Малярка

Я ненавиджу малярку! Всі ці очікування, сперечання, порушені дедлайни, невідповідність кольорів, "вигорить", "відполірується", "потім переробимо" тощо. В 99% випадків ти врешті віддаєш гроші і вмовляєш себе змиритися з результатом, бо "все ж краще, ніж було до того". 

Мабуть в тому числі через це я багато років тому почав займатися обклеюванням автівок плівками.

Втім, Додж залишився у фарбі, а серед безлічі вад ЛФП, здобутих протягом його нелегкого життєвого шляху мене просто вибішували:

• Дірки від встановленого збоку бампера номера

• Купа глибоких сколів до метала внизу переднього правого крила з бульбами фарби з пензлика
• Глибока подряпина понад правою аркою від чиїхось дверцят
• Закраплена фарбою яма розміром з ніготь на лівій задній арці із дуже помітним вигином кромки
• Стерта до чорного пластика фарба на нижній частині правого дзеркала
• Безліч сколів на кромках дверцят та багажника.

Я усвідомлював, що за візиту до малярки мені запропонують перефарбувати Челік "човником", і зовсім не тому, що Челік-човник. Результат ймовірно мене б не влаштував, гроші не повернути, страйпи, дах тощо переробляти - така собі опція.

Отже замовив на farba.ua реставраційний набір та фарбу у балоні по коду PW7, тобто Chrysler Bright White. Зі склянкою з пензликом жодних проблем не виникло, і пункт 6 я миттєво виконав. Все загладив, пофарбував, знов загладив, вкрив лаком, знов загладив та відполірував. Там навіть нема що показати. Наслідки присутні, але ж то вже треба придивлятись впритул.

А потім почались страждання. 

Бампер я зашпаклював і з другої спроби досяг ідеального результату щодо однорідності поверхні:

Те ж саме зробив і з аркою, намагаючись не виходити за грані кузова, бо одразу передбачав, що колір "не влучить":

Те ж саме зробив з дзеркалом, і вже на ньому стало очевидним, що кіна не буде. Принаймні з цією фарбою. Результат не фоткав, бо він був жахливий. Фарба у балоні виявилась на декілька тонів темніша, і змиритися з цим було неможливо, хоча якийсь досвід в процесі фарбування я все-таки здобув, адже поверхня вийшла дуже непогана.

Всі білі фарби, що були у мене в коморі навпаки виявились занадто світлими та яскравими. Отже затерши лак після висихання поїхав на підбір фарб і придбав ще один балон з кольором, який ми підбирали разом з колористкою по автівці.

Цього разу вийшло набагато краще, але підбирали ми під яскравим сонцем, і в результаті колір вийшов все ж світлішим за стоковий та з зеленим відтінком замість жовтого, хоча я завжди вважав, що колір Доджа саме холодний.

Втім такий результат мене цілком влаштував. Принаймні на дзеркалі.

Крило зашкурив, зробивши перехід в найнепомітнішому місці. Без лаку вже доволі непогано.

Бампер довелось перефарбовувати тричі, кожний раз пересуваючи лінію переходу так, щоб зробити її найменш помітною. В результаті ця лінія зникла зовсім. І на дірки навіть натяку нема, що вже можна вважати за успіх.

Отже сьогодні, через чотири дні після лакування я нарешті підполірував пофарбовані деталі.

Що вам сказати?

Дзеркало та крило вийшли чудово. Якщо не знати, який треш там був ч куди придивлятись, то помітити сліди мого втручання вкрай важко:

Арка... Таке собі. На загальному плані нп видно нічого, але зелене пробивається, хоча й розташоване в іншій відносно крила площині, тож "піде".

З бампером все трошки гірше. В цілому все гуд, але площина все ж велика і до того настраждалася від моїх експериментів. 

Верхня полиця залишилась в заводському кольорі, переходи я приховав максимально, середина прихована під номером, за рахунок дзьоба світло-тіньові переходи виправляють ситуацію, але все одно ліва частина нібито фільмована не в Мексиці, натомість права в Мексиці:

Частково заспокоює те, що Челік - то - повторюсь - човен. А на човнах справа червоне, зліва зелене - це вимога законодавства (однак  @smyrnov_art  зазначив, що насправді все навпаки, що дуже прикро, бо метафора була гарненька). Якщо серйозно, то там все впадає в око лише, якщо знати, на що дивитись, але ж я знаю... Втім, загалом все теж нібито ОК і точно краще за склом та дірки. На сонці так просто краса!

 І я дуже сумніваюсь, що результат у пересічного маляра був би значно кращим.

Отже, в цілому я результатом задоволений, бо все вийшло не так, як я мріяв, однак водночас і не так, як могло б вийти в людини, що максимально далека від малярки. Адже тепер це бите відро з невеликої відстані виглядає бездоганно, а, зважаючи на те, що бюджет цієї операції на перевищив 50 баксів, можна вважати, що це якщо не win-win, то принаймні точно не fail.