Задвірки іподрома.

Так сталося, що днями перед майстернею луснула труба водопроводу, - слава Ктулху, не каналізаційна!, - внаслідок чого від дороги залишилась лише імпровізована брудна переправа. А сьогодні до мене мав завітати мій колишній коник, бо написи на шинах терміново потребували оновлення. Здається у нового власника стосунки з бордюрами трошки гірші ніж мої.

Що робити? Адже коней на переправі не змінюють, ба більше жоден з них ту переправу не подолає, бо губи в грунт впираються.

Але ж вчора згідно найкращих побажань на моїй вулиці перекинувся КамАЗ із пиріжками  горохом.

Гадки не маю, чому це сприймається за щастя, бо стало ще гірше, при тому, що горох точно краще за пиріжки в якості асфальтозамінника. Протягом ночі кремезні чолов'яги лопатами завантажували залишки гороху з калюжі до ківша трактора, а звідти до іншого КамАЗа та й поїхали мабуть до супермаркета. 

Втім, прибрали вони звичайно не все, отже до боксу гороховою трасою обидва коні доповзли, і навіть підкови не подряпали. 

Згодом стікери на колесах я оновив і не втримався від спільної фотосесії колишньої з теперішньою. Чесно кажучи, попередня зустріч такий собі післясмак залишила... Попри всі очевидні переваги Челіка над Стангом, результат кількарічних доопрацювань Мустанга все ж змусив стоковий кривенький Челенджер сором'язливо ховати свої чотири ока:

Натомість зараз вже зовсім інша справа.

Тваринки знайшли спільну мову, похизувались оновленнями, "гуд йірами" помірялись, а від блискавок між ними аж в очах замерехтіло:

Звісно обидва понікара йдуть всупереч трендам та уявленням про прекрасне з боку переважної більшості. До того ж жодної дівчинки-дюймовочки та мийки з рожевою піною та м'язистим мийником на рожевому поні поблизу не було, натомість був лише я у брудній робі та звичний трешак навколо, що напевно залишиться тут назавжди. Отже на особливу увагу суспільства до імпровізованої конюшні, зокрема на 100500 вподобайок я не розраховував, втім кілька місцевих алкашів та кур'єр Glovo схвалили інсталяцію, змістовно чвакнули та начебто закоркували картинку у підсвідомості:

Але ж найголовнішим є те, що нарешті я остаточно впевнився в тому, що коня змінив своєчасно. І справа не в тому, що S197 більш не викликає в мене дивних почуттів нижче пупка. Просто я дотепер не знаю, що ще б я з ним зробив, не виходячи за межі здорового глузду. Натомість Challenger - це чистий аркуш з невеличким скетчем, що згодом перетвориться на якусь картину.

Поки Мустанг неввічливо хизувався вусами, татухами і рештою олдових аксесуарів, мені доводилось заспокоювати Доджа та відкривати перед ним всі карти, намагаючись переконати його себе в тому, що у Челенджера все ще попереду.