American Cars Mania XIII. Treasure Hunting.

Дві. Тисячі. Автівок. І це лише заздалегідь офіційно зареєстрованих, а насправді було трохи більше. Це майже на чверть більше, ніж минулого року, а тоді я насправді турбувався про ємність сховища у смартфоні та - що уж там? - власній черепній коробці. Як це все там зберегти та відсортувати, якщо я вже на початку другого дня не памʼятав, до яких автівок ходив, а до яких ще ні, які сфоткав, а які лише планував сфоткати, очікуючи на відсутність людей поруч або на вдалу позицію світильника на небі? Люта спека лише пригальмовувала ці процеси. Що ж буде цього разу?

Всупереч ще більшій кількості даних та ще більш пекельній сонячній активності - нічого складного. Чому так? Бо справжніх цікавинок, заради яких ми всі відвідуємо подібні заходи, цього року було на мою думку менше. Втім, це не означає, що їх було мало. Адже Дві! Тисячі! Автівок!

Отже, після розігріву попередніми частинами репортажу…

• ACM XIII. Reflections.
• ACM XIII. Land Yachts.
• ACM XIII. Modern Classics. 

…переходимо до скарбниці American Cars Mania XIII - класичних автівок. Цього року на ці скарби довелося трохи полювати, що спершу я робив пішки, залишивши Додж під наглядом дружини:

Ну і, як ви вже здогадалися з тізер-піку в попередній частині, перші фото знову будуть з конюшні, але з того її кутку, де коні  більш зрілі та породисті. У прислівʼя «старий кінь борозни не псує» існує також продовження: … «але й рівняти не поспішає». Дуже влучний опис цього краєвиду!

Хоча 289-му нема що протиставити Екобусту щодо продуктивності, не лише в продуктивності щастя. Бо тепло та лампово, що зокрема стосується навіть кольору Wimbledon White. 

Втім, на щастя в ті славетні часи монохромність трафіку ще не була в тренді:

Жовте, червоне - яскраво і життєрадісно. Навіть коли це лише колір страйпів на чомусь  смарагдово-зеленому без даху:

З дахом або без, з блискучими  Magnum 500 або ще більш блискучими Torq Thrust - все таке смачне!

67-й та 68-й, як на мене, зовсім трошки втратили, вже залившись жирком але поки що не перетворивши його на  мʼязи:

Йдеться звісно про appearance, бо цей 67 на дреговому сетапі вірогідно проблем з мʼязами не має (що не скажеш про мої проблеми з його розташуванням в кадрі):

Хоч там як, а вони передували моєму улюбленому 1969 - квінтесенції брутальності та харизми першого покоління:

Далі можна було б сказати про черговий віток спіралі зі зворотнім рухом, зокрема після варіації 1970:

Але насправді всі вони чудові, зокрема у природному середовищі:

Особливо коли наочно порівнюєш з тим, на що все зрештою перетворилося. 

 Я довго чекав, звикав, придивлявся та вмовляв себе, але актуальний S650 мені так і не зайшов. І наочна зустріч з ним аж ніяк цьому не допомогла. Скоріш навпаки:

Звісно серед Фордів середині 60-х були не лише Мустанги. До прикладу цей чудовий Thunderbird четвертого покоління:

Неймовірної краси автівка, хоча насправді Thunderbird завжди відрізнявся від мас-маркету. Навіть коли безумовної краси йому бракувало, як цьому восьмому поколінню кінця 70-х:

Також була й нагода згадати, з чого все починалося. Червоний Буревісник першого покоління був здається в процесі реставрації, і на жаль без білого жорсткого даху з славнозвісним оперним віконцем:

Дуже хотів би сфоткати ці перші Тандери поруч з Корветом з попереднього допису, адже стільки стилістичних подібностей:

Деякі автівки стояли на шляху до сцени від самого початку, натомість на деякі скарби доводилося полювати. Якщо коні та птахи - аборигени цього зоопарку, то зустріти старих змій я аж ніяк не сподівався. Крім гібрида змії з конем та молодих гадюк з попередньої частини я вперше на власні очі побачив стару Кобру. 

Точніше дві!

Залишилося лише ходити з головою у бік та дивуватися, як купа заліза може мати стільки майже людського характеру:

 З іншого боку, ходити пішки не завжди ефективно, бо можна пройти кілометр поля і, вкотре переплутавши ряди та напрямок, так і не знайти те, що шукав. Трохи утомливо.

Для ліпшоі ефективності - а заразом і ефектності - формат сафарі є найліпшим. Отже їдемо шукати метеликів!

Таким чином вдалося до прикладу не лише спіймати цей Шевель у польоті:

 

Але й знайти його ареал проживання:

А заразом щьолкнути з фоторушниці ще пару гідних Chevy. Чорний квадрат Monte Carlo SS здалеку можна було сплутати з легендарним GNX:

А Nova ніби покинута посеред поля мала очевидний вайб тачки каскадера Майка з Death Proof:

Ну і на додаток жанровий щур Corvair:

Не густо, але стильово, а я завжди за quality over quantity, хоча краще і те, і інше, і можна без хлібу.

Ще сумніша ситуація склалася цього року з моїми улюбленими Buick та Oldsmobile. Так, один гідний Skylark я все ж знайшов:

А прекрасні тогорічні Катлеси здається івент проігнорували. Отже за Олдс відповідав цей Supreme кінця 70-х. Проте на V8.

Зграя Мопарів теж була не дуже чисельною. Звісно, була пара Чарджерів епохи «початку кінця» маслкарів. Саме вони, зважаючи на ціну та асортимент, наразі є ледь не єдиним вхідним білетом в світ маслкарів для таких, як я. Відтоді вони все більше мені подобаються. 

Ну і пара значно менш доступних більш старих «зарядок»: одна в аутентичному вигляді, інша в сумнівно рестомодному:

Якщо вже йдеться про рестомоди, то Challenger, з яким я влаштовував окрему фотосесію того року, теж був, але стояв він значно менш пафосно і навіть з пилом не боровся:

На відміну від мене, адже в такому стані мій Челенджер перебував лічені хвилини:

До того ж перші фото від відвідувачів вчергове підтвердили вдалий вибір місця:

Втім для мене фаворитом цього івенту стала інша автівка, і це виявилося неочікуваним навіть для мене. Ця Кордоба цілими днями курсувала рядами і дедалі більше впадала мені до душі:

З цим рейком, на цих колесах, з довжелезними передніми крилами і пласкою формою ця буркотлива вкрита пилом штука викликала спогади про героя фільму «The Car”. Така собі прихована агресія в небанальному форматі. 

Отже передостання частина репортажу добігає кінця. Але у мене ще є про що розповісти. Принаймні вантажоперевезень ми ще не торкалися, а стильні траки усіх форматів завжди викликали в мене щирий захват. Тож невдовзі буде продовження.

Пробіг 96900 км.