Схвалення відпустки.

Днями мені виповнилося сорок три рочки. З одного боку, це начебто й не надто багато, з іншого - не мало, зокрема щоб вкотре починати все з нуля, і цілком достатньо, щоб в деякі моменти визнавати перед собою: “I’m too old for this shit”. Адже саме в цей день я схвалив рішення знову стати безробітним.

І як той час пролетів? Сам без двох років «баба-ягідка», три роки війни, майже декада шлюбу, доньці скоро сім і навіть футболці із прінтом Авто Місяця ДТ вже років десять. 

Втім, що маємо, те маємо. Отже, остання фото Доджа біля вже колишньої роботи. Два місяці цього пекельного марафону надали мені низку нових скілів, дозволили визначити власні межі, але загалом це було схоже на анекдот, в якому у жінки запитали, чи в неї інтим за гроші або з любові:

-1000 гривень то не гроші, тож здається, що з любові. 

Отже, працювати в ритмі трьох роботів на якомусь прискореному вдвічі конвеєрі виключно з любові до процесу я вважав неприйнятним, і пішов. 

Нехай то буде перший глевкий бублик. А далі що? Наразі незрозуміло, і існуючі плани є доволі примарними та подекуди позбавлені конкретики.

Тим часом у Доджа жодних проблем із визнанням нема, навіть у подекуди вороже налаштованому середовищі. Він справно возив мене до роботи і повертав додому із середньою витратою палива в 12,7л на сотню, намотав близько тисячі кілометрів і, здається, для нас обох настав час трошки відпочити принаймні від буденної рутини.

 Ще перебуваючи в Україні я моніторив американські автомобільні заходи у місцях своєї потенційної майбутньої дислокації. Позаяк автівка для мене не лише засіб пересування, натомість частина мого життя, визітівка, засіб комунікації тощо, щорічний фестиваль American Cars Mania у сусідньому Катовіце одразу привернув мою увагу. Івент дуже масштабний не лише за мірками регіону та Польщі в вцілому, але й на загальноєвропейському рівні. 

Тоді червень був так далеко, а я так упоровся із спринтом між працею та вирішенням побутових питань, що ледь не забув зареєструватися на АСМ 2025.

Цього року до триденного заходу на аеродромі Муховець зареєстровано вже понад 1100 учасників, а фактично їх буде значно більше. І ось нарешті український ретро Челік потрапив до списку «зглошоних пояздов». Схвалено без питань, хоча інакше і бути не могло. 

А ми з дружиною отримали свої квитки на всі три дні івенту та передзамовлення брендованих футболок:

Не знаю, як це все буде відбуватися, адже мій досвід відвідування подібних фестів каже про доволі суттєві складнощі із перебуванням там у складі родини з нейронетиповою дитиною. Хоч там як, а сподіваюся я на краще: якщо і не поїхати звідти із нагородою, то принаймні отримати нові враження від наочної зустрічі із автівками, які я до того бачив лише на фотографіях. 

Отже подивимося, які бенефіти цей захід принесе мені та Челіку, і чи принесе хоч щось. Але в будь-якому випадку я  щонайменше спробую отримати максимум позитивних емоцій і якомога докладніше передати атмосферу івента вам. Адже чекати залишилося не довго. 

Ціна питання 3800 UAH, Пробіг 91800 км.