ. З одного боку не хочеться вмирати на кожному підйомі чи обгоні, а з іншого воно ж і палива більше їсть, і переправи дорожче коштують, і дорожні збори вищі, і на гірських доріжках теж не в кайф - ну куди не плюнь - скрізь купа недоліків. День за днем я прийшов до висновку, що нам треба що на базі великого мікроавтобуса, максимум частково інтегрований будинок на колесах до 6м довжини. Показуючи дружині різні варіанти, вона загорілася 2 моделями, звісно ж з родини VW - Гранд Каліфорнія, що будується на базі Крафтера, та частково інтегрований кемпер на базі 6.1 Тчка у виконанні від Кнауса. 1й варіант підкупає більшою потужністю, а 2й кращими матеріалами салону. В принципі існує ще брат близнюк Гранд Каліфорнії з внутрянкою від Кнауса - такі робляться на базі МАН ТГЄ, але той люкс має трохи іншу цінову категорію і дуже малу поширеність у прокатчиків. Маючи вже доволі конкретне уявлення про авто, стало легше його шукати. Знайшли ми недорогий варіант Гранд Каліфорнії на популярному сайті приватних орендарів кемперів Paulcamper. 100 євро в день в розпал сезону можна вважати подарунком за такий кемпер. Та ще й з обмеженням 300 км за добу, що насправді виявилося необов'язковим.

Та і взагалі власник кемпера виявився надзвичайно простою і відкритою людиною. Швиденько показав що і де в кемпері, як працює, на що звертати увагу і передаючи 2й комплект ключів від буса (разом з ключами від хати) побажав нам гарної відпустки. Я, роздрукувавши всі умови страховки, оренди, зробивший додаткову страховку для мінімалізаціх франшизи в разі неприємностей, знявший 1.5к кешу, щоб лишити завдаток, аж закляк на місці.

• А доровір оренди не підписуємо?
• Для чого, я отримав свої гроші переказом?!
• А завдаток тобі не треба?
• Так для чого, тут і так все застраховано, та і шрамів за 4 роки експлуатації вистачає, що задовбешся кожну деталь фоткати...
• А чого сервіс горить на приборці і позначка подушки не тухне?
• Сервіс забули скинути минулого місяця, подушка вже давно світиться, хз чого...

От було видно, що людина ні про що не париться. Сфоткав тільки моє водійське посвідчення, що воно було на момент передачі ТЗ в оренду 😁 На ВП дружини навіть дивитися не захотів, мовляв, хоче їздити, хай їздить, це не моя проблема 🙃 Отак без особливих формальностей ми забрали буса, лишивши Гольфа на 2 тижні припаркованим на вулиці перед його будинком. А, забув додати, буса ми забрали ще пообіді напередодні оплаченого мною періоду, що можна вважати черговим подарунком, адже класичні правила оренди передбачають отримання кемпера десь після 15:00 вже оплаченого тобою дня, а віддати треба зазвичай до 12:00. Таким чином в мене взали вийшли повноцінні 14 діб оренди, бо домовилися повернути бус ввечері після повернення. 

Так, ТЗ висотою 3м мені не влазять під навісом, але й не для того ж я його і проектував))) Всі пожитки ми спакували ввечері, холодильник забили харчами, а морозилку морозивом. Переночували і зранку вирушили в дорогу. По дорозі на північ тримав на круїзі 105 км/год і попри гамбурзький корок витрати палива на 3.5тонному бусі висотою 3м склали неймовірні 8.3 л на 100 км на відстані більш ніж 700 км.

По поверненні я поспішав додому, щоб вивантажитися та повністю прибратися в салоні буса, а зовнішня мийка за домовленістю була за його власником, то середня витрата палива на ділянці трохи більше 500км склала вже 9.4 л при 125 км/год на круїзі. Отже вирушили ми в суботу вранці, а паром до Норвегії відправлявся традиційно для мене в Хіртсхальсі планувався на вечір неділі. Тобто за 1000 км від мого дому на 2 дні були в принципі ок, тим паче в 1й день я махнув трохи більше 700 км, то на 2й день лишалося вдосталь часу на відвідини різних цікавинок Данії по дорозі на північ. Серед них можна відмітити наступні:

Під вечір ми зачекінилися в порту і з нетерпінням чекали наш швидкісни паром-катамаран, який мав нас доправити лише за 2.5 години замість 4х класичним паромом, який ми мали взимку минулого року. За планом відплиття мало бути о 22:50, а прибуття о 01:15, натомість по невідомим нам причинам ми завантажилися лише через 3 години і прибули десь о 04:30. Ні вибачень, ні пояснень, ні якогось мінімального відшкодування... Діти хоч якось поспали в кемпері та на паромі, я ж намагався подрімати на паромі, але якось не дуже вийшло. Припаркувався на околиці Крістіансана, щоб хоч трішки поспати до 8ї...

Планування дозвілля в Норвегії довелося мені скорегувати ще вдома. Звісно я ж спочатку запланував відвідати всі найпопсовіші місця, типу К'єраг, Прекестолен, Язик Троля і т.п. Безумовно це маст сі, але з дітьми 4 та 8 років це не найкращі місця для прогулянок, бо діти такого віку фізично не витягнуть стільки кілометрів тинятися гірською місциною. В пошуках альтернативних цікавинок я натрапив на сайт visitnorway і з 18ти запропонованих мальовничих маршрутів я обрав 11, які більш-менш вписувалися між моїми крайніми точками на території Норвегії:

Єрен - там, де небо високо. Подорож самобутніми культурними ландшафтами та ідилічними прибережними містами вздовж Північного моря.

Рюфілке - вздовж зелених фіордів та суворих гір. Поїздка прикордонною зоною між архіпелагом та високогірними вересовими пустками, від фіорда Люсе до Сауди та через гірський перевал до Релдала.

Хардангервідда - від високогірних плато до природи Західної Норвегії. Подорож контрастів, від величезних гірських плато до фіордових пейзажів Західної Норвегії.

Гори Хардангер - фіорди, водоспади та льодовики. Чарівний маршрут через давню туристичну зону - водоспади та льодовики утворюють могутні сцени, які приваблюють туристів вже понад століття.

Знамените містечко Берген, друге за розмірами в Норвегії, ми не могли оминути увагою. Середньовічна набережна міста внесена до світової спадщини ЮНЕСКО, а ще з цього року це місто-побратим Львова🥳

Аурландсф'єллет - снігова дорога між фіордами. Від фіорду до фіорду через безплідну гору, помітно позначену снігом, з видом на Аурландсф'єллет як грандіозний фінал.

Гауларф'єллет - від Согнеф'єрда до Фоссехаймена, царство водоспадів. Спокійна альтернатива головним дорогам від Суннф'єрда до Соґна. Вздовж захищених водних шляхів та тихого фіорду до туристичного місця Балестранд.

Вальдресф'єллет - там, де дорога пливе над лінією лісу. Поїздка з панорамним видом на гори та широкі простори біля воріт до Йотунхеймена.

Согнеф'єллет - дорога над дахом Норвегії. Мальовничий маршрут пролягає від культурного ландшафту в Ломі через найвищий гірський перевал у Норвегії до найглибшої частини Согнеф'єрда.

Гамле Стрюнеф'єллсвеген - маршрут вздовж кам'яних стін та сторожових каменів. Стара дорога між сходом і заходом сама по собі є музейним досвідом. Це історична альтернатива новій магістралі через гору Стрюнеф'єллет.

Гейрангер – Тролльстіген - маршрут з легендарними звивистими дорогами вздовж крутих гір. От спеціально, щоб отримати неймовірне враження від поїздки туристичним маршрутом, багатим на традиції, з драматичними пейзажами, характерними для Західної Норвегії.

Атлантерхавсвеген - "дорога через море". Це культовий маршрут з мостами, що вигинаються між острівцями та рифами вздовж бурхливої ​​затоки Хустадвіка.

Так, звісно, я не тупо проїхав їх від а до я. Коротші маршрути об'єднувалися з довшими, якісь паралельні ділянки спрощувалися, але тим не менш, як мінімум 95% оригінального путівничка ми проїхали. Наш план був простий, як двері: їхати за запропонованим маршрутом і милуватися природою. На особливо цікавих місцях зупинилися, погуляли, пофоткалися, поїхали далі. Зголодніли - зупинилися і накрили поляну; втомилися - припаркувалися на гарному місці і вклалися спати. Просто був крайній день, з якого ми мали розвертатися на Швецію, було крайнє місто Крістіансунн, яке мало стати напівнічнішою точкою нашої подорожі. Ось і все, ніякого детального планування між крайніми днями подорожі. Ніяких чекінів, ніяких часових обмежень, ніяких перенесень речей - тільки насолода від подорожі! Ми всі неймовірно кайфонули від такого формата подорожі! 

Розвернувшись на південний захід ми знову спочатку потрапили до сурового високогірного ландшафту, а потім вже заїхали до лісо-озерної природи, яка нас супроводжувала десь до середини Швеції.

Заночувавши вже на території Швеції, ми продовжили нашу подорож в бік Стокгольма. 

... і ще кілька цікавинок, доки не досягли Стокгольма. У зв'язку з тим, що власний транспорт у шведській столиці не дуже вітається як і платою за проїзд, так і космічними цінами на парковку, тому провівши день у центрі столиці, кемпер чемно чекав нас на парковці на окраїні мегаполіса. 

Наступного дня ми прокинулися в Седертельє і звісно ж рушили до музею Сканії. Нажаль, в ньому проводилися зміна експозиції, тому довелося радіти численним експонатам надворі, невеличким екскурсом всередині музею та розпродажем мерчу))) А, безкоштовні чай-кава-сік та тістечка з печеньками)))

Дорогою до Мальме ми відвідали кілька замків, але найцікавішими були не вони, а музей ВПС Швеції в місті Лінчепінг, де також знаходиться авіаційний завод Сааб. 

По Мальме я погуляв ґрунтовно ще кілька років тому, коли мав відрядження до сусіднього Копенгагена, тому цього разу на нього моє сімейство дивилося лише з вікна буса та палуби парома. Мальме і Копенгаген з'єднані Ересуннським мостом, який є найдовшим мостом Європи. Порт в Мальме - один з найбільших портів на Балтійському морі.

Півдня перегону і ми вже вивантажуємося вдома. Навівши порядок в "Срібному будиночку", ми поїхали віддавати його господареві і пересіли на "Срібну стрілу", з якокою не бачилися рівно 2 тижні. Бюджет подорожі виявився відносно скромним: 1500 оренда, 100 страховка, 380 великі паромні переправи, 60 місцеві паромчики, 65 дорожні збори в Норвегії (а мало б ще щось прийти зі Стокгольму), 1000 солярка, 5 парковки, 15 проїзні квитки по Стокгольму, 35 заміна водяного насоса в кемпері (відома проблема Град Каліфорнії). Ми всі залишилися дуже задоволені нашим тріпом наступного літа хочемо повторити, треба тільки скласти план куди саме)))

Рухаємося далі 😉

Ціна питання 3160 EUR, Пробіг 306000 км.