Номер оптиміста

Я вже не раз згадував про попередніх власників Доджа через те, що вони якогось біса вирішили встромити номер збоку на купу саморізів, як і про те, як я прибирав жахливі наслідки цього безпорадного рішення.

На щастя, в Україні дозволені номери американського зразка, і, хоча згідно ПДР призначені вони лише для заду, до мене допоки жодних претензій з боку контролюючих інстанцій не було. 

Можливість обрати бажані цифри майже безкоштовно - приємний бонус, хоча за умов суцільної недоцільності цієї комбінації для більшості автовласників, нічого дивного в цьому нема. Як то кажуть, "що для одного брухт, те для іншого скарб". Зокрема я у захваті від того, як ці цифри пасують до тих помаранчевих ліхтарів замість ПТФ, if you know what I mean.

Але ж, як то зазвичай у нас буває, гарну ідею знищено через погану реалізацію. Адже якість у номерних пластин жахлива! Все криве, нечітке, зокрема зовнішня рамка.

Мене це дуже дратувало, позаяк за відсутності можливості позбутися номерів, я завжди сприймав їх, як частину автівки. Тож мають бути охайними. Трошки плівки та наждаку, і номери стали рівними.

Але до чого тут оптимізм? Кілька місяців тому я замовив собі сувенірний номер для фотосесій та майбутніх івентів (так, саме в цьому був мій напад оптимізму). Через жорстоку реальність цю пластину мені довелося почепити лише раз - щоб подивитися, як вона виглядає. 

Задум полягав в тому, щоб на ретро стилізованій автівці був ретро стилізований номерний знак. Хто знає про вінтажні California black plates, той зрозуміє. Та й решта вже теж зрозуміли. Ця пластина коштувала доволі дорого, але якість...

Чорний кастомний знак виявився ще гіршим за стандартний: бульбашки під чорною глянцевою плівкою, що місцями подряпана, біла фарба, що почала облазити поки номер просто стояв на полиці...

Отже сидів я, в око впало це неподобство, і за мить нігті почали відривати плівку.

Очистив все до алюмінію, відполірував все до блиску, заклеїв чорним матовим KPMF в колір графіки на кузові, вирізав цифри по зовнішньому контуру, щоб вони здавалися більш об'ємними, а потім вкрив все матовим лаком.

Вийшло не ідеально, бо пластина, як така, теж далека від ідеалу, але на своєму місці виглядає гарно.

Так номер менше схожий на військовий та, на жаль, водночас віддалився і від каліфорнійських чорних пластин, натомість виглядає дуже вінтажно і ідеально пасує до чорно-сріблястої гами челенджерівського обличчя. Лише уявіть, що ті саморізи чорні, бо звісно хромованим там не місце.

До фотосесій та івентів готовий, хоч як сумно це звучить.