Чернігів: знову привіт і до зустрічі (коли, не знаю)

Десь в середині серпня стало остаточно зрозуміло, що тимчасова релокація в Ужгород, не така вже і тимчасова. Тому треба пиляти (не)додому в Чернігів і забрати рештки свого барахла і віддати квартиру власнику. Так, в мене немає дому :) я збирався купити собі житло в 2022-му, але не склалося через конченого сусіда, котрий пішов на нас війною. Та, власне переїзд в Ужгород викликаний рівно тим же самим.

Поїхали зі мною.

Будка радо зустрічає вранці. 

4:18 темно, веслувати нам далеко. В порівнянні з поперднім разом, світловий день став коротшим і сонце сходить пізніше.

По дорозі автівка натякає, що літня спека закінчилася, і було би добре підкачати колеса...

В Нижніх Воротах на блокпосту поліцейський був в зимовій шапці. Мене це насторожило. Поки переїхали в Львівську область я побачив +1 на термометрі. 

Ну і тут же 0. Серпень, 25 число. 

Пітстоп з мініхотдогами.

Далі нічого цікавого, їдемо поки не пора заправитися. Заправився на WOG (знижки на паливо).

І через півгодини зупиняємось на ОККО для обіду, якраз доповзаючи до Києва і розуміючи, що далі такого темпу не буде, ну або не триматися швидкісного режиму.

Я дуже перебірливий в плані їжі, тому коли не маю часу і ресурсу на експерименти, беру перевірений варіант. ОККО, пюрешка і стейк зі свинини + їній полуничний компот.

Далі якось все завертілось і фото по приїзду немає, мабуть тому, що я заїхав на кілька локацій в Чернігові, набрав коробок для речей і забрав ключі від (не)своєї квартири. Наступні дні були наповненні нудними справами по запакуванню всього нажитого і поділу його на частини: те що лишається в Чернігові і те, що їде в Ужгород, те, що задонатити і, нарешті, викинути.

Бачите тополю праворуч від вишневого старенького фольцвагена? Та, що ще півметра і буде чухати оптику, що протягнута над нею. Так от, на місці тієї тополі роками стояв мій Sportage, поки я працював в офісі. Старе дерево там давно спиляли, там були кущі, що відросли від кореня. Я їх всі вирубав і там було моє паркомісце. Всі знали, що я його очистив і ніхто його не займав. Аж до ковіду. Так от, за часи ковіду і війни, від кореня знову відійшов пагон, і більше я цю тополю не зрубаю, бо треба бензопила. Взагалі, природа навколо офісу дуже жваво відреугувала на відсутність людей і інтенсивно поглинає цей,колись індустріальний, район міста. І це тільки 5 років пройшло. Що буде далі? Зайців і лисиць, що бігають по території офісу ми вже в камери бачили. Колись ідеальні стіни починають мати тріщини в штукатурці і на даху вже кілька разів висмикували молоді берези, що посіялися в пил і проросли.

Колись тут співав Кузьма Скрябін, Антитіла, ТНМК, Ot Vinta і ще багато хто. Але зараз тут мертві миші (бо вони лізуть в будівлю, а тут їх труять поки) і частина моїх речей з квартири. Офіс і клюб зараз не в своєму найкращому стані і я б радо погодився викинути то все, аби тільки це допомогло йому знову ожити.  

ПІсля прильотів 2022 в сусідні будівлі, у нас під заміну сотня вікон, частина повилітала, частина тріснуті, частина рам і фурнітури потребує заміни. Тричі сумно. 

Наступна партія речей їде за допомогою Delivery (та ще конюшня, забрати коробки не змогли, типу наступного тільки тижня квартирний переїзд можуть, довелось шукати газельку везти самомому на склад і  там мостити на палети). Їхало в Ужгород днів 8... Доїхало все ціле, бо пакував я і компонував на палети теж. Інакше або погубили б, або розбили. Або запакували так, що це б коштувало в два рази дорожче.

Три палети (не)потрібних речей, 10к грн і воно в Ужгороді. 

29 серпня, ранок, віддаємо ключі і, нарешті, вперше за 17 років, прожитих в Чернігові робимо фото там, де давно збирався - Катерининська церква, що зустрічає всіх, хто їде зі сторони Києва. 

Ну все, друже, бувай, можливо, колись ми ще побачимось. Хочу повернутися, але станом на 20 жовтня, я розумію, що важке рішення було правильним, хоча би з точки зору дітей і їх можливості нормально навчатися і жити. А я... я якось то переживу. 

Їдемо в село до батьків, клен ясеновидний і акація, зробили зелений тунель над дорогою. Ця дорога мала бути перебувована в 2022, але так і лишилася, дерева наступають.

Зупинилися для швидкого фото.

І вперед далі.

В батьків все файно (з поправкою на мопеди, котрі роями літають над головами), мама навела красу біля двору і в дворі... Я сюди востаннє заїздив десь весною... Коли тепер буду - не знаю. В цілому по вигляду будинку і навколо можна зробити висновки. Я не з багатої сім'ї, всього досяг сам, і продовжую так само працювати, підтримувати армію, допомагати батькам, котрі, не хочуть, щоби я їм допомагав на всю силу.  Одразу всі оті, хто закидає про дорогу машину, тільки те і робить, що подорожує, все куплено, ухилився, пощастило... і так далі.. можете йти в ... (самі виберіть куди). Соціальні мережі самі по собі спонукають ділитися хорошим, хвалитися. Ніхто не буде зацікавлено читати і коментувати моє ниття, як мені погансько через цей кончений переїзд, і то, що життя раптом перевернулося з ніг на голову і про мільйон проблем котрі виникли на рівному місці.

Брат висадив смереку років сім тому, зростом вона була сантиметрів 10, цьогоріч обігнала мене. Схоже, їй на наших чорноземах сподобалося.

Розмови розмовами, але до Ужгорода ближче не стало. Тому пензлюємо далі. Знову за Києвом ОККО і той самий набір на обід. В цілому пройшло 5 днів, кожного дня їсти одне і те саме я би не став)) (але це не точно).

На дворі +30, а ми їдемо далі.

Вечір, Стрий, (не)додому лишилося 3 години і 200 км приблизно. 

Більше фото в той день не було. Я навіть не відмітився о котрій я догріб додому. Діти вже спали. На ранок мене зустрів кіт, котрий так і не став моїм, але про то теж іншим разом.

Значить частина речей на складі, частина їде доставкою, велика частина пішла на гуманітарку і  ще частина була просто викинута, ну і мікроавтобус Маршрутка теж привезла багато чого.

Передній бампер їв уху від кількості мошки, котру йому довелося прикінчити.

Тому логічно було би помити авто, але про то дописа не буде. Помиємо без фоточок, але з пінкою. 

Якби ж я знав, що через 3 тижні знову переїзд... але то зовсім інша історія.

Авто для вантажоперевезень побутових пристосоване гарно. Все продумано, місця багато, в крайньому разі в 5ти місній версії. Рівна підлога, можливість рухати крісла ззаду, можливість зробити практично 180 градусів кріслом переднього пасажира, дають нереально об'ємний об'єм.

Висновків не буде. Задумався, що в мене не було жодного опису, що подивитися в Чергігові. Я би то написав, але схоже, це не дуже цікаво моїм читачам... Ну давайте спробуємо: трохи поширень цього допису, трохи лайків (най буде 100) і я зберу фото за 17 років і покажу чому варто приїхати в Чернігів як мінімум на вихідні. 

Реклама

10% відсотків знижка!