Кінь та човен.

Щось тиждень багатий на події. То відригує щось, то Meest Express приємні повідомлення надсилає, аж раптом і кінь колишній завітав. А тут і сонечко гріє, і Додж від пилу у боксі схований. Хіба не нагода?

Загальні тренди сучасності такі, що люди дедалі більше віддають перевагу відеоконтенту. Писати лонгріди я не припиню, бо де ці тренди, в де я? Втім, деякий компроміс літероненавистникам запропонувати можу. Адже, фотографій вийшло доволі багато, а писати тут нема про що. Або є?

Спільна фотосесія Челенджера і Мустанга давно не давала мені спокою. Я вже намагався це зробити, але через брак часу, бруд на дорозі та недовершеність Челіка минулого разу все вийшло не зовсім так, як я хотів.

Тепер, коли Челенджер нарешті майже в такому вигляді, в якому я його бачив у своїх фантазіях, все зовсім інакше. Адже не дарма я знов футболку "Фірд" вдягнув.

Сьогодні все теж трапилось спонтанно, і локація як завжди - лайно, але нащо на ту локацію дивитися?

Я ніколи не вважав сучасні Mustang та Challenger конкурентами, адже вони кардинально різні в будь-якому аспекті. Єдине, що їх об'єднує, - це брутальність, дотримання канонів та те, що обидва в даному випадку виконані в єдиному стилі згідно мого бачення.

 Попри всі переваги Доджа персонально для мене, мій внутрішній візуал був дещо невдоволений. Однак тепер все гаразд, бо якщо сильно примружитись, то можна уявити, що це 70-ті на дворі.

Як казав Кларксон: "найкращий тріп для петролхеда - це їхати гарною автівкою і дивитись на іншу гарну автівку". На жаль, тріпи наразі не на часі, але уяву все одно збуджує.

От дивлюсь на Станг і радію, адже для мене це той рідкісний випадок, коли через декілька років я б не змінив в автівці жодної деталі. Лише б кілька додав.

Мрію про те, що колись вдасться організувати сесію з більшою кількістю автівок. Бо дві - це краще за ніщо, втім третю я навряд чи зроблю. 

Отже, посидів, покурив подивився на "діточок" і так і не вирішив, який рік краще: 1969 або 1971. Хочу обидва і ще пару-трійку.