American Cars Mania XIII. Modern Classics.

Ну що ж, частково про подорож на фестиваль ACM 2026 я розповів, зокрема про автівки найстаріші та найдивніші: American Cars Mania. Reflections, а також про найдовші: American Cars Mania. Land Yachts. Розповідь про решту експонатів розпочну традиціно з сучасних, хоча витривалий читач врешті дочекається і старого, і дивного. 

Для вʼїзду до фестивалю з одного боку доводилося перетнути подвійну смугу, але, зважаючи на кількість учасників та значущість івенту для міста, маршали контролювали цей процес, запускаючи по декілька автівок з кожного напрямку. В перший день… 

На другий день, приїхавши до вʼїзду з того ж боку (щоб потрапити до зворотнього в найкращих польських традиціях треба зробити тріп в пару кілометрів), ми опинилися в довжелезній черзі автівок як фестивальних, так і звичайних мешканців. Виявилося, що цього дня через подвійну вже не пускають - «пшепрáшам, пшепiси» - і треба їхати до найближчого розвороту.

В десяти метрах від вʼїзду вже чергувала поліція на гібридній Короллі. Якби то був якийсь умовний Капріс чи Бабця Кейт, все могло б піти інакше, але огидний гібрид стояв зовсім не заради того, щоб вольовим рішенням полегшити цей катовицький колапс, а навпаки - щоб роздавати мандати порушникам. Вірно це або ні, і чи треба в такому винятковому випадку віддавати перевагу правилам понад здоровим глуздом та комфортом всіх оточуючих - питання не до мене. Я вважаю це типовою європейською показухою всупереч нормам безпеки, заради якої начебто правила і створені. 

Але не будемо про європейські забобони, краще про американську красу, ба більше пробка до  пробки не доводиться, і з такими сусідами доволі приємно потиркатися годинку-півтори. Адже поза шоу ми все ж таки на шоу:

Однак хоч там яким палким шанувальником сучасних рімейків  американськоі класики я себе вважаю, а на самому івенті мене таке приваблює рівно до тих пір, поки не зʼявиться перший пращур:

І справа тут не в тому, що Галя балувана. Просто сотні подібних сучасних автівок змінюють критерії задоволення до вкрай примітивних: V8 - непогано, нема якоїсь дичини і несмаку в оформленні - добре.  Отже в пошуках свого власного місця під сонцем я кілька разів проїжджав повз ряди Мустангів та Челенджерів/Чарджерів і… жодного бажання зануритися в той світ в мене не виникло. Занадто ми різні. 

Звісно, мене дотепер приваблюють Шейкери (хоча то особисте) і охайні S197, але доопрацьованих зі смаком автівок в цьому форм-факторі було обмаль. Тому увагу привертали здебільшого доглянуті примірники рідкісних версій, як до прикладу цей GT/CS:

Або Bullitt в класичному Highland Green: 

Або чорний Буллітт:

Або Bullitt новіше:

Або Mach 1 лимонного кольору, що вже, як таке, можна вважати сміливим кроком:

Цікавим бонусом такого скупчення автівок стала можливість наочно порівняти різні покоління, щоб вчергове зʼясувати для себе, що S650 повернув не туди. 

І на цьому Мустанги можна тимчасово поставити на паузу, адже нечасто зустрінеш Yellow Jacket 2012 року. Принаймні я бачу вперше:

Або SRT-шний Charger 2007 в «чистому» вигляді без звичного колгоспу:

Навіть ліврея Генерала Лі попри всю свою історичну невідповідність Челенджеру на фесті приваблює мене більше за стоковий Hellcat:

Але ж трохи зміни шрифт, розташування та додай бджілку, і знов сумно що хоч на дах лізь. 

А потім типовий юний власник сідає в позу Домініка Торрето, робить бернаут по пилюці, що летить в твою автівку, і пазл складається. Занадто. Ми. Різні. 

Дивишся на нього зневажливо, роздратований їдеш на місце, прибираєш бруд, а згодом підʼїжджає до тебе зовсім нетиповий  Hellcat, і хмари зневаги летять геть:

Цей жанровий дядька зі своєю ще більш жанровою дружиною довго співали дифірамби Бабці, адже самі мали PT-Cruiser, і її  ретро-лук їм дуже зайшов. 

Ось вона, моя сива авдиторія. Треба до цього звикати. 

А це їхні конкуренти від Ford:

Дифірамби також співали і Челенджеру, і найчастішим компліментом був «він такий єдиний. Виглядає як класичний. Ми тут подібного не бачили». 

З цим важко не погодитися і чути таке приємно, але водночас через це теж трохи сумно, бо хотілося б все ж знайти серед двох тисяч учасників хоча б одного з подібними поглядами. Maybe one day…

Тим часом вченим такого масштабу гарні саме можливістю обрати для себе те, на що тобі приємно дивитися і тих, з ким приємно спілкуватися. Бо покоління і типами як автівок, так і людей тут дуже різні. 

Який же крутий C7 у порівнянні з C8! І двигун спереду, і «механіка» серед опцій. “Вісімок» до речі була ціла купа, але я сфоткав лише одну для зразку, бо досі не сприймаю цей суперкар як Корвет. 

І навіть в передозному wide body кольору сливи C7 мені ближче:

Тим часом із «шісткою» взагалі повний порядок. Здається нещодавно хейтив GM за відмову від прихованих фар, а раптово C6  вже майже класикою став:

Особливо отакий красень мого нового знайомого. Близько години розпитував мене про Додж, друзів приводив, а потім виявилося, що у чувака офігєнний ZR1:

Однак і стоковий C6 хорош!

Купка сліпих «пʼятірочок», як завжди стояла так, що хріна лисого сфоткаєш їх нормально. Ну хто там той пильний LS не бачив?

Ба більше то ж не С4, щоб капотом хизуватися.

Серед С4 також був очікуваний фулхауз. Всі навіть не фоткав, бо заплутався. Рестайли, дорестайли, кабріки, тарги, ZR-ки… Вони вже по-справжньому класичні, але поки що відносно доступні. Тож купують, як гарячі пиріжки. 

Втім, С4 у мене на роботі стоїть і продається, щодня на нього дивлюся, разок ним їздив, вже звик і навіть думки придбати більше не зʼявляються. А ось С3 на жаль не стоїть, бо я б напевно не втримався. Адже то one love!

Дивовижні форми!

Ну і вішенкою на корветівському торті став неймовірний C1, що я нещодавно зустрів у себе під будинком:

Але ж щось я забувся і знову до старини поліз, і ніхто не зауважує. Хоп-па! Розворот від Веттів до Вайперів:

Їх теж доволі багато було, але здебільшого  вони їздили і перманентно залишали територію феста. Отже що встиг…

Перший брутальний R/T-10 неперевершений! Але тогорічний на канонічних tri spoke дисках не знайшов. Або й не було його:

Хтось в групі зауважив, що на івенті не було  також і 4gen Camaro. Але тут я можу довести зворотнє:

Власник отого зеленого був у захваті від Бабці, бо хотів дружині PT придбати. «Вони всі такі огидні, а твій просто красень». Та то вам просто ліньки тих Бабць прикрашати. Чомусь так і не спитав його, чим йому HHR не до вподоби. Як на мене, гарненька пара до Камара.

Третя генерація теж звісно була, хоча й в меншині:

Проте наскільки стильно! 

Тут вже доречно і першою генерацією поділитися для наочного порівняння та щоб порахувати ті вікові кільця поготів анонс був на самому початку:

І знов Корвет в кадрі, а я вже від них пішов і вкотре до класики пірнув:

Повертаємося! Що там по Мустангах SN95? А майже нічого. Звісно, наживо побачити справжню New Edge Cobra було вкрай цікаво (дякую Андрію за фото). 

Ну і цей кабрік дуже гарненький:

Решта - здебільшого занедбані брички з китайськими фарами. І майже така саме ситуація з FOX body. Один гарний кабр…

…і більше нічого. Втім, можливо то я погано шукав. 

Хоча стоп! FOX body то ще й Thunderbird, а цей був напрочуд ладний:

Ух, щось допис величезний вийшов,  а тачки на фотках все їдуть та їдуть:

Напевно час зробити проміжний фініш. Отже ось вам маленький тізер наступної частини, і stay tuned!

Пробіг 96900 км.