Перший виїзд: коротко, голосно, незабутньо

Знаєте, коли ти більше року крутишся навколо свого проєкту, розказуєш усім, як от-от виїдеш на асфальт, то врешті-решт настає той день… І от ти вже завів двигун, серце б’ється в унісон з обертами, настрій — як у дитини на день народження. 

Перший виїзд з гаража своїм ходом. Вечір неділі, порожня дорога. Легкий розгін на першій — V6 впевнено набирає з холостих і ось на 3000 вже починає прорізатися тенор маестро Буссо. Скидаю газ і акуратно "підтягую" другу передачу (як у більшості 75-х альф, сінхрон другої вже мертвий) — Буссо невдоволено фиркає і переходить на басовите бурчання. Терпіти ці пекельні борошна більше немає сечі — натискаю на педаль, маестро Буссо знову рветься на сцену. Але…

Я. Забув. Поставити. Замок. На капот. 

Через секунду набігаюче повітря нарешті перемагає масу капота і той вирішує зробити підйом з переворотом. Прямісінько на лобове скло. Епічно. Красиво. Гучно.
З середини це виглядало як кінець фільму: щойно перед очима була дорога — і раптом хлопок та темрява.

На щастя, гальма виявилися в порядку, кузов майже не постраждав — лише планку кріплення жабо трохи підірвало петлями. Навіть лобове скло вціліло.
А от капот… Ну, він пішов у кращий світ, де немає таких безвідповідальних людей як я.

Так швидко й ефектно помер план “трохи покататися в стилі Mad Max до кінця сезону”. Повернувши Альфу в гараж, я поїхав бухати шукати новий капот, а мій напарник — готувати бокс до повного фарбування кузова. Мораль проста: хочеш виїхати красиво — не забудь перевірити замки капота.