Не смартфоном.

Так сталося, що попри все моє завзяття у ставленні до Челенджера його якісних фоток у мене обмаль. Те, що я фоткаю на свій «іпхоне» не враховується, бо то суто підтримка тексту, і хоч скільки я намагаюся збільшити в тих кадрах частку естетичної складової, всі мої спроби розбиваються об перший «клац» затвору дзеркалки.

Втім, переважна кількість тих високохудожніх кадрів, що все ж зʼявилися останнім часом, зроблені руками @Jakson. Не дивно, що ця славна традиція продовжилася і цього разу в рамках спонтанної фотосесії, про яку я згадував у попередньому дописі. 

До фотосесії жоден з нас не готувався, локації не обирав, все природньо в стані «як є» і в місці «де  прийдеться». Єдиною вимогою мого тезки було пересунути автівку на кілька метрів, що я не без лінощів зробив. В ту саму мить клацнув спуск, і, як то часто буває, випадковий гонзо кадр вийшов не гіршим за постановочні. Це, напевно, перша фотографія, на які видні куці залишки стопсигналів після їхньої адаптації до євростандартів.  Мої очі в дзеркалі надто влучно це імітують:

Взагалі-то метою тої зустрічі були не фотографії, а шини, тому гумові вироби N1 (так, у нас свої пріоритети) присутні на багатьох кадрах. І в якості фону:

І в ролі рамки для frame in frame:

І як обʼєкт першого плану:

Отже поки Жека шукав золотий переріз, малював в уяві координатні сітки та що там  ще фотографи роблять,  я палив і насолоджувався картинкою. Ех, круті були часи перегонів Великої Трійки в неоретро змаганнях!

Ще трошки пострибали з Євгеном біля автівок (він фізично, я подумки, бо розвалений меніск мені б не пробачив) і поїхали за фізичною їжею, бо естетично вже хробачка заморили. Але ж у Бжегах дорогою до McD є доволі велика і - що важливо - майже порожня у суботу парковка. Звісно, робимо зупинку:

Я знову палю і трохи нудьгую, час від часу змінюючи розташування моделі,  а Жека продовжує створювати красу:

 І так багато вийшло цих фоток, і всі мені подобаються, що трапляється не те щоб часто.

Зрозуміло, що локація доволі примітивна, і фото здебільшого подібні, але серед цілої  купи загальних планів, де ANEMOIA виглядає на диво привабливо, одна фотка чомусь привернула більше уваги ніж всі інші:

Загалом минуло хвилин двадцять, що для фотографа зазвичай навіть не розминка. Але через брак часу і ризик поїхати додому голодними вирішили, що час закінчувати. 

Тут, напевно, треба сказати, що до наступної фотосесії я підготуюся, зокрема  ретельно оберу локацію, до якої треба цілоспрямовано добиратися протягом кількох годин. Але ж насправді це не відбудеться, бо наступного разу все буде так само - швидко, спонтанно, але від того не менш результативно. 

Реклама

Комплексне обслуговування автокондиціонерів: повертаємо ідеальний клімат в авто з першого разу