Зелене.

Протягом декількох років у мене в коморі лежала плівка. Замовник від неї відмовився, інших бажаючих не знайшлось, і це не дивно. З якістю там все гаразд, бо Avery Dennison, а не бозна що, але ж колір Apple Green, м'яко кажучи, "на любітєля". 

Цю зиму ми провели без опалення у боксі, отже умови зберігання були відверто жахливими і плівка почала поступово втрачати свої клейові властивості. На щастя, цей рулон частково врятував захисний поліетилен, бо багато чого довелось таки викинути.

Протягом років ще до другого вторгнення підорашів жоден так і не виказав бажання "перефарбувати" автівку у Зелене Яблуко, попри те, що я пропонував спочатку знижки, а потім і взагалі віддати її безкоштовно за умови оплати роботи з оклеювання. 

Мене це все не дивує, бо, по-перше, кількість її недостатня для пересічної автівки, а, по-друге, я і сам півроку вагався щодо того, спробувати цей специфічний колір чи ні. 

Але ж настав той момент, коли плівку треба було або відправити до смітника, або щось із нею придумати.

І ось який сюрприз - плівка виявилась напівпрозорою, і на темному кузові здобула доволі гарний колір, який не мав майже нічого спільного з тим, що було у рулоні на білій основі:

 Два рази по дві години у проміжках між роботою та ще цілий день, присвячений Ренегейду, і синього, як не було:

Щодо стану плівки, то були деякі складнощі, що вимагало додаткових швів у скритих місцях, але в цілому все доволі гарно. 

Звісно, цей зелений - трошки не те, про що я мріяв, бо дотепер бачу наш Ренік у пісочному бежевому сатині або сіро-зеленому темному military, що зараз зовсім не на часі, але ж результат мене все одно приємно вражає. Попри те, що насиченості для мене все ж забагато,  жодних сумнівів щодо доцільності витраченого часу у мене нема:

Справа навіть не в тому, що Ренік став виглядати модніше, веселіше та сучасніше, бо це очевидно, і навіть не в тому, що тепер його дуже легко мити, а в тому, що на кузові Ренегейда дуже багато ліній, які у глянцевій фарбі майже непомітні:

Про контраст із чорними елементами, до яких я додав ручки дверей, навіть казати не буду:

Єдине, що мене дратує, то мій Сяомі, що відмовляється сприймати цей колір таким, яким його бачать очі. Тим більш, що плівка дуже суттєво змінює відтінок в залежності від освітлення. Проте окреслення всіх граней за відсутності паразитних відображень наочне:

Може згодом хтось і сфоткає на щось нормальне, а поки маємо те, що маємо. Цим, звісно, ця робота не завершується, бо ще ж чорного треба додати чимало, але з зеленим майже все. Принаймні там, де його видно з першого погляду.