«Amcarowe Wtorki Kraków» #7 2026.

Черговий вівторок позаду, а це свідчить про те, що я готовий поінформувати вас про останні новини краківської культури американських автівок.  

Попередня зустріч пройшла без участі Доджа, втім я отримав пару гарних фоток з пʼятої зустрічі від невідомого (мені) фотографа. Здається, ANEMOIA йому вкрай сподобалася, адже ця мила людина закарбувала її на всіх стадіях: приїзд, позування та відʼїзд, а кадри в динаміці для мене завжди цікаві, адже сам таких не зроблю:

Позаяк так сталося, що і я сам на цих зустрічах випадково приміряв на себе роль фотокора, то віднедавна почав перейматися наявністю контенту. Мої обіцянка фотографувати лише те, чого не було на попередніх івентах, виглядала доволі фантастично. Адже сьома зустріч в рамках одного міста - ну що нового тут може бути?

А ще як може! І почнемо, як завжди, від сучасності, просуваючись до славетних часів.

Ну як «сучасності»? Цей Lightning, про який я згадував  в репортажі з American Cars Mania , вже на межі янгтаймера та олдтаймера:

Стрічці, завдяки якій він став відомий молодому поколінню, вже теж півсторіччя, і важко не відзначити простоту цього tribute project, що полягає в єдиній наліпці, яка тим не менш одразу викликає схвальну посмішку у олдфагів:

Я ніколи не був фанатом цієї франшизи, але її внесок в розвиток автокультури складно не визнати, як і те, що саме «Блискавка» була одною з небагатьох автівок, що не були вщент спотворені нещадним стайлінгом 00-х:

Якщо вже почав з Форда (а коли я з нього не починав?), то серед декількох Екобустів, пачки стокових GT та не стокових, що краще були б стоковими, увагу привернув рестайловий S197 в рідкісний версії BOSS 302:

Дуже крута штука і навіть більш ексклюзивна, ніж Camaro SS з пакетом 1LE, що стояв поруч:

До жовтого C6 цього разу доєднався блакитний, і разом вони випадково створили український прапор на зло сумним польським ксенофобам з вірусних рілсів:

В стайні Mopar було теж багато нового, зокрема два Magnum, один з яких стояв поруч з сестрою Бабці від @ shef007 :

В рядах Челенджерів крім Шейкерів, повз які я дотепер не можу пройти, не залишаючи по собі калюжі слини, мене привабив сірий T/A, власник якого одразу відзначив моє татуювання:

Після нетривалого дісклеймеру від мене щодо значення цих літер на моїй руці, ми трохи пожартували про необхідність заміни паспортних даних дружини та доньки на щось відповідне моєму R/T та відокремилися з власниками двох ScatPack для фотосесії з фотографом, результатів якої я наразі ще не бачив:

ANEMOIA викликала у чуваків не аби-яку зацікавленість, що в колах Challenger є доволі рідкісним явищем по обидва боки кордону. Адже мій tribute здебільшого привертає увагу власників класики, які із захопленням поринають до квесту з  пошуку великодинок, на яких вони так чи інакше знаються. Хоч там як, а від тривалості веселих розмов польською око дотепер сіпається:

Вкрай неочікуваною стала поява на івенті кабріолета Sunbird 80-х з турбочетвіркою. За сучасними мірками показники його - як до речі і дизайн - взагалі не вражають, але тачка вкрай рідкісна навіть для Польщі:

Принаймні, я їх тут ще не зустрічав на жодному заході, що робить цей J-car навіть ексклюзивнішим за С3, у якого, в свою чергу, з дизайном все чудово:

В рядах новоі старої класики вперше зʼявився  лоурайдер на базі Chevrolet Monte Carlo пізніх 70-х:

Попри мою індеферентність до low ride калчі, штука дуже жанрова із своїм неповторним вайбом. Їхали поруч з ним додому, і мушу визнати, що серед пересічного євротрафіку враження воно справляє надпотужне:

Втім класична класика для мене все ж ближче. Навіть на великих дисках з низьким профілем, як на цьому Chevelle, про який я колись вже розповідав, але не зміг втриматися від повторення повторення:

Або навіть занижене, як цей Explorer, створений за часів, коли Explorer не був не лише електричкою, а навіть SUV-ом:

Натомість таку назву мав пакет зовнішнього та внутрішнього оздоблення, залишки якого  можна побачити крізь патіну:

Ще одна не бачена раніше патінована автівка - це Lincoln Continental Mark III:

Дуже ефектна штука, про яку я невдовзі згадаю в контексті чергового моду для мого PT:

Величезна баржа! Пропорції вкотре вражають,  аж поки не підійдеш до Каділлаку:

Це хромоване диво - звісно не Eldorado, але все одно можна роздивлятися годину поспіль:

Без старих Мустангів теж не обішлося, хоча цього разу він був один - хардтоп 67-го з 289-м Windsor і в кольорі, що схожий на канонічний highland green:

Старі Mopar на польських івентах зазвичай в меншості, тому поява купе Dodge Monaco стала для мене головною цікавинкою цього дня. 

Тут мене одразу зацікавила додаткова фара в лівій частині решітки. Наживо ніколи такого не бачив і спочатку сприйняв це за якийсь спец сигнал автівки під прикриттям. Але ж купе, та й занадто охайно ця лампа вписана в решітку.

Виявилося, що це славнозвісний Super-Lite від Mopar, фішка з 60-х, а саме - високотехнологічний суперпристрій для освітлення дороги з яскравістю кращою за лампи ближнього світла, але без очевидних для оточуючих незручностей під час використання світла дальнього. Насправді - звичайна галогенка, одна з найперших.

Отже, вечір вівторка пройшов не марно. Візуальні враження, гарний післясмак від спілкування та грильованої ковбаси, поповнення скарбнички безпорадних знань і звісно марнославство, - як же без нього? 

Пробіг 97400 км.