Так, ну шо його казать, як воно канєшно. Оп'ять двадцять п'ять. Їхав-їхав і приїхав.
Файний сонячний день, ніщо не віщувало біди. Я, сповнений мрій та гарним настроєм, їхав до стоматолога. І не то шоб я очікував шось хорошого від візиту до стоматолога, адже там тільки біль і здирництво та схуднення гаманця, проте і ілюзій я не будував, адже питання зубоутворення це питання стратегічного характеру. Хочеш шось жувати на старості років - маєш мати чим.
Але мова не про те. Їхав я собі до стоматолога. Займається своєю промисловістю зубодробильний спеціаліст в центрі міста. А центр міста і паркування - це питання не сумісні між собою. Тож, для того, аби вчасно потрапити на прийом до зубного ескулапа, потрібно виїздити заздалегіть і намотувати декілька кіл, як в НАСКАР, в пошуках заповітного вільного місця. І ось, на виході з повороту третього кола, я бачу його, вільне місце. Підрізаю якийсь мерседес, і залітаю на аварійці паркуватись. Епічна парковка завершується скрежетом металу об щось бетонне чи асфальтне. І тут я приху...був шокований, словом. Адже ніщо не віщувало біди.
Вийшов я на вулицю, там сидить пес, дивлюся, шо я наробив...а там отаке.
Та ну йоптваюмать, як так? Звідки ти взялося? Я був в 10 сантиметрах від бордюру (я завжди беру зазор як для паркування боком, бо диски дуже дорогі, так і для паркування передом, бо карбонова губа дуже дорога). Як виявилось, біля бровки був асфальтний наплив, такий як ніби колись там був з'їзд з бордюру, і його не прибрали. І він залишився з гострим краєм. От в нього я й запіндюрив переднім правим колесом. Образно, шо казать. А попереду ще були тортури в зубодробільщика. Вдвічі образніше.
По приїзду додоми я побачив, що то було не все, і дісталося ще й бамперу. В тому місці вже вдруге за весь час.
Ну шо маєш робити, треба збирати соплі до купи, витирати сльози і ремонтувати. Вибрав час, поки мене не буде в місті, та й понеслась.
Не хотів лишати машину на супервілс, бо небезпечно. Постійно літає якась гадость, її збивають, і воно з неба падає різними уламками. Тож вирішив машину залишити на паркінгу, зняти одне колесо, і відвезти його на фарбування. Щоб це зробити треба мати домкрат. А це, як виявилось, той іще виклик, адже домкрат має бути італійський. Бо інші не підходять на потрібні домкратні місця.
Підійшов домкрат від Фіат Добло робочого. 1 з 10 штук. Окей, підняли, зняли колесо, повезли фарбувати.
Ну а хлопці кажуть, шо ми то пофарбуємо, але як в колір не попадемо - то ваші проблеми. Ну або везіть два колеса. І все ж логічно, мать його в так. Шопадєлать, вертаємся назад знімати друге колесо. Але шо? Правильно, другого домкарту нема. Зібрали на роботі усі існуючі домкрати з усіх машин і жоден не підійшов. Тому довелось на ОЛХ замовити ще один домкрат від Фіат Добло за 2 тищі гримнів, почекати два дні і вуаля, італійська техніка на місці.
Фіксуємо все брусочками, на випадок, якщо авто захоче зісковзнути з домкратів, піднімаємо, знімаємо каліса.
Два колеса хапаємо в руки і погнали фарбувати. Ну а машіну лишаємо левітувати на паркінгу.
Тиждень часу, тонна магії, і каліса готові
І навіть так виглядає, що й в колір попали. Ну шо казать, супервілс своє діло знають.
І, якщо, тапки намарафечені, то спідницю треба теж підлатати. Тому, як завжди, їду до Сашка на Carde Deteiling.
Шо мені подобається, що там не треба розповідати, що робити. Саня й так все знає. Кусок плівки на бампері переклеїв (благо, тримає під мене запас для локальних ремонтів), підкапотку освіжив, салон почистив. Потім, каже, "антіхром твій не дуже ви глядає".
Ну а хто я такий, шоб свою Джулію не тримати в ідеалі? Даю відмашку. Ще трішки часу, і порядок.
Видно погано, але повірте на слово, стало значно краще. І, як мені здається, навіть посмішка на морді зʼявилася.
Щож, знову куртізанка у вогні. Намита, натерта, вбрана і готова вражати усіх своєю красою, харизмою, характером та зовнішністю. Ну а поки, нехай відпочине і дочекається мене вдома.
Далі буде...
Я нещодавно обідрав весь бампер об колону в паркінгу на тому місці куди 2 рази на день сам заїжжяю вже третій рік
Ось тачка для бордюрів.
Висота профілю шини 38,25 см. Це вище за середньостатичний бордюр. А бампер? Бачиш де він? Він насміхається над урбаністикою всіх міст на світі разом узятих.
А якщо серйозно, то найболючіше в цьому всьому - отой доктор. Ті зубні лікарі дуже підступні. Каже - сядь, відкрий пащеку, а тоді каже - зараз буде трохи боляче. З вас 20 тисяч.
А бодай тобі сиром срати, а де ж знеболююче??? Розводить руками....
І оце дивлячись на результати детейлінгу, малювання дисків - віддавати гроші не боляче, але ті стоматологи... прикро, дуже прикро.
Аж мені сумно стало....
Фігня, то все. Головне здоров'я, а грошів ше заробимо.
Миру, здоров'я і повний бак бензину!
Я за рік туди в двадцять разів більше заніс. Але то ж інвестиція в майбутнє, тому я хоч і бурчу, але плачу. Бо на подряпаному диску їздити можна, а жувати яснами без зубів не вийде😂😂
PS паркуватися треба дупцею
Ну і тойво... А що, не можна було підкласти пару цеглин, опустити на них машину, витягти домкрат, і піддомкратити ним же друге колесо? Ну як діти, їй богу )
А в мене не те, що жигулі, в мене й пані бентлі, королівської крові, на цеглини стане, якщо так треба )
Просто цікаво досліджувати, як характер автомобіля відображається на піддомкратниках )
Куртизанка згодна бути лише зверху, домкрат знизу, але спокійно задовольняється його маленьким прутнем )
Німкеня МерсЕдес виключно за рівноправ'я, домкрат збоку, але з маленьким прутнем можна взагалі не підходити. При цьому у неї є ще така хороша велика дупця знизу, якою вона згодна присісти на будь-який домкрат, але жодних там прутнів, ніяких оцих ваших збоченств ))
Але, на жаль, у Києві інакше і не станеш у 9/10 випадків