Шукаємо найкраще джерело звуку. USB Audio

Продовжимо наш марафон по автозвуку, котрий уже розтягнувся на кілька років і на пару десятків записів. Мені все ще є, що вам розповісти😉

У якомусь із записів я відмічав той момент, що, якщо мені не сподобається якесь із покращень по звуку, або я не відчую різниці до/після, то я про це чесно розповім. На відміну від купи аудіофілів, які знайдуть 1000 і 1 причину виправдати витрати мільйону гривень на покупку нових міжблочних кабелів, які от уже точно-точно правильно звучать. Загалом, звинувачувати їх тут досить важко - така наша людська психологія. Коли ми купуємо за свої чесно зароблені гроші нову річ, то завжди намагаємося знайти у ній плюси, а усі очевидні мінуси применшуємо, а то і взагалі ігноруємо.

Ближче до теми. Був вечір, я залипав у різні старі форуми, та відоси на Ютубі, як америкоси будують тачки під SQ (ще ті "витвори мистецтва"🤣). У одній із тем кілька десятків старожилів активно сперечалися про джерело звуку, і як сильно воно впливає на фінальний результат та враження від прослуховування. Коротше, накопичив  у підсумку я трохи зради по відношенню до своєї системи. Допоки аудіосигнал дійде до аудіопроцесора(DSP) Helix P Six, йому доведеться пройти кілька етапів конвертації різного ступеню критичності. І це на поточній версії. Раніше був ще один етап, але його я прибрав завдяки MOST адаптеру, який змушує товаришувати між собою два цифрових сигнали. Зараз же шлях такий: NBT EVO -> MOST25 шина -> MOST адаптер -> SPDIF оптика -> P Six. Будемо спрощувати схему. 

Замінити головний пристрій (голову) взагалі не варіант: втрачати штатний функціонал не хочеться. Перше, що думав - це купити портативний аудіо плеєр, типу того ж Fiio.  

Стильна штука, хоч і не дуже популярна у наш час. Їх здебільшого використовують аудіофіли, аби "розкрити" свої навушники. Більшість з них на Android OS, мають вбудований ЦАП та підсилювач. Головне знайти такий, де є коаксіальний вихід, на щастя, ринок пропонує багато варіантів. У підсумку виходить наче і непоганий варіант: можна вдома його послухати, і от для авто буде. Недоліки також є. Треба тягти коаксіальний кабель через весь салон, шукати якесь місце, де плеєр жити буде, не забувати взяти плеєр з собою у авто (залишати його всередині не дуже хочеться, хоча я читав, що так роблять). Ціни на плеєри мають ну дуже широкий діапазон: від 5к за умовну базову модель і до 100к+ за флагманські. Перед покупкою доведеться почитати купу тестів, а ще краще - поїхати у магазин, послухати їх. Цікавий квест, загалом😅 Залишу поки це, як запасний варіант.

Сідаю детальніше вивчати, що пропонує Фішер (виробник DSP), як штатне рішення. А все виявилося досить просто. Існують плати розширення майже під кожну із моделей DSP. Діляться вони на два типи: Bluetooth та USB. З першим усе ясно, досить поширений варіант, коли ви із, наприклад, свого телефону, транслюєте аудіо відразу на цю плату (фактично у DSP напряму). Якість буде залежати здебільшого від кодеку(SBC, AptX, LDAC, AAC), який підтримує телефон та сама плата.

Варіант із USB більш цікавий, хоч і знаачно менш розповсюджений. Мова йде про USB Audio. Так так, usb кабель уміє не тільки заряджати девайси та передавати файли. Сильно вдаватися у деталі технології не бачу сенсу. Просто знайте, що аудіофіли часто сруться у питанні, що краще: оптика, USB, коаксіал чи взагалі аналог. У кожного свої плюси та мінуси. Мені від USB цікаве те, що з ним буде мінімум конвертацій, аби подати сигнал на DSP. 

Почав шукати у продажу таку карту розширення(називаються вони Helix Extension Card, або ж, HEC). А тут  велика проблемка - немає, де купити😡. Ще й цікаво, що на оф. сайті під кожен із DSP йде своя плата розширення. Наперед скажу, що вони (плати) однакові, відрізняються лише панеллю для виходів (під конкретний DSP), яка йде у комплекті. Вдалося знайти б/в, яка майже як нова. 4000 грн - і от бажана коробочка уже у мене у руках.

PCM - це якраз і є цифрове аудіо, без стиснення. Про частоту дискретизації та бітову глибину(aka роздільна здатність) простими словами розписав @ROst.ADventure у цьому записі, я не буду повторюватися. До речі, сама карта розширення супер компактна, кілька сантиметрів всього.

Щоб доставити її у DSP, треба його трохи роздягнути. Добре, що він не сором'язливий, і уже мав подібний досвід, коли отримав твік. На цей раз ще додається трохи варварства, аби зробити додатковий отвір під usb у штатній задній панелі. І от фінальний вигляд:

Ок, а хто ж буде на іншому боці USB кабеля? Основний телефон у мене на Android OS. У USB audio ця операційна система уміє ще з версії 4.1, яка вийшла у далекому 2012 році. Відповідно, для більшості сучасних телефонів - то взагалі не проблема. Але, якщо копати глибше, то виясняється, що лише деякі аудіо-плеєри(софт) мають таку підтримку. Найвідоміший - USB Audio Player, який я і купив за 10 баксів. 

Контент. Звісно, ніхто не заважає прогнати крізь usb умовне mp3. Але ж ми тут шукаємо безкомпромісну якість, тому запасаємося flac файлами, причому різними.
Більшість flac аудіо, які ви можете законно і не зовсім законно завантажити - 16 біт/44 кГц. Такі ж параметри має CD аудіо. Можна віднайти і у більш високій якості. Зазвичай, це ріпи з вінілу. Я вирішив піти ще далі, і закинув у телефон різноманітні альбоми та треки у форматі DSD (на фото вище трек Over The Hills And Far Away від Gary Moore саме такого формату). Це - також формат цифрового аудіо, у якому зберігаються Super Audio CD (SACD). Його особливість у сталій бітовій глибині - всього 1 біт(так, ще є DSD-Wide з 8 бітами, але то вже за межею розуміння), однак із неймовірно високою частотою дискретизації - 2822,4 кГц. Годі, цих нудних цифр. Просто прийміть, що DSD - це, умовно, вершина по якості того, як записаний ваш улюблений виконавець.

Сідаю у Ікса, підключаю телефон, уже подумки відчуваю себе на концерті, вибираючи з якого ж DSD файлу почати, тицяю кнопку Play - і беем, помилка від плеєра. DSD не може відтворитися, бо DSP то не підтримує. Спочатку подумав, що це щось тимчасове і треба банально вимкнути/увімкнути чи перевідкрити сам плеєр у телефоні. Не допомогло. Охопив мене легкий нервовий сміх, що змішався з відчаєм та злістю. Саме те відчуття, коли ти усе продумав завчасно, очікуєш відповідний результат, а у підсумку - нічого не працює, як повинно. Висновок простий: або я зробив щось не так, або ж DSP банально не уміє у підтримку DSD формату. Схиляюся до другого варіанту, треба за нагоди отримати підтвердження своїм здогадкам. Зараз же - слухати музику. На щастя, USB Audio Player має у своєму арсеналі досить багато налаштувань, одне з яких дозволить вирішити проблему.  

Наскільки це конвертування погіршить якість - я не знаю, протестувати ніяк. Хоча відповідь на це питання я, разом із читачем, отримаємо пізніше по запису. 

Все, з налаштуваннями покінчено. Тиснемо Play - музика заливає салон Ікса. Як каже одна відома людина у бмвшних колах "усе грає, усе співає"😁
Чи відчувають мої вуха(котрі слухають уже n-нну ітерацію системи) якийсь феноменальний звук? Тааа, важко сказати. Грає класно. Детально, з масштабом, відчуттям об'єму сцени і оце все. Здається, що дійсно краще, ніж від штатної голови. За один вечір спробував порівняти деякі flac файли (16/44) між телефоном і магнітолою - і все підтвердилося, нове джерело звуку, банально, якісніше. Задоволений собою, що чергова стадія аудіофілії пройдена, я пішов собі додому, але одна думка спокою ніяк не давала.

А якщо оці покращення є надуманими? І, як я писав у самому початку запису, мій мозок свідомо підміняє реальність, аби я відчував радість від витрачених фінансів, часу і т.д.

Треба неупереджений суддя. Ним виступить пан @SerhiiVolvo з відомим тестом - прослуховування наосліп. Забігаючи наперед скажу, що тест вийшов не зовсім наосліп через технічні обмеження, які накладені процесом перемикання джерел звуку через Helix Director (нижче опишу детальніше).

Коротко про те, як зазвичай аудіофільна братія проводить подібні тести. Збираються у одній кімнаті люди, вуха яких уміють відчувати різницю між кольором струн на гітарах і починають між собою того, слухати щось починають. До прикладу треба протестувати два підсилювача. Ці підсилювачі ставлять у кімнаті, підключають до них АС (бажано хорошу пару, на якій дійсно можна відчути різницю). Потім хтось один стає позаду підсилювачів, і, перемикає підключення АС то до одного підсилювача, то до іншого. А слухачі у цей час знаходяться попереду і усі разом або по черзі слухають і намагаються визначити, де який із підсилювачів і який із них краще відтворює початковий матеріал. Іноді задачу ускладнюють тим, що підсилювачі ховають за чимось, так, аби слухачі взагалі не знали, які моделі вони слухають. Це прибирає упередження до конкретних брендів, моделей чи їх ціни. Найсмішніші ситуації виникають тоді, коли людина позаду лише вдає, що перемкнула один підсилювач на інший, а слухачі нахвалюють(чи ні) "новий" звук😂 Я не жартую зараз, раптом шо. Можете почитати отут, як "експерти" не змогли відрізнити звук через мідний провід, банан та, увага, бруд. Бруд, Карл!

Для нашого тесту Сергій взяв із собою bluetooth стрімер BT-B19, який ми підключили по AUX до авто. На стрімер музика подавалася з телефону Samsun S2якийсь там через Deezer. Протокол aptx hd. З першого погляду протистояння взагалі не рівне і переможець відомий відразу. USB Audio напряму у DSP і схема "стрімер->aux->штатна голова->most-адаптер->DSP".

Відрегулювавши гучність до однакового рівня (це супер важливо, адже часто більш гучніше джерело може здаватися кращим), почали порівняння. Почали і наткнулися відразу на проблему розташування Director. Він під лівим коліном водія. Дотягтися з пасажирського сидіння і перемкнути вхід USB/Штатка так, щоб того не помітив слухач на водійському сидінні досить таки складно. Ми домовилися, що слухач сам перемикатиме (сліпий тест відразу йде до одного місця), а оцінка буде на його совісті🙃

І ні я, ні Сергій не змогли однозначно сказати, від чого звучить краще. Воно відчувається майже однаково, різниця на рівні якихось деталей, які спокійно можна списати на те, що слухаючи, ти знаєш джерело. То ж трохи змінили тест. Його посадив на пасажирське сидіння (прощавай правильна сцена, але інші характеристики системи то залишаються), а сам з водійського перемикав джерелами. Сергію наосліп треба було визначити, де який. З цією задачею він успішно провалився. Показовим був той момент, коли я зробив три перемикання, які він взагалі не почув😂.
Потім ми помінялися ролями (типова дія у салоні BMW😏) - і тест провалив уже я.

Власне, висновки робіть (чи не робіть) самі. Для себе я відмітив, що існує кілька видів прогресу при побудові системи.
Об'єктивний. Його треба сприймати, як факт, а з фактами не посперечаєшся. Наприклад, збільшення максимальної гучності, чи більш краща локалізація інструментів на сцені. 
Суб'єктивний. Відчуваєш, коли слухаєш знайомі треки. Сюди можу віднести відчуття простору на сцені, або різну подачу інструментів, залежно від динаміків чи підсилювачів.
І нарешті останній. Назву його інопланетний. Адже як і у реальному світі, ніяких доказів, що інопланетяни існують, немає, але ж вам заважає у них вірити то?😉

До цікавих треків додам ще цей від Yello. Його взагалі вважаю одним із найкращих, аби продемонструвати непідготовленому слухачеві, чим же кастомна система  у авто відрізняється від будь-якої штатної.

Куди ж без оновлення схеми😎

Наостанок, тримайте актуальний мем🙃

Реклама

Car2naV