Ділюсь з товариством досвідом володінням старих та рідкісних авто і як воно буває…
Дійшла черга до Біанки…. авто розібране, двигун з коробкою знятий помитий і відправлено на консервацію в сухий гараж. Авто відвезли до кузовного майстра, обговорили деталі і хід виконання робіт і приступили до піскоструйки….
Пауза після побаченого спонукала і до кардинальних рішень- шрот. Донора не знайдеш, все що знайшов пару передніх крил на єбей.
Відчай тримав високий градус, латка на латці замазані будівельним силіконом потім шпаклом і пофарбовано…, ДТП в ліву сторону підміняв крило і лонжерон - з цим чудо-майстри «непарились»….
Настрій змінив кузовний майстер "Бог- дан" який вийшов з ралійної школи/життя і його любов до ралійних ретро-авто,- «…. Я налаштувався і намалював в уяві розуміння, йди звідси - прийдеш коли закінчу»
Закупив листовий метал, зварювальний дріт, кузовний герметик, картон для лекал і список розхідників, роздрукував розміра габаритів та контрольні розміра кузова і набрався терпіння. -Бо процес затягнеться на місяці,- це як в художника думки та бачення, лекала та настрій до дій, а саме основне це великий досвід відновлення як по заводу.
Елемент за елементом відтинається та виготовляється новий, поступово щоб не порушити кузов, спершу капсула та лонжерони, потім днище пізніше знову підкапотка і так по черзі ліва сторона потім права і навпаки…..