Нехай щастить!

Зовсім не хотів я із ним розлучатись, особливо після повернення барана у родину. Аж надто подобався він усім! Знов зробив майже все, що бажав, знов звик до апетиту, намалював купу планів на щасливе спільне майбутнє... Але ж не так сталося, як гадалося.

В умовах злочинної війни, розпочатої старою бункерною мерзотою та підтриманої її народом-дегенератом, їздити на траку не стало ані можливим, ані доречним. Півроку РЕМ простояв у мене на подвіррі за винятком двох коротких виїздів. Та ось що дивно: єдине призначення Доджа - збір лайків на вулицях - якось вже не приносив ніякої радості. Скоріш я відчував щось на кшталт сорому, користуючись траком не за призначенням. Це як сидіти у кав'ярні, одягненим у камуфляж та червоні кросівки, ну ви зрозуміли.

Тож згодом я прийняв рішення продати трак. Зайвим буде казати, що відсутність роботи - та внаслідок цього і грошей - була не останнім фактором. Стояв у продажу він досить довго, але ж потім зателефонували з фронту та запропонували відправити тваринку повоювати. Аж саме такий трак був потрібен хлопцям для спеціального обладнання. Ціну без жодних торгів я знизив до критичного мінімуму, скинувши 40% з прайсу, отримав завдаток, поїхав на повну діагностику на модну СТО, де не знайшли навіть те, про що я сам покупцеві розповів,  та на місяц поглинув у режим очікування, як була домовленість.

Ніщо не натякало на проблеми, тож я підкачав колеса, зарядив АКБ, помив зовні та всередині та зробив останнє ТО у якості подяки. Врешті шукати правильний Кендалл - не те, чим хлопцям буде зручно займатися.

Аж раптом, рівнесенько за місяць мені телефонують та кажуть, що обставини змінились: "Вибачайте, грошей нема".

На повернення завдатка ніхто навіть не натякав, саме тому я повернув його за власною ініціативою. Зовсім не час заробляти таким чином, зокрема за рахунок військових чи волонтерів. 

Потім була пропозиція обміну, на який я майже погодився, але ж врешті решт поїхала вантажівка на фронт. Сувора коротка ділова розмова у неділю з суворими чолов'ягами: "Яка ціна? Влаштовує. Їздить? Влаштовує. Ось документи, роби доручення, ми із грошима завтра приїдемо". Тож я зробив, вони приїхали.

Остання фотка Рему перед нотаріальною конторою, звідки він вже поїхав під керуванням кремезного дядьки у пікселі. Нехай щастить їм! Сподіваюсь, він нанесе максимальної шкоди рашистським потворам та врятує тих, завдяки кому ми досі живі та здорові і маємо змогу працювати та мріяти про майбутнє.

Адже минулого тижня мені зателефонували і попросили подовжити довіреність, хоча обіцяли переоформити Доджа в лічені дні. Але ж я розумію, що такі обставини, то ж зробив нову за власні кошти, аж днями РЕМ було знято з обліку. Тепер він навіть офіційно не мій, що й спричинило додавання цього запису. Зовсім трошки не дотягнувши в моїх руках до 200к миль, стоїть тварина тепер під снігом та чекає на ротацію. Форму йому ще не видали, тож поки що у червоному. Чоловіки обіцяють показати його згодом у військовому вбранні, то ж цей запис напевно не останній. Адже я так хотів military green або olive nato, коли це ще не стало мейнстрімом...