Ciao, buddy!

Після продажу Рема, постало питання вибору нової автівки, адже, хоч там як, а нашій родині їх зараз потрібно дві.

Оскільки купити щось для себе так, щоб це не сприймалось, як крок назад, я не маю можливості, вирішили змінити Мазду на щось більш сучасне та універсальне. Крітерії пошуку були наступні: невеликий розмір, невелика витрата пального та невеликий пробіг. З усього я частково лучив тільки у один пункт, але про це окремо.

​Обравши список авто на розгляд, ми згодом скоротили його до двох моделей. Перша - Fiat 500L trekking - потворна на перший погляд істота, але ж якщо придивитись, то зовсім не безнадійна, зокрема при правильному підході прикольна, що довели дизайнери молодіжного бренду одягу VANS та дизайнери Mopar на прикладі концепту для SEMA 10-річної давності.

​​В плюсах у L-ки практичність, непогана (навіть надмірна для компактвену) динаміка американської 162-сильної версії на міханіці та ціна. Але ж вибір таких комплектацій дуже обмежений, то ж знайти авто там, куди ти готовий їхати в такі складні часи, доволі важко. Я навіть про подовжений (і через те ще страшніший) 500L Living/Wagon замислювався. Із дизелем, хай йому грець!

Поки уява малювала ліфтовані мікровени, мозок марно шукав у пам'яті цікаві диски із PCD 5x98, а розум відмовлявся вірити в практично повну відсутність готових стильних рішень для культової європейської автівки, я зрозумів, що треба розмірковувати про план "Б" про всяк випадок.

Друга автівка, яка влаштовувала і мене, і дружину (та подобалась значно більше, щиро кажучи) - це теж італієць, але вже більш асимільований у USA, Jeep Renegade, з яким я вже неодноразово стикався через своїх клієнтів СТО та друзів. Дуже прикольна тачка, яка може викликати як позов до блювання, так і щирий захват у залежності від комплектації та стилю обраного власником. Що відвертало від Ренегату, то пекельна ненажерливість 2,4 Multiair, крихітний багажник та ціна. То ж вирішили шукати версію з 1,4 Turbo на механіці. Можливо навіть передньопривідний базовий Sport, аби без суттєвих пошкоджень, з маленьким пробігом та яскравого кольору (чи чорного під плівку). Здогадаєтесь, як сталося?..

Цього здюка я помітив ще давно, адже дуже часто він їздив моїм районом, а диски та ліфт звісно привертають увагу. Згодом з'ясувалося, що це авто мого товариша, і він його продає. В день продажу Рема я випадково зустрічаю власника Джіпу на мийці, та він робить мені пропозицію, від якої я не відмовився і вже увечері приїхав додому на новій (для нас) автівці. При тому в той день я навіть грошей за нього не дав, проте це не є суттєвим.

Пам'ятаєте? 1,4, механіка, яскравий колір, 2WD, базовий, маленький пробіг, несуттєві пошкодження. Бо ненавиджу ГБО, не люблю АКП, а 4WD начебто й не потрібен. То ж зустрічайте... темно-синій Latitude 4WD із 9-ступеневим ZF, ГБО, пробігом 150+ ткм та розкритою, як у Чужого, пикою на фотках з Копарту, про що свідчать проміжки між деталями передку, у деякі з яких тонкий палець піаніста можна просунути.

Ciao, baby! - як каже павук з кришки паливного баку, що в нашому випадку треба розуміти все ж таки, як "Привіт!".

До речі, про павука та решту великодніх яєць розкажу згодом, а зараз невелика розповідь про те, як так сталося не так, як гадалося. 

Звісно, підкупило мене те, що автівка обслужена, власник знайомий та їхати нікуди не треба. Ну і комплектація звісно. І ціна ще. А решту зроблю.

Проте, до чого це все було, я зрозумів трошки пізніше. Після проходження експертизи ми стикнулись із проблемою з базою в сервіс-центрі, яка роздуплилася вперше рівно за п'ять хвилин до дедлайну власника, а потім ще раз - за сім хвилин до зачинення центру. Встиг! Через всі ці негаразди не зміг обрати номери 1941 (Willis, heritage, since 1941, тощо...).

Аж раптом приїжджаю із пакетами їжі до мами та розумію весь сенс із кольором, номерами, випадковістю цього придбання та збігом обставин загалом. Мама була вже смертельно хвора, своєю Хондою не користувалась вже десь півроку та пропонувала мені її продати.

Здоровий глузд підказує, що це збіг, але ж все одно мороз по шкірі. Мама пішла за два дні, залишивши таким чином черговий спогад про себе:

Ось така сумна випадковість, але ж family heritage. At it's best, як кажуть. Навіть не знаю тепер, як йому колір змінювати.